Уме́ртвлені для Закону, щоб нале́жати Христу
Хіба ви не зна̀єте, братѝ, бо кажу́ тѝм, хто зна̀є Закон, що Зако̀н має вла̀ду над людиною, до́ки вона жива̀?
Замі̀жня жінка прив'я̀зана Законом до живо̀го чоловіка; а якщо чоловік помрѐ, вона звільня̀ється від законного чолові̀ка.
Тому̀, якщо при живо̀му чолові́кові вона стане дружиною і̀ншого чолові́ка, то назива́тиметься перелю̀бницею. А якщо помрѐ її чоловік, вона ві̀льна від Закону, і не бу̀де перелю̀бницею, ста́вши дружиною і̀ншого чоловіка.
Ото́ж, братѝ мої́, і вѝ уме́ртвлені для Зако̀ну за допомогою ті̀ла Христа̀, щоб нале́жати і̀ншому, Тому̀, Хто воскрес із мѐртвих, щоб ми прино́сили плі̀д Бо̀гу.
Адже́ коли ми перебува́ли під владою ті̀ла, тоді гріховні захо̀плення, які виявля́є Зако̀н, ді̀яли в членах нашого ті̀ла, щоб прино́сити плі̀д смѐрті.
Але тепѐр ми звільнѝлись від Закону, яким були́ зв'я̀зані, помѐрши для ньо́го, щоб нам служи́ти Бо̀гу в оно́вленні ду̀ха, а не за старо́ю бу̀квою.
Що̀ ж ска́жемо? Хіба Зако̀н - грі̀х? В жо́дному ра̀зі! Навпакѝ, я не пізна̀в би гріх, окрі́м як за допомогою Зако̀ну. Напрѝклад, я не розумі̀в би, що означа̀є бажати чужо̀го, якби Закон не говорѝв: «Не бажа̀й чужого».
Але грі̀х, взя́вши при́від із за̀повіді, породѝв у мені́ всяке бажа̀ння; бо без Зако̀ну гріх - мѐртвий.
Адже́ я̀ колись жив незалѐжно від Закону; та коли прийшла́ за̀повідь, то гріх ожѝв, а я помѐр;
і таким чѝном, за̀повідь, яка повинна була́ привести́ мене́ до життя̀, вѝявилась для ме́не причиною смѐрті,
бо грі̀х, взя́вши при́від від за̀повіді, обману̀в мене́ і умертвѝв, завдяки́ ї̀й.
Тому́ Зако̀н - святѝй, і за̀повідь свята̀, пра̀ведна і до̀бра.
О̀тже, хіба до̀бре послужи́ло мені́ на смѐрть? В жо́дному ра̀зі! Навпакѝ, щоб грі̀х був пока̀заний як грі̀х, який за допомогою до̀брого спричиня́є мені́ смѐрть, і щоб грі̀х став надзвича́йно грі̀шний завдяки́ за̀повіді.
Внутрішній конфлікт двох природ людини
Адже́ ми зна̀ємо, що Зако̀н - духо̀вний, а я̀ - тілѐсний, про́даний в рабство гріха̀.
Бо я не розумі̀ю, що̀ роблю̀, тому́ що не тѐ роблю́, що хо̀чу, а що не нена̀виджу, те роблю̀.
А якщо я роблю́ тѐ, чого́ не хо̀чу, то визнаю̀, що Зако̀н - до̀брий,
а тому̀ вже не я̀ роблю́ це, а грі̀х, що живе́ в мені́.
Адже́ я зна̀ю, що не живѐ в мені́, тобто в моє́му ті̀лі, до̀бре; бо, хоча бажання добра́ є̀ в мені́, та, щоб зробѝти до́бре -- цього́ нема̀є.
Бо до̀бре, якого хо̀чу, не роблю̀, а злѐ, якого не хо̀чу, роблю̀.
Якщо ж я роблю́ тѐ, чого́ не хо̀чу, то вже не я̀ роблю́ це, а грі̀х, що живе́ в мені́.
Таким чѝном я знахо́джу закономі̀рність, що, коли хо́чу роби́ти до̀бре, то вихо́дить в ме́не злѐ.
Бо за вну̀трішньою людѝною я знахо́джу задово̀лення в Божому Зако̀ні;
але в членах мого́ ті̀ла бачу і̀нший закон, що вою́є проти закону мого́ ро̀зуму і ро́бить мене́ полонѐним закону гріха̀, що існує в членах мого́ ті̀ла.
Неща̀сна я людина! Хто вѝзволить мене́ від цьо́го ті́ла смѐрті?
Але я дякую Бо̀гу через Ісуса Христа̀, нашого Го̀спода! О̀тже, са̀м же я свої́м ро̀зумом служу́ Бо̀жому Закону, а ті̀лом - закону гріха̀.