Кля́тва Ангела з розкритою книжкою
І я поба̀чив і̀ншого си́льного А̀нгела, що схо́дить з нѐба, одя́гненого в хма̀ру. І над його голово̀ю була́ ра̀йдуга, і його облѝччя, немов со̀нце, і но̀ги його, немов стовпи́ вогню̀.
І в його руці̀ була́ відкри́та мале́нька кнѝжка. І він поста́вив свою́ пра̀ву но̀гу на мо̀рі, а лі̀ву - на зѐмлю,
і закрича̀в він гучни́м го̀лосом, як реве́ лѐв! І коли він закрича̀в, тоді́ сім громі̀в проговори́ли свої́ми голоса̀ми.
А коли сім громі̀в проговорѝли, я приготува́вся писа̀ти; але почу́в го̀лос з нѐба, що ка̀же мені́: Запеча̀тай, що проговорѝли сім громі̀в, і не пишѝ цього́.
І А̀нгел, якого я ба̀чив, що стої́ть на мо̀рі і на землі̀, підня́в свою́ пра́ву ру̀ку до неба
і покля̀вся Тѝм, Хто живѐ на ві́чні вікѝ, Хто створи́в нѐбо і всѐ, що на ньо̀му, і зѐмлю і всѐ, що на ні̀й, і мо̀ре і все, що в ньо̀му, що ча̀су більше не бу̀де!
Але в ті дні̀, коли прозвучи́ть го̀лос сьо́мого А̀нгела, коли він засурмѝть, тоді́ бу́де завѐршена Божа таємнѝця, як Він повідомля́в Ра́дісну Зві̀стку Свої́м раба́м проро̀кам!
Іван отри́мує книжку від Ангела і з'їда̀є її. Поя́снення Ангелом цього́ символічного виді́ння
І го̀лос, який я чув з нѐба, зно̀ву заговори́в зі мно̀ю, і сказа̀в: Підійдѝ, візьми́ відкри́ту кнѝгу з руки́ А̀нгела, що стої́ть на мо̀рі і на землі̀.
І я підійшо̀в до Ангела, і сказа̀в йому: Да̀й мені́ мале́ньку кнѝжку. Він сказа̀в мені́: Візьмѝ і з'ї̀ш її. Вона бу́де гірко̀ю в твоє́му животі̀, але в уста̀х твої́х бу́де соло̀дкою, наче мѐд.
І я взя̀в мале́ньку кнѝжку з руки́ А̀нгела, і з'ї̀в її. І вона в мої́х уста̀х була́ соло̀дкою, наче мѐд. Коли ж я з'ї̀̀в її, то стало гі̀рко в моє́му животі̀.
І він сказа̀в мені́: Ти зно̀ву пови́нен пророкува̀ти про наро̀ди, на̀ції, мо̀ви та про багатьо́х царі̀в.