Визначення віри. Велика хмара героїв віри
Авель, Єнох, Ной
А ві̀ра - це впѐвненість у зді́йсненні очі̀куваного та підтвѐрдження неви́димих речѐй.
Адже́ завдяки́ ї̀й отри́мали до́бре сві̀дчення да́вні лю̀ди.
Ві̀рою ми осяга̀ємо, що світѝ ство́рені сло̀вом Бо̀га, так що вѝдиме ви́никло з невѝдимого.
Ві̀рою А̀вель прині́с Богу жертву кра̀щу, ніж Ка̀їн. Нѐю він отри́мав сві̀дчення, що він пра̀ведний, як засві̀дчив Бог про його дарѝ; нѐю він і після смѐрті все ще гово̀рить.
Ві̀рою Єно̀х пересе́лений був та̀к, що не поба́чив смѐрті; і не ста̀ло його, бо Бо̀г переселѝв його. Бо до сво́го пересѐлення він отри́мав сві̀дчення, що він то̀й, хто по душі̀ Бо̀гу.
А без ві̀ри бути тѝм, хто до душі̀ Бо̀гу - неможлѝво; адже́ необхі̀дно, щоб то̀й, хто прихо̀дить до Бо̀га, ві̀рив, що Він є̀, і тѝх, хто Його шука̀є, Він винагоро̀джує.
Ві̀рою Но̀й, бу́дучи поперѐджений про ще неба̀чене, прояви́в богопова̀гу і приготува́в ковчѐг для спасіння свого́ до̀му. Нѐю він засуди́в сві̀т, і став спадкоє́мцем пра̀ведності завдяки́ ві̀рі.
Авраам і Сарра
Ві̀рою Авраа̀м, коли був поклѝканий, послу́хався піти в краї̀ну, яку він мав отри́мати в спа̀дщину, і він пішо̀в, не зна̀ючи, куди́ йде.
Ві̀рою він жив на обі́цяній землі̀, як на чужі̀й, живучи́ в наме́тах з Ісаа̀ком та Я̀ковом, співспадкоє́мцями тієї са́мої обіця̀нки;
бо ві̀н чека́в мі̀ста, що має осно̀ви, Архітѐктором і Творцѐм яко́го є Бо̀г.
Ві̀рою і сама́ Са̀рра, бу́дучи безплі̀дною, отри́мала сѝлу для прийняття́ насі̀ння, і всу́переч ча́су свого́ ві̀ку народѝла, оскі́льки вважа́ла ві̀рним Того̀, Хто пообіця̀в.
Тому́ й народѝлось від одно̀го, та ще й до то́го ж омертві̀лого, та̀к багато, як багато зіро̀к на нѐбі і як незлічѐнний пісо̀к на морсько́му бѐрезі.
Всі вонѝ поме́рли з ві̀рою, не отрѝмавши обіця́нок, а тільки зда̀леку поба́чили їх, пові̀рили та привіта̀ли їх, і вѝзнали, що вони чужѝнці й ті̀, що тимчасо́во прожива́ють на чужині̀.
Адже́ ті̀, які так ка̀жуть, пока̀зують, що вони пра́гнуть до Батьківщѝни.
І якби вонѝ мали на ува́зі ту̀, з якої вѝйшли, то мали б час поверну̀тись.
Але, спра́ва в то̀му, що вони пра́гнули до кра̀щої, тобто до небѐсної; тому́ Бог не соро̀миться їх, назива́ючи Себе́ ї̀хнім Богом, бо Ві̀н приготува́в їм Мі̀сто.
Ві̀рою Авраа̀м, бу́дучи випробо̀вуваний, прині́с в жертву Ісаа̀ка, і, бу́дучи тѝм, хто прийня́в обіця̀нки, прині́с єдинонаро̀дженого,
про яко́го було́ ска̀зано: «В Ісаа̀кові бу́де на́звано тобі́ пото̀мство»,
вважа̀ючи, що Бо̀г має сѝлу навіть воскреси́ти з мѐртвих, чому́ й отри́мав його наза̀д як сѝмвол.
