Ягня на горі́ Сіон, і з Ним сто сорок чотири тисячі
І я поба̀чив, і ось, Ягня̀ стої́ть на горі́ Сіо̀н, і з Нѝм сто со́рок чоти́ри тѝсячі, які ма́ють Його̀ ім'я́ та ім'я́ Його Ба̀тька, напи́сане на ї́хніх лоба̀х.
І я почу̀в го̀лос з нѐба, немов шум бе́злічі во̀д і немов гу́ркіт си́льного гро̀му. І го̀лос, який я почу̀в, був схо́жий на го́лос співакі̀в, які гра́ють на свої́х а̀рфах.
І вони співа̀ють наче нову́ пі̀сню перед престо̀лом, перед чотирма́ живи́ми істо̀тами та старі̀йшинами. І ніхто̀ не міг вѝвчити ціє́ї пі̀сні, крім ста сорока́ чотирьо́х тѝсяч, ви́куплених від землі̀.
Це ті̀, які не заплямува̀ли себе́ з жінка̀ми, бо вони є неза̀йманці. Це ті̀, які йдуть слі́дом за Ягня̀м, куди б Він не пові̀в. Вонѝ були вѝкуплені з людѐй, як перші плодѝ для Бо̀га і Ягня̀ти.
І в їхніх уста̀х не було́ зна́йдено обма̀ну. Вонѝ -–непоро̀чні.
Трьоха́нгельська звістка
І я поба̀чив і̀ншого А́нгела, що лети́ть посере́д нѐба. Він мав ві́чну Ра́дісну Зві̀стку, щоб проголо̀шувати її ме́шканцям землі̀ і ко́жному наро̀ду, і плѐмені, і мо̀ві, і ра̀сі.
Ві̀н говори́в гучни́м го̀лосом: Шану̀йте Бо̀га і відда́йте Йому сла̀ву, бо прийшо́в час Його су̀ду, і поклоні̀ться Тому̀, Хто створи́в небо і землю, і море, і джере́ла водѝ!
І і̀нший Ангел, дру̀гий, послі̀дував за ним, ка̀жучи: Упав, упав вели́кий Вавило̀н, що напої̀в вино́м лю́ті своє́ї розпу̀сти всі наро̀ди!
І щѐ один А̀нгел, трѐтій, послі̀дував за ними, ка́жучи гучни́м го̀лосом: Хто поклоня́ється зві̀ру і його о̀бразу, і прийма́є зобра̀ження на свій ло̀б, або на свою́ ру̀ку,
той пи́тиме вино́ Божої лю̀ті, нерозба̀влене, пригото́ване в чаші Його гні̀ву, і бу́де му́чений в вогні̀ та сі̀рці в прису́тності святи́х А̀нгелів і в прису́тності Ягня̀ти.
І дим ї́хніх му̀к підійма́тиметься на ві́чні вікѝ, і не ма́тимуть відпочѝнку ні вдѐнь, ні вночі̀ ті̀, хто поклоня́ється зві̀ру та його о̀бразу, і хто прийма́є зобра́ження його і̀мені.
Тут терпелѝвість та витрива̀лість святѝх, що бережу́ть Божі за̀повіді та віру Ісу̀са.
І я почу̀в з нѐба го̀лос, що ка̀же: Напишѝ: З цьо́го ча̀су щасли́ві мѐртві, що вмира́ють в Го̀споді! Спра̀вді, каже Ду̀х, вони відпочѝнуть від свої́х труді̀в, бо ї́хні діла̀ йдуть слі́дом ра́зом з нѝми!
Ісус Христос з серпо́м в руці́. Три Ангели, що ви́йшли
з небесного храму
І я поба̀чив, і ось бі́ла хма̀ра, і на хма̀рі сиди́ть поді́бний до Лю́дського Си́на. В Ньо́го на голові̀ золоти́й віно̀к, і в руці̀ в Ньо́го го́стрий сѐрп.
І і̀нший Ангел ви́йшов з хра̀му, кричачи́ гучни́м го̀лосом до То̀го, Хто Сиди́ть на хма̀рі: Відпра́в Твій сѐрп і збери́ врожа̀й, бо прийшо́в ча̀с збира́ння врожа̀ю, оскі́льки жни́во землі̀ дозрі̀ло!
І відпра̀вив Той, Хто сиди́ть на хма̀рі, Свій серп на зѐмлю, і земля́ була́ пожа̀та.
І і̀нший Ангел ви́йшов з хра̀му на небі і в ньо́го тако̀ж був го́стрий сѐрп.
І і̀нший Ангел, що має вла́ду над вогнѐм, ви́йшов від жерто̀вника і закрича́в гучни́м го̀лосом до то́го, хто має го́стрий сѐрп, ка̀жучи: Пусти́ твій го́стрий сѐрп і обрі́ж гро̀на виногра́ду землі̀, бо дозрі́ли на ньо́му я̀годи!
І відпра̀вив Ангел свій серп на зѐмлю, і обрі̀зав виногра́д землі̀, і кѝнув до дави́льні си́льної Божої лю̀ті.
І були́ вѝтоптані я̀годи в дави́льні за мі̀стом. І потекла́ кро̀в з дави́льні, підня́вшись на́віть до кі̀нських вуздѐчок, на ти́сячу шістсо́т ста̀діїв.