Аврааму зарахована віра за праведність, незалежно від діл
Так що̀ ж тоді, ска̀жемо, придба́в фізѝчно наш праба́тько Авраа̀м?
Адже́ якщо Авраам ви́правдався діла̀ми, то йому є̀ чим похвалѝтись, але́ не перед Бо̀гом.
Бо що̀ гово́рить Писа̀ння? Пові̀рив Авраам Бо̀гу, і цѐ було́ зарахо́вано йому за пра̀ведність.
А платня̀ тому́, хто працю̀є, нарахо́вується не з мѝлості, а як налѐжне.
А тому́, хто не ро̀бить, але ві̀рить в Того́, Хто виправдо̀вує нечести́вого, його́ ві̀ра зарахо́вується йому́ за пра̀ведність.
Як і Давѝд назива́є щасли́вою людѝну, якій Бо̀г зарахо́вує пра̀ведність незалежно від ді̀л:
«Щасли́ві ті̀, чиї беззако́ння про̀щені і чиї гріхи покрѝті!
Щасли́ва людѝна, якій Госпо̀дь не зараху̀є гріха!»
А хіба це щастя відно́ситься тільки до обрі̀зання, чи тако́ж і до необрі̀зання? Одна́к ми гово̀римо, що Авраа̀му са́ме ві̀ра зарахо́вана за пра̀ведність.
А колѝ була́ зарахо̀вана, під час обрі̀зання чи до̀ обрі́зання? Не під ча̀с обрі́зання, а до̀ обрі́зання.
І зна̀к обрі̀зання він отри́мав як печать пра̀ведності через ві̀ру, яку він ма̀в, коли був необрі̀заним, щоб йому стати ба̀тьком всіх, хто ві̀рить, хто не обрі̀заний, щоб і ї̀м була́ зарахо́вана пра̀ведність,
а тако́ж і батьком обрі̀заних, які не тільки обрі̀зані, але і йдуть сліда́ми ві̀ри нашого батька Авраа̀ма, яку він ма̀в, коли був необрі̀заним.
Бо не через Зако̀н було́ да́но Аврааму і його нащадку обіця̀нку, що він бу́де спадкоє́мцем сві̀ту, а через пра̀ведність, яка похо́дить від ві̀ри.
Адже́ якщо ті̀, що поклада́ються на Зако̀н, є спадкоє̀мцями, то ві̀ра - дарѐмна, обіця̀нка - ма̀рна;
бо Зако̀н виклика́є гні̀в, а де немає Зако̀ну, там немає і перѐступу.
З цієї причѝни - через ві̀ру, щоб було́ по благода̀ті, для то́го щоб обіця̀нка була́ незмі̀нна для всі̀х наща́дків, не тільки для тѝх, що поклада́ються на Зако̀н, а й для тѝх, хто наслі̀дує ві̀ру Авраа̀ма, який є ба̀тьком всіх нас, -
як напѝсано: «Я поста́вив тебе́ ба̀тьком багатьо́х наро̀дів», - перед Бо̀гом, Якому він пові̀рив, Який оживля́є мѐртвих і назива́є неісну̀юче як існу̀юче.
Він по́над наді̀ю пові́рив з наді̀єю, щоб йому ста́ти ба̀тьком багатьо́х наро̀дів, відповідно до ска̀заного: «Такими числѐнними бу́дуть твої́ наща̀дки».
І, не осла́бнувши в ві̀рі, він подивѝвся на власне омертві́ле ті̀ло, бо йому́ було́ вже майже сто ро̀ків, і на омертві́ння утро́би Са̀рри,
одна́к не ста̀в сумніва̀тись в Божій обіця̀нці через неві̀р'я, але зміцни́вся в ві̀рі, відда́вши Богу сла̀ву
і бу́дучи цілко́м впѐвненим, що Ві̀н сильний тако́ж і вѝконати те, що пообіця̀в.
Тому́ й було́ зарахо̀вано йому цѐ як пра̀ведність.
Тако́ж і нам віра в Господа зарахована за праведність
Одна̀к не тільки щодо ньо̀го одного̀ це напѝсано, що йому̀ було́ зарахо̀вано,
а й щодо на̀с; бу́де зарахо́вано і на̀м, які ві́рять в Того̀, Хто воскреси́в з ме́ртвих Ісуса Христа̀, нашого Го̀спода,
Який був ві̀дданий за наші гріхѝ і воскрѐс для нашого вѝправдання.