Жити не під владою ті̀ла, а за ду̀хом
Тому̀ нема̀є тепер жо́дного о̀суду тѝм, які в Христі Ісу̀сі,
бо Закон Духа Життя̀ в Христі Ісу̀сі вѝзволив тебе́ від закону гріха̀ й смѐрті.
Оскі́льки Зако̀н, осла́блений ті̀лом, був безсѝлий, то Бог посла́в Свого́ Сѝна в ті̀лі, схо́жому на гріхо̀вне тіло, в жертву за гріхѝ, і осудѝв гріх в ті̀лі,
щоб пра́ведна вимо̀га Закону вѝконалась в на̀с, які ді́ють не під владою ті̀ла, а за ду̀хом.
Бо ті̀, які живу́ть під владою ті̀ла, думають про тілѐсне, а ті̀, які живуть за ду̀хом, - про духо̀вне.
Адже́ тілѐсні думки́ - смѐрть, а думки́ духо̀вні - життя̀ і мѝр,
тому що тілѐсні думки́ - це ворожнѐча проти Бо̀га, бо Божому Закону вони не підкоря̀ються, та й не мо̀жуть.
Тому̀ ті̀, які живуть під владою ті̀ла, Бо̀гу догоди́ти не мо̀жуть.
Але вѝ не під владою ті̀ла, а під владою ду̀ха, якщо ді̀йсно Божий Ду̀х живѐ в ва̀с. А якщо хто Христового Ду̀ха не ма̀є, той і не налѐжить Йому́.
А якщо Христо̀с в ва̀с, то хоча тіло мѐртве внаслідок гріха̀, але ду̀х живѝй завдяки́ пра̀ведності.
Якщо ж Ду̀х Того̀, Хто воскресив з ме́ртвих Ісу̀са, живѐ в ва̀с, то То̀й, Хто воскресив Христа̀ з мертвих, оживи́ть і ва̀ші смертні тіла̀ за допомогою Свого́ Ду̀ха, Який живѐ в ва̀с.
Тому̀, брати́, мѝ не боржникѝ ті̀ла, щоб жити під вла̀дою ті́ла;
бо якщо живѐте під владою ті̀ла, то неодмі́нно помретѐ; а якщо ду̀хом умертвля̀єте дії ті̀ла, то бу́дете жѝти.
Ми - Божі діти, що прийняли́ Духа всиновлення
Бо всі̀, хто керо̀ваний Божим Ду̀хом, є сина̀ми Бо̀га.
Адже́ ви не прийнялѝ духа ра̀бства, щоб зно̀ву жити в страху̀, але прийнялѝ Духа всино̀влення, завдяки́ Якому вигу̀куємо: «А̀вва, Ба̀тьку!»
Та і Сам Цей Ду̀х сві́дчить ра́зом з на̀шим духом, що мѝ - Божі ді̀ти.
Якщо ра́зом з Христом страждаєм, то ра́зом з Ним і просла̀вимось
А якщо мѝ - ді̀ти, то і спадкоє̀мці, Бо̀жі спадкоє́мці, співспадкоє́мці з Христо̀м, якщо ми ді̀йсно ра́зом з Нѝм стражда̀ємо, щоб ра́зом з Нѝм і просла̀витись.
Адже́ я вважа̀ю, що стражда̀ння, які ми пережива́ємо в теперішній ча̀с, недосто́йні порівня̀ння з майбутньою сла̀вою, яка відкрѝється в на̀с.
Бо творі̀ння напру́жено очі̀кує на це відкриття̀ Божих сині̀в,
оскі́льки творі̀ння підкори́лось безці̀льності не зі своє̀ї волі, а з волі Того̀, Хто підкорѝв його́, з наді̀єю,
що й саме́ творі̀ння бу́де вѝзволене від рабства руйнува̀ння на свободу сла̀ви Божих дітѐй.
Тому́ що ми зна̀ємо, що все творі̀ння ра́зом сто̀гне і ра́зом му̀читься дотепѐр.
І не тільки воно̀, але тако́ж і ми самі̀, ма́ючи початко́вий плі̀д, Ду̀ха, і ми самі̀ в собі́ сто̀гнемо, чека́ючи всино̀влення, вѝзволення через вѝкуп нашого ті̀ла.
Бо мѝ спасли́сь наді̀єю. А якщо надія вѝдима, то це вже не є̀ наді̀я; адже́ коли хтось ба̀чить щось, то наві́що йому і наді̀ятись?
Але, якщо ми наді̀ємось на тѐ, чого́ не ба̀чимо, тоді очікуємо з терпелѝвістю та витрива̀лістю.
Тако́ж і Ду̀х допомага̀є нам в нашій сла̀бкості; бо ми не зна̀ємо, про що молѝтись, як слі̀д, але Сам Ду̀х заступа̀ється за нас з невимо́вними сто̀гонами.
А То̀й, Хто дослі́джує серця̀, зна̀є, яка ду́мка в Ду̀ха, бо Ві̀н заступа̀ється за святих за Божою во̀лею.
А тако́ж ми зна̀ємо, що тѝм, хто лю́бить Бо̀га, хто поклѝканий відповідно до Його́ за̀думу, все ра̀зом слу́жить на добро̀.
Адже́ кого́ Він впізна́в наперѐд, тѝм і напере́д вѝзначив бути схо̀жими на образ Свого́ Сѝна, щоб Ві̀н був первонаро̀дженим се́ред багатьо́х браті̀в.
А кого́ Він напере́д вѝзначив, тих і поклѝкав, а кого́ поклѝкав, тих і вѝправдав; а кого́ вѝправдав, тих і просла̀вив.
Якщо Бо̀г за нас, то хто про̀ти нас?
Що ж сказа̀ти на це? Якщо Бо̀г за на̀с, то хто̀ про̀ти нас?
То̀й, Хто навіть Свого́ Сѝна не пожалі̀в, але відда̀в Його за всіх на̀с, хіба ра́зом з Нѝм не подару̀є Він нам і всього̀?
Хто̀ бу́де звинува̀чувати Божих вѝбраних? Бо̀г є То̀й, що виправдо̀вує нас.
Хто засу̀джує нас? Христос Ісус помѐр, але, бі̀льше того́, і воскрѐс, Ві̀н і перебува́є по праву руку від Бо̀га, Ві̀н і заступа̀ється за на̀с.
Хто̀ розлу́чить нас з Божою любо̀в'ю: скорбо́та, чи у́тиск, чи переслі́дування, чи голод, чи відсутність о̀дягу, чи небезпека, чи меч?
як напѝсано: «За Тѐбе умертвля̀ють нас кожного дня̀, вважа́ють нас за овѐць, прире́чених на зако̀лення».
Але все цѐ ми успішно перемага̀ємо за допомогою Того̀, Хто нас полюбѝв.
Бо я впѐвнений, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні вла́ди, ні сили, ні тепе́рішнє, ні майбутнє,
ні висота́, ні глибина́, ані будь-яке і̀нше творі̀ння не змо̀же нас розлучѝти з Божою любо̀в'ю в Христі Ісу̀сі, нашому Го̀споді.