Ісус, бу́дучи Божим Сином, вищий за Ангелів
Бо̀г, Який багато разі̀в та різноманітними спо̀собами говори́в зда́вна до батькі̀в через проро̀ків,
в ці оста́нні дні̀ говори́в до на̀с через Сѝна, Якого Він призна̀чив спадкоє́мцем всього̀, через Яко̀го і всѐсвіт створи́в.
Ві̀н, бу́дучи випромі́нюванням сла̀ви і то́чним відтво́ренням Його приро̀ди, утрѝмуючи все словом Своє́ї могу̀тності, здійсни́вши Собою очѝщення від наших гріхі̀в, сів право́руч Велѝчності на нѐбі,
бу́дучи настільки кращим за А̀нгелів, наскільки славні́ше, ніж вонѝ вспадкува́в Він ім'я̀.
Бо кому̀ з А̀нгелів Бог коли-не́будь сказа̀в: «Тѝ - Мій Сѝн, Я сьогодні народѝв Тебе́?» І щѐ: «Я̀ бу́ду для Ньо́го Ба̀тьком, і Ві̀н бу́де для Ме́не Сѝном?»
І зно̀ву, коли Бо̀г вво́дить Первонаро̀дженого у всѐсвіт, то ка̀же: «І нехай покло̀няться Йому всі Божі А̀нгели».
Про А̀нгелів Він ка̀же: «Тѝ ро́биш вітрѝ Свої́ми а̀нгелами і по́лум'я вогню̀ Свої́ми служѝтелями».
А про Сѝна: Твій престо̀л, Бо̀же, на вічні вікѝ; жезл правотѝ - жезл Твого́ Ца̀рства.
Тѝ полюби́в пра̀вду і знена́видів беззако̀ння, тому́ пома̀зав Тебе́, Бо̀же, Твій Бо̀г оли́вковою олі́єю підне́сеної ра̀дості бі̀льше, ніж Твої́х співуча̀сників».
І: «На поча̀тку Тѝ, Го̀споди, заснува́в зѐмлю, і нѐбо - діла́ Твої́х ру̀к;
вони зруйну̀ються, а Тѝ - залиша̀єшся; і всі вони постарі̀ють, немов о̀дяг,
і немов покрива̀ло Ти зго̀рнеш їх, і вони змі̀няться; але Тѝ - Той Са̀мий, і Твої́ рокѝ не закі̀нчаться».
Кому́ з А̀нгелів Бог коли́-не́будь сказа̀в: «Сиди́ право̀руч біля Мѐне, до́ки не покладу́ Твої́х ворогі̀в підні́жжям для Твої́х ні̀г?».
Чи не всі вонѝ є службо́вими ду̀хами, що посила́ються на служі̀ння для тѝх, хто має на̀мір успадкува́ти спасі̀ння?