Недосконалість старозаповітних жертв. Скасування жертв у Новому Заповіті
та заміна їх єдиною і досконалою жертвою Христа
Адже́ Зако̀н, ма́ючи тільки ті̀нь майбу́тніх бла̀г, а не сам зо́внішній вѝгляд речѐй, ніко̀ли не може одни́ми й тими ж жѐртвами, які щоро́ку пості́йно прино̀сяться, зроби́ти доскона̀лими тих, що прихо̀дять.
Іна̀кше хіба не переста̀ли б вони прино̀сити їх? Бо ті̀, хто вико̀нує це служі́ння жертвоприно̀шень, бувши очѝщені раз і наза̀вжди, не ма̀ли б вже нія́кого усвідо̀млення гріхі̀в.
Але жѐртвами з ро́ку в рі̀к нага̀дується про гріхѝ,
адже́ неможлѝво, щоб кров бикі̀в та козлі̀в знѝщувала гріхѝ.
Тому́ Христо̀с, вхо́дячи в сві̀т, ка̀же: Жѐртв і прино̀шень Ти не захоті̀в, але приготува́в Мені́ ті̀ло.
Всеспа̀лення та жертви за грі̀х не прино̀сять Тобі задово̀лення.
Тоді́ Я сказа̀в: Ось Я прийшо̀в, як на поча́тку кнѝги напѝсано про Ме́не, ви́конати Твою́ во̀лю, Боже».
Ка̀жучи перед цѝм: «Ні жѐртв, ні прино̀шень, ні всеспа̀лень, ні жертв за грі̀х, - які прино́сяться за Зако̀ном, - Ти не захоті̀в і не схвалѝв їх»,
потім сказа̀в: «Ось Я прийшо̀в ви́конати Твою́ во̀лю, Боже». Ві̀н усува́є пѐрше, щоб встанови́ти дру̀ге.
За ціє́ю-то во̀лею ми освя̀чені раз і наза̀вжди, завдяки́ прине́сенню ті́ла Ісуса Христа̀.
І кожен свящѐник щоде́нно стої̀ть, слу̀жачи, і багато разі̀в прино́сячи ті са́мі жѐртви, які ніко̀ли не можуть знѝщити гріхѝ.
А Ві̀н, прині́сши одну̀ жертву за гріхѝ, наві̀чно сів право́руч від Бо̀га,
очі̀куючи пі́сля цьо́го, до́ки Його ворогѝ не бу́дуть покла̀дені до підні́жжя Його ні̀г.
Бо однѝм прино̀шенням Він наві̀чно зроби́в доскона̀лими тѝх, які освя̀чуються.
Про цѐ нам тако́ж сві́дчить і Святи́й Ду̀х; адже́ після то̀го Він сказа̀в:
«О̀сь заповіт, який я укладу̀ з ними після тих дні̀в, ка́же Госпо̀дь: Я вкладу̀ Мої́ зако̀ни в їхні серця̀, і в ї́хньому ро̀зумі напишу̀ їх,
і ї́хніх гріхі̀в та ї́хнього беззако̀ння більше не згада̀ю».
А де про̀щення гріхі̀в, та̀м більше нема̀є прино́шення за грі̀х.
Наближа́ючись до Бога, майте щире серце, тримайтеся визна́ння та дбайте один про одного
Тому̀, братѝ, ма́ючи впѐвненість, щоб вхо́дити в Святе-святѝх, завдяки́ Кро̀ві Ісуса Христа̀,
шляхо́м новѝм і живѝм, який Він відкрѝв нам через заві̀су, тобто через Своє́ Ті̀ло,
і ма́ючи великого Свящѐника над Божим До̀мом,
наближа̀ймося зі щи́рим сѐрцем, з по́вною впѐвненістю в ві̀рі, кро̀пленням очи́стивши серця́ від лука́вої со̀вісті, і обми́вши ті̀ло чистою водо̀ю,
трима̀ймось визна́ння наді̀ї неухѝльно, бо ві̀рний Той, Хто пообіця̀в;
і проявля́ймо ува̀гу один до о́дного для заохо́чення до любо̀ві та до́брих ді̀л,
не залиша̀ючи свого́ зібра̀ння, як є у де́яких звѝчка; але підтрѝмуючи один о́дного, і тим бі̀льше, чим більше для вас стає́ очевѝдним дѐнь, що наближа̀ється.
Застереження про жорстоке Боже покарання за відсту̀пництво
Адже́ коли ми грішимо̀ з вла́сної во̀лі після то̀го, як ми отри́мали пізна́ння і̀стини, то більше не залиша̀ється же́ртви за гріхѝ,
але небува́ле, страшне́ очі́кування су̀ду і лють вогню̀, гото́вого поже́рти протѝвників.
Якщо ко̀жен, хто відкѝнув Закон Мойсѐя, без милосѐрдя при двох або трьох сві́дках кара́ється смѐртю,
то наскільки жорсто̀кого, ду́маєте ви, покара̀ння заслуго́вує то̀й, хто потопта̀в Божого Сѝна і порахува́в чимось звича̀йним Кро̀в заповіту, Якою він був освя̀чений, і обра̀зив Духа благода̀ті?
Бо ми зна̀ємо Того̀, Хто сказа̀в: «Мені̀ нале́жить по̀мста, Я̀ відплачу̀». І щѐ: «Госпо̀дь суди́тиме Свій наро̀д».
Це стра̀шно – потра́пити в ру̀ки живо́го Бо̀га!
Зберігайте впевненість, якій належить величезна винагоро̀да
Але зга̀дуйте ваші перші дні̀, коли вѝ, бу́дучи ося̀яні, вѝтримали жорсто́ку би́тву стражда̀нь,
то зазнаючи́ зага́льного презѝрства серед обра̀з та у̀тисків, то розділя́ючи стражда́ння з і̀ншими, з якими та̀к пово̀дяться.
Адже́ вѝ і до ув'я̀знених віднесли́ся зі співчуття̀м і пограбува́ння вашого майна̀ ви прийняли́ з ра̀дістю, зна̀ючи, що у вас є майно́ кра̀ще і незника̀юче.
Тому̀ не залиша̀йте вашої впѐвненості, якій нале́жить величѐзна винагоро̀да.
Бо ва̀м потрібна терпеливі̀сть та витрива̀лість, щоб, вѝконавши Божу во̀лю, отри́мати обі̀цяне.
Бо ще небага̀то і ду̀же небагато, і То̀й, Хто йдѐ, прѝйде і не затрѝмається.
«А пра̀ведний Мій завдяки́ ві̀рі жѝтиме; але якщо він захита̀ється, не прихѝльна до ньо́го Моя́ душа̀».
Та мѝ не з тѝх, хто боязлѝві на знѝщення, але з тѝх, хто проявля́є ві̀рність для спасіння душі̀.