чаш Божого гніву
І я почу̀в з храму гучни́й го̀лос, що гово̀рить до семи́ А̀нгелів: Йді̀ть і вилива̀йте сім чаш Божого гні̀ву на зѐмлю.
Перша чаша
І пішо́в пѐрший Ангел і вѝлив свою́ ча̀шу на зѐмлю, і з'яви́лись жорсто́кі і оги́дні гнійні́ ра̀ни на лю̀дях, що ма́ють зобра́ження зві̀ра і поклоня́ються його о̀бразу.
Друга чаша
І дру̀гий Ангел вѝлив свою́ ча̀шу в мо̀ре, і з'яви́лась кро̀в, наче мерця̀, і всі живі́ істо̀ти в мо́рі помѐрли.
Третя чаша
І трѐтій Ангел вѝлив свою́ ча̀шу в річкѝ та джере́ла водѝ, і з'яви́лась кро̀в.
І я почу̀в А́нгела вод̀, що каза̀в: Справедлѝвий Ти, То̀й, Хто є̀ і Хто бу̀в, Святѝй, що Ти осудѝв їх!
За тѐ, що вони пролили́ кров святѝх і проро̀ків, і Тѝ дав їм пи́ти кро̀в! Вони ва̀рті того́!
І я почу̀в жерто̀вник, що гово̀рить: Так, Го́споди Бо̀же Всетрима̀ючий, і̀стинні та справедлѝві Твої́ судѝ!
Четверта чаша
І четвѐртий Ангел ви́лив свою ча̀шу на со̀нце, і да̀но було́ йому пали́ти людѐй вогнѐм.
І обпіка̀ла люде́й си́льна спѐка, і вонѝ обража̀ли ім'я́ Бо̀га, Який має вла̀ду над цими ка̀рами, і вони не розка̀ялись, щоб відда́ти Йому сла̀ву.
П'ята чаша
І п’я̀тий Ангел вѝлив свою ча̀шу на престо́л зві̀ра, і його ца̀рство зану́рилось в тѐмряву, і вони куса́ли свої́ язикѝ від стражда́ння,
і обража́ли Бога нѐба від свої́х стражда̀нь і від свої́х ра̀н. І не розка̀ялись вони в свої́х діла̀х.
Шоста чаша
И шо̀стий Ангел вѝлив свою́ ча̀шу в вели́ку ріку́ Євфра̀т, і була́ вѝсушена в ній вода̀, щоб був пригото́ваний шля̀х царя̀м зі схо́ду со̀нця.
І я поба̀чив: З па́щі драко̀на і з па́щі зві̀ра, і з па́щі лжепроро̀ка ви́йшли три нечи́стих ду̀ха, схо́жі на жа̀б.
Бо цѐ - ду́хи дѐмонів, що тво̀рять чудоді́йні зна̀ки. Вонѝ вихо́дять до царі̀в усіє́ї землі̀, щоб зібра́ти їх на бѝтву вели́кого дня̀ Всетрима̀ючого Бога.
Ось, іду̀, немов зло̀дій. Щасли́вий то̀й, хто пильну̀є і береже́ свій о̀дяг, щоб не ходи́ти йому роздя̀гненим і, щоб не поба́чили його со̀рому!
І вонѝ зібра́ли їх на мі̀сце, що назива̀ється по-єврѐйськи Армагедо̀н.
Сьома чаша
І сьо̀мий Ангел вѝлив свою́ ча̀шу на пові̀тря, і з хра̀му від престо̀лу пролуна́в гучни́й го̀лос, який ка̀же: Збуло̀сь!
І зчини́лись спа́лахи блѝскавок, і шум, і гу́ркіт гро̀му, і ста́вся си́льний землетру̀с, якого не було́ з тих пі̀р, як з'яви́лась людѝна на землі! Такий велѝкий, такий си́льний землетру̀с!
І вели́ке мі̀сто розколо́лось на три частѝни, і міста̀ наро̀дів упа̀ли, і вели́кий Вавило̀н прийшо́в на па́м'ять перед Бо̀гом, щоб дати йому чашу вина́ лю̀ті Божого гні̀ву.
І кожен о̀стрів вті̀к, і гі̀р не ста̀ло.
І вели́кий гра̀д, ваго́ю прибли́зно в тала̀нт, па́дав з неба на людѐй. І лю̀ди обража́ли Бо̀га через покара́ння гра̀дом, тому́ що біда̀ від ньо́го дуже велѝка.