Ангел відмічає Божою печаттю 144 ти́сячі рабів Бога
з усіх племе́н сині́в Ізраїля
Після цьо̀го я поба́чив чотирьо́х А̀нгелів, що стоя́ть на чотирьо́х кута́х землі̀, що трима́ли чоти́ри вітрѝ землі́, щоб не ду̀в вітер ні на зѐмлю, ні на мо̀ре, ні на жо́дне дѐрево.
І я поба́чив і̀ншого Ангела, що підійма́ється від схо́ду со̀нця, що має печа́тку Живо́го Бо̀га. І він кри́кнув гучни́м го̀лосом до чотирьо́х А̀нгелів, яким да̀но шко̀дити землі̀ і мо̀рю:
Не робі́ть шко̀ди ні землі̀, ні мо̀рю, ані дерѐвам, до́ки ми не поста́вимо печа̀ть раба́м нашого Бо̀га на ї́хніх лоба̀х!
І я почу̀в число̀ відмі́чених печа̀ткою: Відмі́чених печа̀ткою було́ сто со́рок чоти́ри тѝсячі з усіх племе́н сині́в Ізра̀їля:
з пле́мені Ю̀ди відмі́чено печа̀ткою двана́дцять тисяч; з пле́мені Рувѝма - двана́дцять тисяч; з пле́мені Га̀да - двана́дцять тисяч;
з пле́мені Асѝра - двана́дцять тисяч; з пле́мені Нефталѝма - двана́дцять тисяч; з пле́мені Мана̀сії - двана́дцять тисяч;
з пле́мені Симео̀на – двана́дцять тисяч; з пле́мені Лѐвія - двана́дцять тисяч; з пле́мені Ісаха̀ра - двана́дцять тисяч;
з пле́мені Завуло̀на - двана́дцять тисяч; з пле́мені Йо̀сипа - двана́дцять тисяч; з пле́мені Веніамѝна відмі́чено печа̀ткою двана́дцять тисяч.
Незліче́нно вели́ка бе́зліч людей з усіх рас, племен, народів і мо́в, що стоя́ть перед престолом і перед Ягня́м
Після цьо̀го я поба̀чив: І ось, вели́ка бе́зліч людѐй, яких ніхто не міг порахува̀ти, з усіх рас, племе́н, наро́дів та мов. Вони стоя́ть перед престо̀лом і перед Ягня̀м, одя́гнені в бі́лий о̀дяг, і з па́льмовими гілка̀ми в свої́х рука̀х.
І вони вигу́кують гучни́м го̀лосом, ка̀жучи: Спасі̀ння нале́жить нашому Бо̀гу, що сиди́ть на престо̀лі, і Ягня̀ті!
І всі А̀нгели стоя́ли навко́ло престо̀лу і старі̀йшин і чотирьо́х живи́х істо̀т, і впа́ли перед престо̀лом на свої́ облѝччя, і поклони́лись Бо̀гу,
ка̀жучи: Це ді́йсно та̀к! Благослове́ння, слава, мудрість, вдя́чність, честь, сила і могу́тність нале́жать нашому Бо̀гу на ві́чні вікѝ! Це ді́йсно та̀к!
І один із старі̀йшин заговорѝв зі мною і сказа̀в: Ці̀, одя́гнені в бі́лий о̀дяг, хто̀ вони, і зві̀дки прийшлѝ?
І я сказа̀в йому: Мій па̀не, тѝ зна́єш. І він сказа̀в мені́: Це ті̀, які прихо̀дять з вели́кої скорбо̀ти; вонѝ вѝмили свій о̀дяг і вѝбілили його Кров'ю Ягня̀ти.
Через цѐ вони знахо̀дяться перед престо́лом Бо̀га і слу̀жать Йому вдѐнь і вночі̀ в Його храмі, і То̀й, Хто сиди́ть на престо̀лі, розки́не намѐт над ни́ми.
Вонѝ вже не бу́дуть терпі́ти го̀лод, і не бу́дуть терпі́ти спра̀гу, і не пали́тиме їх со̀нце і нія́ка спѐка,
бо Ягня̀, що посере́д престо̀лу, бу́де па̀сти їх і водѝтиме їх до джере́л води́ життя̀; і зітрѐ Бог ко́жну сльозу̀ з ї́хніх очѐй.