Новий сучасний переклад

Послання до Римлян

Глава 10 з 16

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Чому Ізраїль не підкори́вся Божій праведності

Брати́! Бажа̀ння мого́ сѐрця і молѝтва до Бо̀га за них - для ї́хнього спасі̀ння.

Адже́ сві̀дчу їм, що вони ма̀ють стара̀нність по відно́шенню до Бо̀га, але́ не в відпові́дності до пізна̀ння.

Бо̀, не розумі́ючи Бо̀жої пра́ведності й намага́ючись встанови́ти вла̀сну пра́ведність, вони не підкорѝлись Бо̀жій пра́ведності;

тому́ що кінце́ва мета̀ Закону - Христо̀с, для пра́ведності ко̀жного, хто ві̀рить.

Адже́ Мойсѐй пи́ше про пра̀ведність, яка похо́дить від Зако̀ну: «Людѝна, яка вѝконала його́, бу́де жѝти ним».

А пра̀ведність, яка похо́дить від ві̀ри, гово́рить та̀к: «Не кажѝ в своє́му се́рці: Хто̀ підійме́ться на нѐбо? То́бто Христа̀ привести́.

Або́ хто̀ спу́ститься в безо̀дню? То́бто Христа з мѐртвих підня́ти».

Але що̀ вона гово̀рить? «Блѝзько до те́бе Сло̀во, в твої́х уста̀х і в твоє́му сѐрці», то́бто Слово ві̀ри, яке ми пропові̀дуємо.

Бо̀ якщо ти відкрѝто вѝзнаєш свої́ми уста̀ми Ісуса Го̀сподом і свої́м сѐрцем пові̀риш, що Бог воскреси́в Його з мѐртвих, то спасѐшся;

тому́ що сѐрцем ві́рять для пра̀ведності, а уста̀ми відкрито визнаю́ть для спасі̀ння.

Адже́ Писа́ння гово̀рить: «Кожен, хто ві̀рить в Ньо́го, не бу̀де осоро̀млений».

Тому́ що нема̀є різни́ці між юдѐєм і язѝчником, оскі́льки один і той са́мий Господь у всі̀х, багатий для всі̀х, хто клѝче Його.

Бо ко̀жен, хто поклѝче Господнє ім'я̀, спасѐться.

Не всі ізраїльтяни послу́хались Радісної Звістки

Але я̀к клѝкати Того̀, в Ко́го не пові̀рили? А я̀к пові̀рити в То̀го, про Ко́го не почу̀ли? І я̀к почу̀ти без то̀го, хто пропові̀дує?

І я̀к пропові̀дувати, якщо не бу́дуть по̀слані? Як і ска̀зано: «Як прекра́сні но̀ги тѝх, хто проголо̀шує Радісну Зві̀стку про мѝр, хто проголо̀шує Радісну З̀вістку про до̀бре!»

Але не всі̀ послу́хались Радісної Зві̀стки. Адже́ Іса̀я гово̀рить: «Го̀споди! Хто̀ пові́рив почу̀тому від нас?»

О̀тже ві̀ра прихо́дить від слу̀хання, а почу̀те - від Сло́ва Христа̀.

Господь ви́кличе в ізраїльтянах ревнощі народом нерозумним

Одна́к я кажу̀: Хіба вони не чу̀ли? Навпакѝ, «По всій землі̀ поши́рився їхній го̀лос, і до меж всѐсвіту їхні слова̀».

Одна́к я кажу̀: Хіба Ізраїль не зна̀в про це? Пе́ршим гово́рить Мойсѐй: «Я ви́кличу в вас ревнощі тѝми, хто не є̀ народом, ви́кличу в вас гні̀в народом нерозу̀мним».

А Іса̀я набра́вся смілѝвості й гово̀рить: «Мене́ знайшлѝ ті̀, хто не шука̀в Мене́, Я відкрѝвся тѝм, хто не розпѝтував про Ме́не».

А про Ізраїль він гово̀рить: «Увесь дѐнь Я простяга́в Свої́ ру̀ки до народу неслухня̀ного і впѐртого».

Нотатки до глави

Вірш 1 - 1Тим.2:1-6; Дії 26:29; Мт.23:37.

Вірш 2 - 1Кор.2:7 «але говоримо про мудрість Божу, сховану в таємниці, яку Бог призначив ще до віків для нашої слави, 8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав, бо якби пізнали, то не розп'яли б Го́спода слави».

Вірш 4 - «кінцева мета» №5056 (τέλος) 1. кінець, закінчення, завершення; 2. мета; 3. мито, оброк, податок. (1Тим.1:5)

Правильно зрозумілий Закон мав би служити євреям поводирем до Христа, щоб вони могли бути виправдані через віру в нього. Таким чином, вираз кінець Закону правильніше замінити іншим виразом: мета Закону, як розуміли це місце й інші тлумачі (Златоуст, Феодорит, Феофілакт). Такий переклад відповідає і змісту поставленого в грецькому тексті виразу (τέλος νόμου).

Але яким чином Закон міг вказувати на Христа, як на свою власну мету? В Законі накреслено ідеал праведності. Оскільки цей ідеал накреслений Самим Богом, то він неодмінно має здійснитися. Тим часом люди на власному досвіді переконалися в тому, що ніхто з них не в змозі здійснити цей ідеал власними силами (Рим.3:20). Тому з'явився Христос, Який і здійснив його. Уже на підставі цього Апостол міг сказати, що Христос - мета Закону.

Але цього замало. Закон не досяг ще цілком свого призначення, коли одна людина здійснила його приписи, - Закон даний для всіх. І ось Христова праведність, виходячи від Христа, переходить на всіх віруючих у Нього. Таким чином, Христос є метою Закону в повному розумінні цього слова, і водночас, мабуть, кінцем його, бо остаточно здійснює мету Закону - виправдання людини.

Вірші 13-15 - Бог, для розповсюдження Радісної Звістки, посилає Своїх послів; посли проповідують людям Радісну Звістку; люди чують Радісну Звістку; слухаючи Радісну Звістку, люди мають змогу повірити в Господа; повіривши в Господа, вони призивають Його у своє життя; призиваючи Господа, люди спасаються.

Вірш 18 - Пс.18:5.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.