Ми не уникнемо покарання, коли зне́хтуємо великим спасінням,
пропові́даним Ісусом Христом
З цієї причѝни ми повинні бути особлѝво ува̀жними до почу̀того, щоб не відпа̀сти.
Бо якщо через А̀нгелів ска́зане сло̀во було незмі̀нним, і будь-який зло̀чин і непо̀слух отри́мували справедли́ве покара̀ння,
то як мѝ уни́кнемо покара̀ння, знѐхтувавши настільки вели́ким спасі̀нням, якѐ спочатку було́ пропові́дано Го̀сподом, по̀тім було́ підтвѐрджено для нас тѝми, хто почу̀в від Ньо̀го,
в той ча̀с, коли і Бо̀г ра́зом з ними тако̀ж засвідчив чудоді́йними зна̀ками, чудеса̀ми, різномані́тними сѝлами та розпо́ділом Свято́го Ду̀ха відпові́дно до Своє́ї во̀лі?
Ісус Христос був ненадо̀вго понижений в порівня́нні з Ангелами, лише на час втілення, щоб Йому померти за людей
Бо не А̀нгелам Бог підкори́в майбу́тній сві̀т, про який ми гово̀римо;
але дѐсь хтось засві̀дчив, ка̀жучи: «Кѝм є людѝна, що Ти пам'ята̀єш про неї, чи лю́дський сѝн, що Ти піклу̀єшся про ньо́го?
Ненадо̀вго Ти зроби́в його ни́жчим за А̀нгелів; сла̀вою і чѐстю коронува̀в його, поста̀вив його над діла́ми Твої́х ру̀к,
все підкори́в під його но̀ги». Адже́ підкорѝвши йому все, Він нічо̀го не залиши́в непідпорядко̀ваним йому. Хоча́ за̀раз ми ще не ба̀чимо, щоб всѐ було́ йому підпорядко̀ване.
Але ми ба̀чимо, що за тѐ, що Ісус ви́терпів смѐрть, Ві̀н короно́ваний сла̀вою і чѐстю, Який ненадо̀вго був понѝжений в порівня́нні з А̀нгелами, щоб Йому̀ за Божою благода̀ттю зазна́ти смѐрть за ко́жного.
Ісус Христос в усьому став схожим на людей, щоб бути милосердним
та вірним Первосвящѐником для них перед Богом
Адже́ було́ необхі̀дно, щоб То̀й, для Ко̀го все і через Ко̀го все, Який приво́дить багато сині̀в у сла̀ву, зробѝв Вождя́ ї́хнього спасі̀ння доскона̀лим через стражда̀ння.
Бо і То̀й, Хто освя̀чує, і освя̀чувані, всі̀ - від Одно̀го. Тому̀ Він не соро̀миться назива́ти їх брата̀ми,
ка̀жучи: «Я повідо́млю Твоє́ ім'я̀ Мої́м брата̀м, посере́д зібра̀ння Я співа̀тиму Тобі́ пісні́ хвалѝ!».
І щѐ: «Я поклада̀тимусь на Ньо́го». І щѐ: «Ось Я̀ і ді̀ти, яких дав Мені́ Бо̀г».
А оскі́льки ді̀ти стали уча́сниками ті̀ла і кро̀ві, то і Ві̀н Сам тѐж прийня̀в їх, щоб через смѐрть позба́вити вла̀ди того̀, хто має вла̀ду над смертю, тобто дия̀вола,
і ви́зволити тѝх, які через страх перед смѐртю про́тягом всього́ життя̀ утри́мувались в ра̀бстві.
Адже́, зві̀сно ж, не А̀нгелів Він прийма̀є, але прийма̀є наща́дків Авраа̀ма.
Тому̀ Ві̀н пови́нен був в усьо̀му стати поді́бним до браті̀в, щоб бути милосе́рдним і ві́рним Первосвящѐником перед Бо̀гом, щоб приверну́ти Його до милосѐрдя щодо гріхів наро̀ду.
Тому́ що, як Ві̀н вѝтерпів, Са̀м бу́вши споку̀шуваним, то Він і в сѝлах допомогти́ споку̀шуваним.