Ісус зцілює паралізо́ваного Мр.2:1-12; Лк.5:17-26
Тоді Ві̀н, увійшо́вши в чо̀вен, перепра́вився наза̀д і прибу́в до Сво́го мі̀ста.
І ось, принесли́ до Ньо́го паралізо̀ваного, покла́деного на лі̀жку. Ісус же, ба́чачи їхню ві̀ру, сказа̀в паралізо́ваному: Мужа̀йся, дитя́! Проща̀ються тобі́ твої́ гріхѝ!
І ось, деякі з кни́жників сказа̀ли самі́ в собі́: Він обража́є Бо̀га!
А Ісу̀с, ба́чачи їхні думкѝ, сказа̀в: Наві̀що ви ду́маєте злѐ в ваших серця́х?
Адже́ що̀ легше сказа́ти: Проща́ються твої́ гріхѝ, чи сказа́ти: Вста̀нь і ходѝ?
Але, щоб ви зна̀ли, що Лю́дський Сѝн ма̀є владу на землі́ прощати гріхѝ. Тоді ка̀же паралізо́ваному: Вста̀нь, візьми́ своє́ лі̀жко і йди до сво́го до̀му.
І він вста̀в і пішов до сво́го до̀му.
А на́товпи народу, поба̀чивши це, зляка̀лися і просла́вили Бо̀га, що дав таку вла̀ду лю́дям.
Покликання Матвія (Ле́вія) Мр.2:13-17; Лк.5:27-32
А прохо̀дячи звідти, Ісус побачив чолові̀ка, що сиді́в на місці збору пода̀тків, на ім'я́ Матві̀й, і ка̀же йому: Йди за Мно̀ю! І він вста̀в і пішо̀в за Ним.
І коли Ісус розмісти́вся в домі за столо̀м, прийшло́ багато збирачі́в пода̀тків і грі̀шників і розмісти́лись ра́зом з Ісу̀сом та Його у̀чнями.
Поба̀чивши це, фарисеї сказа̀ли Його у̀чням: Чому̀ ваш Учитель їсть і п'є зі збирача́ми пода̀тків та грі̀шниками?
А Ісу̀с, почу̀вши це, сказа̀в їм: Не здоро̀вим потрібен лікар, а хво̀рим.
Іді̀ть же, засво̀йте, що̀ означає: «Мѝлості хочу, а не жѐртви»? Бо Я прийшо̀в кли́кати не пра̀ведників, а грі̀шників.
Про піст Мр.2:18-22; Лк.5:33-39
Тоді прийшли до Ньо́го учні Іва̀на і ка̀жуть: Чому мѝ і фарисѐї багато по̀стимось, а Твої́ у̀чні не по̀стяться?
І сказа̀в їм Ісус: Хіба мо̀жуть сумува̀ти друзі наречѐного на весі́льному торжестві̀, оскі́льки з ними є наречѐний? Але при́йдуть дні̀, коли заберѐться від них нарече́ний, і тоді бу̀дуть по̀ститись.
І ніхто до старо́го о̀дягу не пришива́є латку з необро̀бленої ткани́ни, бо приши́те нове́ відірвѐться від старо́го, і дірка бу́де ще гі̀ршою.
Не налива́ють тако́ж молоде вино̀ в старі̀ шкіряні́ мішкѝ; а інакше прорива̀ються мішки́, і вино̀ витікає, і мішкѝ пропада́ють, але молодѐ вино налива́ють в нові̀ шкіряні́ мішкѝ, і зберіга́ється тѐ й і̀нше.
Зцілення жінки, що страждала кровотечею, і воскресіння дочки́ начальника синагоги Яіра Мр.5:21-43; Лк.8:40-56
Коли Він говорѝв їм це, підійшо́в до Ньо́го один нача̀льник і, вклоня́ючись Йому до землі̀, говорѝв: Моя́ дочка̀ щойно помѐрла; але прийди́, поклади́ на неї Свою́ ру̀ку, - і вона оживѐ.
І вста́вши, Ісус пішо̀в за ним, а тако́ж і Його у̀чні.
І ось, жі̀нка, яка двана́дцять ро́ків стражда́ла кровотѐчею, підійшо́вши зза̀ду, доторкну́лась до кра́ю Його о̀дягу,
бо вона говорѝла сама́ в собі́: Якщо лише́ тільки доторкну́сь до Його о̀дягу, - оду̀жаю.
Ісу̀с же, поверну̀вшись і поба̀чивши її, сказа̀в: Будь смілѝвою, до̀чко! Твоя́ ві̀ра зцілѝла теб́е! І жі̀нка з то́го ча́су стала здоро̀вою.
І коли прийшо̀в Ісус до дому нача̀льника і побачив розгу́блених флейтѝстів і наро̀д,
то сказа̀в їм: Відійді̀ть, бо не помѐрла ді́вчинка, а спѝть. І стали насміха̀тись над Ним.
А коли народ було́ вѝслано, Він, увійшо́вши, взяв її за ру̀ку, і дівчинка воскрѐсла.
І розійшла́сь чу̀тка про це по всій тій землі̀.
Зцілення двох сліпих
Коли Ісус йшо̀в звідти, за Ним йшли двоє сліпѝх і крича̀ли: Помѝлуй нас, сину Давѝда!
Коли ж Він прийшов в ді̀м, сліпі підійшлѝ до Нього. І ка̀же їм Ісус: Чи ві̀рите, що Я мо̀жу це зробѝти? Вони ка̀жуть Йому: Та̀к, Го́споди!
Тоді Він доторкну́вся до їхніх очѐй, ка́жучи: За вашою ві̀рою нехай бу̀де вам!
І відкрѝлись їхні очі. І Ісус суво́ро сказа̀в їм, ка́жучи: Диві́ться, щоб ніхто не дізна̀вся.
А вони, вѝйшовши, розголосѝли про Нього по всій тій землі̀.
Звільнення німого біснуватого
Коли ж ті вихо̀дили, то привели́ до Нього німого біснува́того чолові̀ка.
І, коли біс був вѝгнаний, німий почав говорѝти. І на́товпи народу, диву̀ючись, говорѝли: Ніко̀ли не бува́ло в Ізра́їлі тако́го я̀вища!
А фарисеї говорѝли: Він виганяє бі́сів силою де́монського кня̀зя.
Благайте Господаря жнив
І обхо́див Ісус усі міста̀ і сѐла, навча́ючи в їхніх синаго̀гах, пропові́дуючи Радісну Звістку Ца̀рства і зці́люючи всяку хворо̀бу і всяку нѐміч.
Ба́чачи на́товпи наро̀ду, Він змѝлувався над ними, бо вони були́ зму̀чені, покѝнуті і розкѝдані, немов ві̀вці, що не мають пастуха̀.
Тоді ка̀же Свої́м учням: Жнѝво справді велѝке, а трудівникі̀в ма̀ло.
Тому́ блага̀йте Госпо́даря жнѝва, щоб Він ви́слав трудівникі̀в на Своє́ жни́во.