Не впадайте у ві́дчай, маючи таку велику хмару героїв віри і
беручи приклад з Ісуса
Тому́ й мѝ, ма̀ючи навко́ло се́бе таку вели́ку хмару сві̀дків, скѝньмо з се́бе всякий тяга̀р та грі̀х, що так легко обплу̀тує нас, і з терпели́вістю та витрива̀лістю продо́вжуймо забі̀г у призна́ченому нам змага̀нні,
спрямо́вуючи по̀гляд на Вождя̀ та Зді́йснювача ві̀ри - Ісу̀са, Який, замість ра̀дості, що Йому признача̀лась, ви́терпів хрѐст, не зважа́ючи на ганьбу̀, і сів право̀руч Божого престо̀лу.
Заду̀майтесь про То́го, Хто вѝтерпів по відно́шенню до Сѐбе таку воро̀жість від грі́шників, щоб вам не знесѝлитись, сла́бшаючи вашими ду̀шами.
Не засмучуйся, коли Бог вихо̀вує тебе
Вѝ ще не до кро̀ві протистоя̀ли, бо́рючись проти гріха̀,
і забу̀ли настано̀ву, яка зверта̀ється до вас як до сині̀в: Сѝну мій! Не зневажа̀й Госпо́днім вихова̀нням, і не впада́й у ві̀дчай, коли Він викрива̀є тебе́.
Бо Госпо̀дь, кого́ лю̀бить, того̀ вихо̀вує, і б'є̀ кожного сѝна, якого прийма̀є.
Якщо до вас застосо̀вується вихова̀ння, то Бо̀г ста̀виться до вас як до сині̀в. Хіба є̀ якийсь сѝн, якого б не вихо̀вував батько?
Але ж якщо ви залиша́єтесь без вихова̀ння, яке є спі̀льним для всіх, зна́чить, ви - незаконні ді̀ти, а не синѝ.
До то̀го ж мѝ мали наших земнѝх батьків, які вихо̀вували нас, і ми поважа̀ли їх. То чи не повинні ми набагато бі̀льше підкори́тись Ба́тькові ду̀хів, щоб нам жѝти?
Бо батькѝ вихо́вували нас зара́ди небагатьо̀х днів так, як їм здава́лось пра̀вильним; а Ві̀н – для ко̀ристі, щоб на̀м розділи́ти у́часть в Його свя̀тості.
Будь-яке́ вихова̀ння в да̀ний час здає́ться не ра̀дістю, а сму̀тком; але зго̀дом для тих, хто на̀вчені через ньо́го, прино́сить миролю́бний плід пра̀ведності.
За́клик до пильності щодо Божої благодаті, до миру з усіма́
та до освячення
Тому̀ зміцні̀ть опу́щені ру̀ки, і осла́блені колі̀на,
і проклада́йте прямі̀ шляхѝ для ваших ні̀г, щоб кульга̀ве не ухилѝлося вбік, а, за́мість цьо̀го, вѝправилось.
Пра́гніть мѝру з усіма́ та освя̀чення, без яко̀го ніхто̀ не поба́чить Го̀спода.
Слідку́йте за тѝм, щоб не втра̀тив хтось Божу благода̀ть; щоб якийсь гірки́й ко̀рінь, пророста̀ючи, не завда́в шко̀ди, і щоб не заплямува̀лись нѝм багато хто;
щоб не бу̀в хтось з вас блу̀дником чи нечестѝвцем, як Іса̀в, який за одну́ стра̀ву прода́в би своє́ право перворо̀дства.
Адже́ ви зна̀єте, що й пізні̀ше, він, бажа́ючи вспадкува́ти благословѐння, був відкѝнутий. Бо він не знайшо̀в можли́вості змінѝти ду́мку ба̀тька , хоча́ і шука̀в цього́ зі сльоза̀ми.
Ми набли́зились не до гори́ Синай, а до гори́ Сіон, до Бога, до Церкви.
Ви наблѝзились не до відчу́тної горѝ і не до пала́ючого вогню̀, не до мо̀року, тѐмряви та бу̀рі,
не до зву́ку трубѝ та звуча́нню слі̀в, яке ті, що слу̀хали, просѝли, щоб більше до них не продо̀вжувалось слово.
Бо вонѝ не могли́ вѝтримати того̀, що було́ нака̀зано: «Навіть якщо і зві̀р доторкне́ться до горѝ, бу́де поби́тий камі̀нням або вби́тий стріло̀ю».
І таким страшнѝм було́ це видо̀вище, що й Мойсѐй сказав: «Я - в страху̀ і тремті̀нні!»
Але вѝ наблѝзились до гори́ Сіо̀ну та до мі́ста живо́го Бо̀га, небесного Єрусалѝма, і до деся́тків тисяч А̀нгелів.
до святко́вого Зібра̀ння, що торжеству́є, та Це́ркви первонаро̀джених, запи́саних на нѐбі, і до Бо̀га, Судді́ всі̀х, і до ду́хів пра̀ведників, що досягли́ доскона̀лості,
і до Посере́дника ново́го запові̀ту, Ісу̀са, і до Кро́ві кро̀плення, яка гово́рить кра̀ще, ніж кров А̀веля.
Проявляйте до Бога слухняність та подяку
Диві̀ться, не відмо̀втесь і вѝ від То̀го, Хто гово̀рить. Адже́ якщо ті̀ не уни́кнули покара̀ння, не послу́хавши того̀, хто говори́в на землі̀, то тим бі̀льше не уни́кнемо мѝ, якщо відвернемо́сь від То̀го, Хто гово́рить з нѐба,
Якого голос тоді̀ потря́с зѐмлю, і Який тепѐр пообіця́в, ка̀жучи: «Ще ра̀з потрясу́ не тільки зѐмлю, а й нѐбо».
А слова̀ «ще ра̀з» вка́зують на усу́нення хитко̀го як ство̀реного, щоб залиши́лось непохѝтне.
Тому́ мѝ, отри́муючи непохѝтне Ца̀рство, проявля́ймо вдя̀чність, за допомо́гою якої ми можемо прийня̀тно служи́ти Богу з богошанува̀нням та тремті̀нням,
бо наш Бо̀г є нищівни́й Вого̀нь.