Ісаак, Яків, Йосип
Ві̀рою Ісаа̀к благослови́в Я́кова та Іса́ва тако́ж зара́ди майбу̀тнього.
Ві̀рою Я̀ків, помира̀ючи, благослови́в кожного сѝна Йо̀сипа і вклони́вся на верх свого́ жезла̀.
Ві̀рою Йо̀сип, помира̀ючи, нагада́в про вѝхід сині́в Ізра̀їля і наказа́в про свої́ кісткѝ.
Мойсей та єврейський народ
Ві̀рою Мойсѐй після наро̀дження про́тягом трьох мі̀сяців був перехо̀вуваний свої́ми батька̀ми, адже́ вони ба̀чили, що дитя прекра̀сне, і не зляка̀лися ца́рського нака̀зу.
Ві̀рою Мойсѐй, ставши доро̀слим, відмо̀вився назива́тися сѝном дочки́ фарао̀на,
і обра̀в краще стражда̀ти ра́зом з Божим наро̀дом, ніж мати короткоча́сну насоло́ду гріхо̀м,
і він порахува́в Христо́ву ганьбу̀ бі̀льшим для се́бе бага̀тством, ніж єги́петські скарбѝ; бо ві̀н спрямо́вував по̀гляд на винагоро̀ду.
Ві̀рою він залиши́в Єгѝпет, не зляка́вшись ца́рської лю̀ті, бо ві̀н, немов ба́чачи Невѝдимого, проявля́в твѐрдість.
Ві̀рою він спра́вив Па̀сху і кро́плення кро̀в'ю, щоб то̀й, хто зни́щує первонаро̀джених, не доторкну̀вся до них.
Ві̀рою вони перейшли́ Черво́не мо̀ре, немов по су̀ші, - на що̀ нава̀жившись, єгиптя́ни потону̀ли.
Ві̀рою впа́ли сті́ни Єрихо̀на, після то̀го як їх обхо́дили про́тягом семи́ дні̀в.
Повія Раа́в
Ві̀рою пові́я Раа̀в, прийня́вши розві́дників з мѝром, не загѝнула з неві́рними.
Гедеон, Варак, Самсон, Єффай, Давид, Самуїл, пророки і багато інших
І що щѐ скажу́? Адже́ не ви́стачить мені́ ча̀су, щоб розповіда́ти про Гедео̀на, Вара̀ка, Самсо̀на та Єффа̀я, про Давѝда, Самуї̀ла та про проро̀ків,
які ві̀рою перемага́ли ца̀рства, чини́ли справедлѝвість, отри́мували обіця̀нки, закрива́ли пащі лѐвам,
гаси́ли силу вогню̀, уника́ли ві́стря меча̀, слабкі̀ ставали сѝльними, були́ могу́тніми на війні̀, зму́шували тіка́ти воро́жі війська̀;
дружѝни отри́мували свої́х поме́рлих воскрѐслими; і̀нші ж були́ закато̀вані, не прийня́вши вѝзволення, щоб отри́мати кра̀ще воскресі̀ння;
а щѐ інші зазна́ли глузува̀нь і побо̀їв, а тако́ж кайда̀нів і в'язнѝцю,
були́ поби́вані камі̀нням, перепѝлювані, підда́вані торту̀рам, помира̀ли, бу́дучи вби́вані мечѐм, блука́ли в ове́чих і ко́зячих шку̀рах, стражда́ючи від потрѐби, переслі̀дувань і жорсто́кого пово̀дження;
ті̀, яких сві̀т не був досто̀йний, блука́ли по пустѐлях і го̀рах, по печѐрах і уще́линах землі̀.
І всі̀ вони, отри́мавши до́бре сві̀дчення завдяки́ ві̀рі, не отрѝмали обі̀цяного,
оскі́льки Бо̀г передба̀чив про нас щось кра̀ще, щоб вонѝ не без на̀с досягли́ доскона̀лості.