Жінка, що сиди́ть на яскраво-черво́ному звірі
І прийшо́в один із семи́ А̀нгелів, що мають сім ча̀ш, і заговорѝв зі мною, ка̀жучи: Підійди́ сюди́, я покажу́ тобі́ су̀д над вели́кою пові̀єю, що сиди́ть на багатьо́х во̀дах,
з якою чини́ли розпу̀сту царі́ землі̀, і вино́м її розпу̀сти сп'яні̀ли ме́шканці землі̀.
І він відні̀с мене́ в ду́сі в пустѐлю. І я поба́чив жі̀нку, що сидѝть на яскра́во-черво́ному зві̀рі, по́вному богознева́жливих імен, який має сім голі̀в і де́сять ро̀гів.
І жінка була́ одя́гнена в червонува́то-фіолѐтове та яскраво-черво̀не, прикра́шена зо̀лотом, кошто́вним камі̀нням та пѐрлами. Вона трима́ла золоту́ ча̀шу в свої́й руці̀, напо́внену гидо̀тами і нечисто̀тами її розпу̀сти.
І на її ло̀бі напи́сано ім'я̀: Таємнѝця, вели́кий Вавило̀н, мати пові̀й і гидо́т землі̀.
І я поба̀чив, що жінка п'я̀на від кро́ві святѝх і від кро́ві сві́дків Ісу̀са. І, поба̀чивши її, я здивува́вся си́льним по̀дивом.
Поя́снення таємни́ці жі́нки і звіра, що має сім голі́в і де́сять ро́гів
І Ангел сказа̀в мені́: Чому̀ ти здивува̀вся? Я розкажу̀ тобі́ таємнѝцю жі̀нки і зві̀ра, що но̀сить її, що має сім голі̀в і де́сять ро̀гів.
Зві̀р, якого ти поба̀чив, бу̀в, і нема̀ його, і готу́ється підня́тися з безо̀дні, і ві̀н ви́рушить в загѝбель. І бу́дуть дивува̀тись ме́шканці землі̀, ті яких імена̀ не запѝсані в кни́гу життя̀ від ство́рення сві̀ту, дивлячи́сь на зві̀ра, що він бу̀в, і нема̀ його, і з'я̀виться.
Тут ро̀зум, що має му̀дрість. Сім голі̀в - це сім гі̀р, на яких сиди́ть жі̀нка, і цѐ - сім царі̀в:
З нѝх - п'я́теро впа̀ли, один - є̀, а дру́гий - ще не прийшо̀в; і, коли прѝйде, ві̀н пови́нен залиша̀тися ненадо̀вго.
І зві̀р, що бу̀в і якого нема̀, - ві̀н же і во̀сьмий, і ві̀н з числа́ семи́, і ви́рушить в загѝбель.
І де́сять ро̀гів, які ти ба̀чив, - це де́сять царі̀в, які ще не отрѝмали ца̀рства, але вони отри́мають вла̀ду ра́зом зі зві̀ром як царі̀, на одну годѝну.
Вонѝ мають один на̀мір, і вони віддаю́ть свою́ силу і владу зві̀ру.
Вонѝ бу́дуть воювати з Ягня̀м, і Ягня́ перемо̀же їх, бо Воно̀ - Госпо̀дь над воло̀дарями і Ца̀р над царя̀ми, і ті̀, що з Нѝм, - це поклѝкані, вѝбрані та ві̀рні.
І Ангел ка̀же мені́: Во̀ди, які ти поба̀чив, де сиди́ть пові̀я, - це наро̀ди, на̀товпи, ра̀си та мо̀ви.
І де́сять ро̀гів, які ти поба̀чив, і зві̀р, - вони знена̀видять пові̀ю, розграбу̀ють її, роздя̀гнуть, ті̀ло її з'їдя̀ть і спа́лять її у вогні̀,
бо Бо̀г вклав у ї́хні серця̀ - ви́конати Його на̀мір, ви́конати одѝн намір і відда́ти ї́хнє ца̀рство зві̀ру, до́ки не вѝконаються Божі Слова̀.
А жі̀нка, яку ти поба̀чив, - це вели́ке мі̀сто, що царю̀є над царя́ми землі̀.