Скорбота апостола Павла про Ізраїль і його турбота про нього
Я кажу́ пра̀вду в Христі, не обма̀нюю, сві̀дчить ра́зом зі мною моя́ со̀вість в Святому Ду̀сі,
що для мѐне є великий сму̀ток і безпере́рвний бі̀ль моє́му сѐрцю!
Я хотів би са̀м бути відлу̀ченим від Христа̀ зара́ди мої́х браті̀в, рідних мені́ фізѝчно,
які є ізраїльтя̀нами, яким нале́жать всино̀влення і сла̀ва, і запові̀ти, і законода̀вство, і богослужі̀ння, і обіця̀нки;
їхні є і батькѝ, і від нѝх - Христо̀с за фізичним похо̀дженням, Який є над усіма́ Бо̀гом, благослове́нним на вікѝ! І це справді та̀к.
Діти обіця̀нки є ді́тьми Бога
Одна́к, це не означа̀є, що Боже Сло̀во не збуло̀сь; адже́ не всі ті̀, що похо́дять від Ізра̀їля, є ізраїльтя̀нами;
і не всі̀ є ді́тьми Авраа̀ма, хто похо́дить від його́ пото̀мства, але́, як ска̀зано: «В Ісаа̀кові бу́де на́звано твоє́ пото̀мство».
То̀бто не за фізѝчним похо̀дженням діти є Бо̀жими ді́тьми, але діти обіця̀нки визнаю́ться як пото̀мство.
А слово обіця̀нки такѐ: «Я прийду́ в цей же ча̀с, і в Сарри бу́де сѝн».
І не тільки цѐ; а й Ревѐкка, коли зачала́ одноча́сно двох сині̀в від нашого батька Ісаа̀ка.
Бо̀, коли вони ще не народѝлись і не вчини́ли нічо́го до̀брого чи пога̀ного, - щоб Боже обра̀ння відбува̀лось згідно з Його за̀думом
незале́жно від ді̀л, але від То̀го, Хто заклика̀є, - їй було́ ска̀зано: «Ста̀рший бу́де рабом моло̀дшого»,
як і напѝсано: «Я̀кова Я полюбѝв, а Іса̀ва знена̀видів».
Божа справедливість не порушується від того, що когось Бог милує,
а когось озлобляє
Що̀ ж ска́жемо? Хіба в Бога несправедлѝвість? В жо́дному ра̀зі!
Бо Він гово̀рить Мойсѐєві: «Кого́ помѝлувати, - помѝлую; кого́ пожалі̀ти, - пожалі̀ю».
Тому̀ це не зале́жить від то́го, хто бажа̀є, і не від то́го, хто доклада́є зусѝль, але від Бо̀га, що мѝлує.
Адже́ Писа̀ння гово̀рить фарао̀ну: «Са́ме для цьо́го Я й поста̀вив тебе́, щоб показа́ти на тобі́ Мою́ сѝлу, і щоб Моє́ ім'я̀ було́ пропові̀дувано по всій землі̀».
Тому̀, кого́ Він хо̀че, - мѝлує; а кого́ хо̀че, - ро̀бить жорсто̀ким.
Ти ска̀жеш мені́: «За що̀ ж ще Він звинува̀чує? Адже́ хто̀ може протистоя́ти Його во̀лі?»
А ти хто̀ така, людѝно, що спереча̀єшся з Бо̀гом? Хіба гончарний вѝріб ска̀же тому̀, хто зробѝв його: «Наві̀що ти мене́ так зробѝв?»
Або́ хіба гонча̀р не ма̀є вла̀ди над глѝною, щоб з одно́го й того́ ж са́мого замі̀су зроби́ти одну̀ посу́дину для почѐсного використа́ння, а і̀ншу - для безсла̀вного?
Що̀ ж, якщо Бо̀г, бажа́ючи показа́ти гні̀в і яви́ти Свою́ могу̀тність, з великим довготерпі̀нням щади́в посу́дини гні̀ву, пригото́влені на знѝщення,
щоб показа́ти і багатство Своєї сла̀ви на посу́динах мѝлості, які Він заздалегі̀дь приготува́в для сла̀ви,
на на̀с, яких Він поклѝкав не тільки з юдѐїв, а й з язѝчників?
Як Він гово́рить тако́ж в О̀сії: «Не Мі̀й народ назву́ Мої̀м народом, а нелюбѝму - улю̀бленою»;
і в то́му мі̀сці, де їм було́ ска̀зано: «Ви не Мі̀й народ», - та̀м бу́дуть на́звані сина́ми живого Бо̀га.
А Іса̀я го́лосно проголо̀шує про Ізра̀їль: «Навіть якщо число̀ сині́в Ізра̀їля бу́де, як морськи́й пісо̀к, спасе́ться тільки за̀лишок;
бо спра̀ву заверша̀льну і приско̀рену здійсни́ть Госпо̀дь на землі̀».
І, як пророкува̀в Іса̀я: «Якби́ Господь ві̀йськ не залиши́в нам пото̀мства, то ми б зроби́лись, як Содо̀м, і ста́ли б подібні до Гомо̀рри».
Чому Ізраїль не досягну́в праведності
Що̀ ж ска́жемо? Язѝчники, які не пра̀гнули пра́ведності, досяглѝ пра́ведності, але тіє̀ї пра́ведності, яка похо́дить від ві̀ри.
А Ізра̀їль, який пра̀гнув до Закону пра̀ведності, не дося̀г цього́ Закону.
З яко̀ї причи́ни? Бо шукали не в ві̀рі, а в діла́х Зако̀ну. Вони спіткну̀лись об Ка́мінь спотика̀ння,
як напѝсано: «О̀сь, Я встано́влюю на Сіо̀ні Ка́мінь спотика̀ння і Ске́лю перешко̀ди, але то̀й, хто ві̀рить в Ньо́го, не бу̀де осоро̀млений».