Небесний Єрусалим на ново́му небі і нові́й землі́
І я поба̀чив нове́ нѐбо і нову́ зѐмлю, бо пѐрше небо і пѐрша земля̀ щѐзли, і мо̀ря вже нема̀.
І я, Іва̀н, поба́чив святе́ мі̀сто, новѝй Єрусалѝм, що спуска́ється від Бога з нѐба, пригото̀ваний немов наречѐна, що прикра́шена для свого́ чолові̀ка.
І я почу̀в гучни́й го̀лос, що гово́рить з престо̀лу: Ось намѐт Бо̀га з людьмѝ, і Ві̀н бу́де жи́ти з ни́ми в намѐті. Вонѝ бу́дуть Його наро̀дами, і Сам Бо̀г бу́де з нѝми, бу́де ї́хнім Бо̀гом!
І Ві̀н зітре́ ко́жну сльозу̀ з ї́хніх очѐй, і смѐрті вже не бу̀де; ні скорбо̀ти, ні крѝку, ні хворо̀би вже не бу̀де, бо поперѐднє - мину̀ло!
І сказа̀в Той, Хто сиди́ть на престо̀лі: О̀сь, творю̀ все новѐ. І ка̀же мені́: Напишѝ, бо ці слова̀ є і̀стинними й ві̀рними.
І сказа̀в Він мені́: Здійснѝлось! Я̀ - А̀льфа і Омѐга, Поча̀ток і Кінѐць! Тому̀, хто пра̀гне, Я дам да̀ром з джерела́ води́ життя̀.
То̀й, хто перемага̀є успадку̀є це. І Я̀ бу́ду йому Бо̀гом, а ві̀н бу́де Мені́ сѝном!
А боязлѝвих, неві̀рних, огѝдних, вбѝвць, тѝх, хто чи́нить розпу̀сту, чаклуні̀в, ідолопокло̀нників і всіх брехуні̀в - у̀часть в о̀зері, що гори́ть вогнѐм та сі̀ркою. Цѐ - дру̀га смерть.
О́пис слави небесного Єрусалима
І прийшо̀в до ме́не один із семи́ А̀нгелів, що мають сім ча̀ш, напо́внених сімома́ оста́нніми ка̀рами, і заговорѝв зі мною, ка̀жучи: Підійдѝ сюдѝ, я покажу́ тобі́ наречѐну, дружи́ну Ягня̀ти.
І він перені̀с мене́ в ду̀сі на вели́ку й висо́ку го̀ру, і показа̀в мені́ святе́ мі̀сто, Єрусалѝм, що спуска́ється від Бога з нѐба.
Ві̀н має Божу сла̀ву. Його ся̀йво подібне до ся́йва найкошто́внішого ка̀меня, немов криштале́во чѝстого ка́меня я̀спису.
Ві̀н має вели́ку й висо́ку стіну̀; має двана́дцять ворі̀т, а на воро̀тах - двана́дцять А̀нгелів, і напи́сані імена̀; цѐ - імена́ дванадцяти́ племѐн сині́в Ізра̀їля:
зі схо̀ду троє ворі̀т, з пі̀вночі троє ворі̀т, з пі̀вдня троє ворі̀т і з за̀ходу троє ворі̀т.
І стіна̀ міста має двана́дцять осно̀в, і на нѝх - імена́ дванадцятьо́х апо̀столів Ягня̀ти.
То̀й, хто говорѝв зі мною, мав золоту́ вимі́рювальну тростѝну для вимі́рювання мі̀ста, його ворі̀т і його стінѝ.
І мі̀сто розташо́ване квадра̀том, і довжина̀ його така̀ ж, як і ширина̀. І ві̀н ви́міряв місто тростѝною на двана́дцять ти́сяч ста̀діїв; його довжина̀ і ширина̀, і висота̀ - рі̀вні.
І ві̀н ви́міряв його стіну̀: Сто со́рок чоти́ри лі̀кті, мі́рою людѝни, яка мі́ра і А̀нгела.
І його стіна̀ побудо́вана з я̀спису, а мі̀сто - чи́сте зо̀лото, поді̀бне до чи́стого скла̀.
Осно̀ви стіни́ мі̀ста прикра́шені вся́ким кошто́вним камі̀нням: перша осно́ва - я̀спис, друга - сапфі̀р, третя - халкидо̀н, четве́рта - ізумру̀д,
п'ята - сардоні̀кс, шоста - сердолі̀к, сьо́ма - хризолі̀т, восьма - берѝл, дев'ята - топа̀з, десята - хризопра̀з, одина́дцята - гіацѝнт, двана́дцята - аметѝст.
А двана́дцять ворі̀т - двана́дцять перлѝн. Ко́жні воро́та зокрема̀ були́ з одніє́ї перлѝни. І ву̀лиця мі́ста - чи́сте зо̀лото, немов прозо́ре скло̀.
А хра̀му я не поба̀чив у ньо́му, бо його хра̀м - Всетрима̀ючий Господь Бо̀г і Ягня̀.
І мі̀сто не має потрѐби ні в со̀нці, ні в мі̀сяці, щоб вони світѝли в ньо́му, бо Божа сла̀ва освітѝла його, і світѝльник його - Ягня̀.
І наро̀ди бу́дуть ходѝти завдяки́ його сві̀тлу, і царі́ землі̀ прино́сять в ньо́го свою́ сла̀ву.
І його воро̀та ніко́ли не бу́дуть зачиня̀тися вдѐнь; а но̀чі там не бу̀де.
І принесу́ть в ньо́го сла̀ву і честь наро̀дів.
І в жо́дному ра̀зі не ввійдѐ в ньо́го ніщо нечѝсте і жо̀ден, хто чи́нить гидо̀ту та брехню̀, але тільки ті̀, які запѝсані в кни́зі життя̀ у Ягня̀ти.