Новий сучасний переклад

Відкриття апостола Івана богослова

Глава 19 з 22

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Голос великої бе́злічі на небі заклика́є всіх сла́вити Го́спода,

бо Він засуди́в велику пові́ю

Після цьо̀го я почу́в гучни́й го̀лос величе́зного на̀товпу на небі, що ка̀же: Сла̀вте Го̀спода! Спасі́ння, сла́ва і могу́тність нале́жать нашому Бо̀гу,

бо і̀стинні та справедлѝві Його судѝ; тому́ що Він засудѝв вели́ку пові̀ю, яка розбѐщувала зѐмлю своє́ю розпу̀стою, і покара̀в її за кров Свої́х рабі̀в, проли́ту її руко̀ю!

І вдру̀ге вони сказа̀ли: Сла̀вте Го̀спода! І дѝм від неї підніма́вся на ві́чні вікѝ.

І впа̀ли два́дцять чоти́ри старі̀йшини і чоти́ри живі́ істо̀ти, і поклони́лись Бо̀гу, Який сиди́ть на престо̀лі, ка̀жучи: Це спра́вді та̀к! Сла̀вте Го̀спода!

І пролуна́в го̀лос від престо̀лу, який ка̀же: Хвалі̀ть нашого Бо̀га всі Його рабѝ і ті, хто шану̀ють Його, малі́ й вели́кі!

Господь почав царюва́ти і наста́ло весільне торжество

Ягняти та Його Церкви

І я почу̀в немов го́лос числе́нного на̀товпу, немов шум багатьо́х во̀д, немов го́лос си́льних громі̀в, які ка̀жуть: Сла̀вте Го̀спода! Бо поча́в царюва̀ти наш Всетрима̀ючий Госпо̀дь Бог!

Раді̀ймо й веселі̀мося, і віддава́ймо Йому сла̀ву, бо наста̀ло урочи́сте весі́льне святкува́ння Ягня̀ти, і Його дружѝна приготува̀ла себе́!

І да̀но було́ їй одягну̀тись в блиску́чий і чи́стий льо̀н, тому́ що льо̀н — це пра̀ведність святѝх.

І Ангел ка̀же мені́: Напишѝ: «Щаслѝві запро́шені на обі̀д урочи́стого весі́льного святкува́ння Ягня̀ти». І він ка̀же мені́: Цѐ - і̀стинні Божі слова̀.

І я впав до його ні̀г, щоб поклонѝтись йому. Але він ка̀же мені́: Дивѝсь, не робѝ цього́. Я̀ - твій співпрацівнѝк і твої́х браті̀в, які несу̀ть лю́дям сві́дчення Ісу̀са. Бо̀гу вклони́сь, бо сві̀дчення Ісуса — цѐ дух проро̀цтва.

Ісус Христос на білому коні́ з небесними війська́ми вразив

звіра та його армію

І я поба̀чив відкри́те нѐбо, і о̀сь бі́лий кі̀нь, і на ньо́му Вѐршник, Який зве́ться Ві̀рний і Правдѝвий, і Він справедли́во су̀дить і вою̀є.

А о̀чі в Ньо́го немов по́лум'я вогню̀, і на Його голові̀ бага́то ца́рських пов'я̀зок. Він мав напи́сане ім'я̀, якого ніхто не зна̀є, крім Ньо́го Само̀го.

І Він одя́гнений в о̀дяг, просо́чений кро̀в'ю. І на́званий Він ім'я̀м: "Боже Сло̀во".

І небе́сні війська̀ йшли слі́дом за Нѝм на бі́лих ко̀нях, одя̀гнені в бі́лий і чи́стий льо̀н.

І з Його́ у̀ст вихо́дить го́стрий мѐч, щоби ним Він вра́зив наро̀ди. І Він бу́де па̀сти їх залі́зним жезло̀м. І Ві̀н топче ви́нну дави́льню лю́ті гні̀ву Всетрима̀ючого Бога.

І Ві̀н має на о̀дязі і на Своє́му по̀переку напи́сане ім'я̀: "Цар над царя̀ми і Госпо̀дь над воло̀дарями".

І я поба̀чив одно́го А̀нгела, що стої́ть на со̀нці. І ві̀н закрича́в гучни́м го̀лосом, ка́жучи всім птаха̀м, що літа́ють серед нѐба: Леті̀ть, збира́йтесь на вели́кий Божий обі̀д,

щоб з'ї́сти тру́пи царі̀в, тру́пи нача̀льників над ти́сячами во̀їнів, тру́пи силачі̀в, тру́пи ко̀ней та ї́хніх вѐршників, тру́пи всіх ві̀льних і рабі̀в, і малѝх і велѝких!

І я поба́чив зві̀ра і царі́в землі̀ та ї́хні війська̀, зі̀брані, щоб вступи́ти в бій з Вѐршником на коні́ та з Його́ ві̀йськом.

І був схо̀плений зві̀р і з ним лжепроро̀к, що чини́в чудоді́йні зна̀ки в його прису̀тності, якими він обману̀в тих, що прийняли́ зобра́ження зві̀ра і поклоня́ються його о̀бразу. Ці дво̀є живѝми були́ вки́нуті в вогняне́ о̀зеро, що гори́ть сі̀ркою.

А рѐшта були́ вбѝті мече́м Вѐршника на коні́, що вихо́дить з Його́ у̀ст, і всі птахѝ наї́лись ї́хніми тру̀пами.

Нотатки до глави

Вірші 1 – «алелуя» №239 (ἀλληλούϊα), з євр. Славте Єгову (Господа) або Слава, хвала Господу. В Н.З. слово "алелуя" зустрічається тільки в Відкр.19:1,3,4,6.

Вірш 6 – «Всетримаючий» - Всемогутній, Всевладний, Пантократор.

Вірш 7 – «весільне торжество» №1062 (γάμος) 1. шлюб, вінчання; 2. весільне торжество, весілля.

Вірш 8 – «чистий льон» - Іс.61:10; Єф.6:10-17.

– «праведність» №1345 (δικαίωμα) 1. заповідь, розпорядження, постанова; 2. праведне діло, справедливий вчинок; 3. виправдання, праведність.

Вірш 12 - №1238 (διάδημα) діадема (головна пов’язка, знак царственості у персів - синя стрічка, обшита білим, яку персидські древні східні царі прив’язували до головного убору, що нагадував корону).

Вірш 14 – Пс.2:8-9; Відкр.2:26-27.

Вірш 15 – 2:26-27; 1Кор.6:1-3.

Вірш 20 – 2Фес.2:8-9.

Вірш 21 – 20:5, 11-15.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.