Привітання
Павло - покликаний апостол для підкорення всіх народів вірі
Павло́, ра̀б Христа Ісу̀са, покли́каний апо̀стол, вѝбраний для поши́рення Божої Радісної Зві̀стки,
яку̀ Бог заздалегі́дь пообіця̀в через Свої́х проро̀ків, у Святих Писа̀ннях,
про Сво́го Сѝна, Який народи́вся фізѝчно від наща́дків Давѝда
і ви́знаний Божим Сѝном в сѝлі за духом свя̀тості через воскресі́ння з мѐртвих, - про Ісуса Христа̀, нашого Го̀спода,
через Яко̀го ми отри́мали благода̀ть і апо̀стольство, щоб заради Його́ і̀мені підкоря́ти людей ві̀рі в усіх наро̀дах,
серед яких перебува́єте і вѝ, покли́кані Ісусом Христо̀м, -
всі̀м, хто знахо́диться в Рѝмі, Божим улю̀бленим, покли́каним святѝм: Благода̀ть вам і мѝр від нашого Бога Ба̀тька і Го̀спода Ісуса Христа̀!
Радісна Звістка Христа - Божа сила для спасіння кожному, хто вірить
Наса̀мперед дякую моє́му Бо̀гу через Ісуса Христа̀ за всіх ва̀с, що про вашу ві̀ру розповіда́ють по всьому сві̀ту!
І сві́док мені́ Бо̀г, Якому служу́ мої́м ду̀хом в поши́ренні Радісної Зві́стки Його́ Сѝна, що я не перестаючѝ зга̀дую про вас,
постійно про́сячи в мої́х молитва̀х, щоб з Божої во̀лі мені́ колись вдало́сь прийтѝ до вас.
Бо я̀ дуже хочу поба̀чити вас, щоб поділѝтися з вами де́яким духовним да̀ром для вашого утвѐрдження,
то̀бто, перебува́ючи серед ва̀с, вті̀шитись ра́зом з вами ві̀рою один о́дного, і ва̀шою, і моє̀ю.
Не хо̀чу, братѝ, щоб ви не зна̀ли, що я багато разі̀в намага́вся прийтѝ до вас, але зустріча́в перешко̀ди аж дотепѐр, щоб отри́мати де́який результа̀т тако́ж і серед ва̀с, як і серед рѐшти язи́чників.
Я̀ - боржнѝк як грѐкам, так і ва̀рварам, як му̀дрим, так і нерозу̀мним.
О̀тже, що стосу́ється менѐ, то я готовий проголо́шувати Радісну Зві́стку і ва̀м, які в Рѝмі!
Адже́ я не соро̀млюсь Радісної Зві́стки Христа̀, бо вона̀ - Божа сѝла для спасіння кожному, хто ві̀рить, по-перше, юдѐю, потім і язѝчнику!
Адже́ в ні̀й відкрива́ється Божа пра̀ведність від віри в ві̀ру, як напѝсано: «Пра̀ведний жи́тиме ві̀рою».
Бог проявляє гнів на всяке нечестя і неправду людей,
які пригнічують істину неправдою
Адже́ відкрива́ється Божий гні̀в з неба на всяку безбо̀жність та непра̀ведність людѐй, які приду́шують пра̀вду непра̀вдою.
Адже́ тѐ, що можна зна̀ти про Бога, відо̀мо для них, тому́ що Бо̀г їм відкрѝв.
Бо Його́ невѝдиме від ство́рення сві̀ту: Його́ вічна могу̀тність і Божѐственність, через дослі́дження творі̀нь стають очевѝдними, щоб не було̀ їм вѝправдання.
Через тѐ, що вони, пізна̀вши Бога, не просла̀вили Його як Бо̀га і не подя̀кували Йому́, але ста́ли безглу̀здими в свої́х думка̀х, і вкри́лось тѐмрявою їхнє нерозумне сѐрце;
заявля́ючи, що вони му̀дрі, ста́ли безглу̀здими,
і сла̀ву безсме́ртного Бо̀га заміни́ли зобра̀женням, поді́бним смертній людѝні, птаха̀м, чотирино̀гим і рептѝліям, -
тому́ й Бог і відда́в їх амора̀льності в бажа́ннях їхніх сердѐць, щоб вони безчѐстили свої́ тіла̀ між собо̀ю.
Вони заміни́ли Божу і̀стину брехнѐю, і поклоня́лись, і служи́ли творі̀нню замість Творця̀, Якѝй благослове́нний на вікѝ! І це дійсно та̀к.
З цієї причѝни Бог і відда̀в їх гане́бним захо̀пленням, то̀бто, їхні жінкѝ заміни́ли приро̀дні стате́ві стосу́нки на неприро̀дні;
так са́мо і чолові̀ки, відмо́вившись від приро̀дних стате́вих стосу́нків з жінка̀ми, розпа́лювались захо́пленням один о̀дним, ро́блячи чолові́ки на чолові̀ках неприпустѝме і отри́муючи в сами́х собі́ заслу́жену розпла̀ту за своє́ заблу̀дження.
І оскі́льки вони не вважа́ли за потрі̀бне трима́тись Бо̀га за допомогою пізна̀ння Його, то Бо̀г відда́в їх спотво́реному ро̀зуму, щоб вони роби́ли неприпустѝме.
Вони напо́внені всякою несправедлѝвістю, лука̀вством, пра́гненням до нажѝви, злі̀стю, а тако́ж перепо́внені за̀здрістю, вбѝвством, сва̀рками, обма̀ном, озло̀бленістю,
вони - накле́пники, богоненави́сники, наха́би, самовпе́внені, хвальки́, винахі́дники зла̀, неслухня́ні ро̀дичам,
нерозу́мні, ненаді́йні, жорсто́кі, безжа́лісні.
Вони, дізна̀вшись про Божу постано̀ву, що ті̀, хто ро̀бить так, заслуго́вують на смѐрть, не тільки самі̀ ро́блять це, а й тѝх, хто ро̀бить, схва̀люють.