Справедливий Божий суд на кожного, хто робить зле
Тому̀ нема̀є тобі́ вѝправдання, кожна людѝно, що осу́джуєш і̀ншого; бо в чо́му ти осу́джуєш і̀ншого, в то́му осу́джуєш само́го себѐ, адже́ тѝ, хто судѝш, ро́биш те самѐ.
А ми зна̀ємо, що на тѝх, хто ро̀бить таке, є̀ Божий су̀д згідно з І̀стиною.
О! Людѝно, хіба ти ду̀маєш, що унѝкнеш Божого су̀ду, осу̀джуючи тѝх, хто ро̀бить таке, і са̀м ро́блячи те самѐ?
Чи ти нѐхтуєш багатством Його добротѝ, ла̀гідності й довготерпі̀ння, не розумі̀ючи, що Божа доброта̀ веде́ тебе́ до покая̀ння?
Але через твою́ впѐртість і не схильне до каяття̀ сѐрце, ти са̀м собі́ накопи́чуєш гні̀в на день гні̀ву і відкриття́ справедли́вого су̀ду Бо̀га,
Який запла́тить ко̀жному згідно з його діла̀ми:
тѝм, які, проявля́ючи пості̀йність в до́брому ді̀лі, шукають сла̀ви, чѐсті й безсмѐртя, - вічним життя̀м;
а тѝм, які ворогу̀ють і не підкоря́ються І̀стині, але підкоря́ються непра̀вді, - гні̀вом і лю̀ттю.
Скорбо̀та й тіснота̀ кожній душі̀ людѝни, яка ро́бить злѐ, наса́мперед юдѐя, а потім і язѝчника!
Але, сла̀ва, чѐсть і мѝр ко̀жному, хто ро́бить до̀бре, наса́мперед юдѐю, а потім і язѝчнику!
Тому́ що в Бо̀га нема̀є уперѐдженості.
Бо ті̀, які, не ма̀ючи Зако̀ну, згрішѝли, без Закону й загѝнуть; а ті̀, які, ма̀ючи Закон, згрішѝли, за Зако̀ном бу́дуть засу̀джені -
бо не слухачі̀ Закону пра̀ведні перед Бо̀гом, але викона̀вці Закону бу́дуть вѝправдані.
Бо коли язѝчники, які не ма̀ють Зако̀ну, ро́блять за природою тѐ, що відповіда́є Зако̀ну, то, не ма̀ючи Зако̀ну, вони самі̀ собі́ зако̀н.
Вони пока̀зують, що дія Зако̀ну напи́сана в їхніх серця̀х, про що ра́зом з нѝм сві́дчать їхня со̀вість та їхні думкѝ, які то звинува̀чують, то виправдо̀вують одна о̀дну -
в дѐнь, коли, згідно з моє́ю Радісною Зві̀сткою, Бог суди́тиме через Христа Ісу̀са прихо̀вуване людьми́.
Юдеї хвалились Законом, а порушенням Закону ганьбили Бога
Якщо ж ти назива́єшся юдѐєм, і спира́єшся на Зако̀н, і хва́лишся Бо̀гом,
і зна́єш Його во̀лю, і розрізня̀єш, що є кра̀ще, навча́ючись із Зако̀ну,
і переко̀наний, що ти провідни́к сліпѝх, світло для тѝх, хто перебува́є в тѐмряві,
наста́вник нерозу̀мних, вчитель незрі̀лих, що ма́єш в Законі зразо́к знання̀ й і̀стини.
Я̀к же ти, навча́ючи і̀ншого, не вчиш само́го себѐ? Пропові́дуючи «не крадѝ», крадѐш?
Ка́жучи: «не перелю̀бствуй», перелю̀бствуєш? Відчуваючи огѝду до і̀долів, насміха́єшся над святѝнею?
Хва́лишся Зако̀ном, а пору̀шенням Закону ганьби́ш Бо̀га?
Бо через ва̀с «Боже ім'я̀ злосло̀виться се́ред язѝчників», як напѝсано.
Адже́ обрі̀зання прино́сить ко̀ристь, якщо ти вико̀нуєш Закон; а якщо ти пору̀шник Закону, то твоє́ обрі̀зання стало необрі̀занням.
Тому́, якщо необрі̀заний вико́нує за́повіді Зако̀ну, то хіба його необрі̀зання не бу́де зарахо́вано йому́ як обрі̀зання?
І необрі́заний фізѝчно, що вико́нує Зако̀н, хіба не осу̀дить тебѐ, того́, хто має Писа̀ння й обрі̀зання, як пору̀шника Зако̀ну?
Адже́ не то̀й по-спра́вжньому юдѐй, хто зо̀вні такий, і не тѐ обрі́зання і̀стинне, яке зо̀вні, на пло̀ті;
але по-спра̀вжньому юдей то̀й, хто такий всерѐдині, і тѐ обрі́зання і̀стинне, яке на сѐрці Ду̀хом, а не бу̀квою; йому́ і похвала̀ не від людѐй, а від Бо̀га.