Велич царя і священика Мелхисе́дека. Він вищий за священиків
за звання́м Аарона
Бо цей Мелхисѐдек, цар Салима̀, свяще́ник Всеви́шнього Бо̀га, який зустрі́в Авраа̀ма, що поверта́вся після розгро́му царі̀в, і благословѝв його,
якому і десятѝну ви́ділив Авраам з усьо̀го, - по-пѐрше, переклада́ється як «цар пра̀ведності», а по̀тім і цар Салѝма, то̀бто «цар мѝру»,
без ба́тька, без ма́тері, без родово́ду, не ма́ючи ні поча́тку дні̀в, ні кінця́ життя̀, а уподі́бнений до Божого Сѝна, залиша́ється свящѐником назавждѝ.
Ото́ж подиві̀ться, наскі́льки велѝкий то̀й, кому́ й патріа́рх Авраа̀м дав десятѝну з найкра́щих свої́х трофе́їв.
І ті, хто отри́мує свяще́ницький чѝн з сині́в Лѐвія, ма́ють за̀повідь - бра́ти за Законом десятѝну з наро̀ду, тобто зі свої́х браті̀в, хоча вони тѐж похо́дять з наща́дків Авраа̀ма.
Але цѐй, що не похо̀дить з ї́хнього ро̀ду, взяв десятѝну з Авраа̀ма і благословѝв того̀, хто має обіця̀нки.
І без будь-яко́го заперѐчення, мѐнший благословля́ється бі̀льшим.
І ту̀т десятѝни беру́ть сме́ртні лю̀ди, а та̀м - той, хто має про се́бе сві̀дчення, що він живѐ.
І, можна сказа̀ти, сам Лѐвій, що берѐ десятѝни, в осо́бі Авраа̀ма да̀в десятѝну;
бо ві̀н був ще в по́переку ба̀тька, коли зустрі́в його Мелхисѐдек.
Ісус Христос, Священик за чином Мелхисѐдека вище, ніж священик
за чином Аарона
О̀тже, якби́ доскона̀лість досяга́лась через леві̀тське свящѐнство, - бо при ньо́му народ отри́мав Зако̀н, - то яка була б щѐ потре́ба з'явля́тись і̀ншому свяще́никові за чи́ном Мелхисѐдека, а не зва̀тися за чином Ааро̀на?
Бо зі змі́ною свящѐнства виника́є необхі̀дність зміни́ти і Зако̀н.
Адже́ То̀й, про Яко́го це гово̀риться, нале́жав до і̀ншого пле́мені, з яко́го ніхто̀ не служи́в при жерто̀внику.
Бо відо̀мо, що наш Госпо̀дь похо̀дить з пле́мені Ю̀ди, про яке Мойсѐй нічо̀го не сказа́в стосо́вно свящѐнства.
І ще ясні̀ше це видно з то̀го, що з'явля́ється і̀нший Свяще́ник, схожий на Мелхисѐдека,
Який ста̀в Ним не за Законом тілѐсної за̀повіді, а за сѝлою безкінечного життя̀.
Бо засві̀дчено: Тѝ - Свяще́ник наві̀ки за чином Мелхисѐдека.
Божий Син, вічний і досконалий наві̀ки, має і свящѐнство безкінечне
Бо скасува́ння поперѐдньої за́повіді буває через її сла̀бкість та безкорѝсність,
оскі́льки Зако̀н нічо̀го не довів до доскона̀лості. Але вве́дена кра̀ща надія, завдяки́ які̀й ми наближа̀ємось до Бо̀га.
І оскі́льки Ві̀н став Свяще́ником не без кля̀тви, -
бо ті̀ става́ли свяще́никами без кля̀тви, а Він з кля̀твою Того̀, Хто сказа̀в про Нього: «Кля̀вся Госпо̀дь, і не розка̀ється: "Тѝ - Свяще́ник наві̀ки за чи́ном Мелхисѐдека"», -
то тим більше Ісу̀с став і Поручѝтелем кращого запові̀ту.
Та до то̀го ще й тими свящѐниками става́ли багато хто через тѐ, що смѐрть не допуска̀ла залиша́тись одному̀;
а Ві̀н, оскі́льки живѐ ві̀чно, то має і свящѐнство безпереста̀нне.
Тому̀ і мо̀же завждѝ спаса̀ти тих, хто прихо́дить через Ньо́го до Бо̀га, бу́дучи завжди́ живѝм, щоб заступа̀тися за них.
Бо са́ме такий і ма̀є бути у нас Первосвяще́ник: святи́й, неви́нний, непоро́чний, відокре́млений від грі̀шників і Який підня́вся вище нѐба,
Який не має потрѐби щодня̀, подібно до тѝх первосвяще́ників, прино́сити же́ртви споча́тку за вла̀сні гріхи́, а по̀тім за гріхи́ наро̀ду, бо Ві̀н зроби́в це одѝн раз і наза̀вжди, прині́сши в жертву Само́го Себѐ.
Тому́ що Зако̀н ставить первосвяще́никами людѐй, які мають сла̀бкість; а Слово з кля̀твою, яке було́ да́не пі̀сля Закону, поста́вило Сѝна, доскона́лого наві̀ки.