Каяття і смерть Юди Мр.15:1; Лк.23:1; Ів.18:28; Дії 1:16-19
А коли настав ра̀нок, всі первосвящѐники і старійшини наро̀ду ви́несли рі̀шення ви́дати Ісуса на смѐрть.
І, зв'яза̀вши Його, відвелѝ і передали́ Його правителю Піла̀ту.
Тоді Ю̀да, що зра̀див Його, поба́чивши, що Він засу̀джений, розка̀явся і поверну̀в тридцять срібнякі́в первосвящѐникам і старі̀йшинам,
ка̀жучи: Я згрішѝв, зра́дивши невинну кро̀в. А вони сказа̀ли йому: Що̀ нам до то̀го? Дивись са̀м.
І, кѝнувши срібняки́ в хра̀мі, він вѝйшов, пішов і пові̀сився.
Первосвящѐники, взявши срібнякѝ, сказа̀ли: Неприпустѝмо покла́сти їх в скарбни́цю хра̀му, бо це ціна́ кро̀ві.
Прийня́вши рі̀шення, вони купи́ли на них гонча́рне по̀ле для похова́ння інозѐмців.
Тому́ і на̀звана та земля́ «по́лем кро̀ві» до цьо́го дня̀.
Тоді збуло̀ся ска́зане через пророка Єремі̀ю, який гово̀рить: «І взя́ли три́дцять срібнякі̀в, ціну́ Оці̀неного, Якого оціни́ли сини Ізра̀їля,
і дали́ їх за гонча́рне по̀ле, як наказа́в мені Госпо̀дь».
Суд над Ісусом перед Пілатом Мр.15:2-5; Лк.23:2-3,13-16;
Ів.18:29-38; 19:4-12
А Ісу̀са поста́вили перед правѝтелем. І запита̀в Його правитель: Тѝ юде́йський Ца̀р? Ісус сказа̀в йому: Ти са̀м це гово́риш.
І коли первосвященики та старійшини звинува̀чували Його, Він нічо́го не відповіда̀в.
Тоді ка̀же йому Пілат: Хіба Ти не чу̀єш, скільки сві̀дчать проти Те́бе?
Однак Він не відповіда́в йому на жодне сло̀во, так що правѝтель дуже дивува̀вся.
А заради свя̀та правитель мав звѝчай відпуска́ти народу одного́ в'я̀зня, якого вони хоті̀ли.
Бу̀в тоді у них відомий в'я̀зень, на ім'я́ Ісус Вара̀ва.
Тому́, коли вони зібра̀лись, Пілат сказа̀в їм: Кого̀ хо́чете, щоб я відпуст̀ив вам: Ісуса Вара̀ву, чи Ісу̀са, зва́ного Христо̀м?
Адже́ він зна̀в, що вони вѝдали Його через за̀здрощі.
А коли він сиді́в на суде́йському мі̀сці, його дружѝна посла́ла до ньо́го повідо̀млення, ка̀жучи: Не роби́ нічо̀го Тому́ Пра̀веднику, бо сьогодні уві сні́ я багато настражда̀лась через Ньо́го.
Але первосвящѐники і старі̀йшини перекона́ли на́товпи наро̀ду проси́ти Вара̀ву, а Ісуса вбѝти.
А правитель у ві́дповідь сказа̀в їм: Кого̀ з двох хо́чете, щоб я відпустѝв вам? Вони ж сказа̀ли: Вара̀ву!
Пілат ка̀же їм: А що̀ мені́ роби́ти з Ісу̀сом, що зветься Христо̀м? Вони всі ка̀жуть йому: Нехай бу́де розп'я̀тий!
Але він сказа̀в: А яке зло̀ Він зроби́в? Тоді вони ще сильні̀ше почали́ крича́ти, ка̀жучи: Нехай бу́де розп'я̀тий!
І Пілат, поба̀чивши, що нічо́го не допомага̀є, а невдово́лення зроста̀є, взяв во̀ду і вмив ру̀ки перед народом, ка̀жучи: Я невѝнен у Його кро́ві; диві́ться самі̀.
І, відповіда̀ючи, весь народ сказа̀в: Його кров на на̀с і на наших ді̀тях!
Тоді він відпусти́в їм Вара̀ву, а Ісу̀са після бичува̀ння відда́в на розп'я̀ття.
Знущання воїнів над Ісусом Мр.15:16-20; Ів.19:1-3
Тоді воїни правѝтеля, забра́вши Ісуса до пала̀цу прави́теля, зібра́ли на Ньо́го весь загін во̀їнів (близько 600 осіб)
і, роздягну̀вши Його, одяглѝ на Ньо́го яскраво-червону ма̀нтію.
І, сплі́вши віно̀к з колючої росли́ни, покла́ли Йому на го̀лову і дали́ Йому в праву ру́ку па̀лицю. І, стаючи́ перед Ним на колі̀на, насміха̀лись над Ним, ка̀жучи: Здра̀стуй, Ца́рю юдѐїв!
І плюва̀ли на Ньо́го, і, забра́вши па̀лицю, бѝли Його́ нею по голові̀.
А коли насмія̀лися з Ньо́го, зняли́ з Ньо́го червону ма̀нтію, і одягли́ Його в Його о̀дяг і повели́ Його на розп'я̀ття.
Розп'яття Ісуса Мр.15:21-32; Лк.23:26-43; Ів.19:17-27
Вихо́дячи, вони зустріли одного́ кірінѐянина, на ім'я́ Сѝмон, і зму́сили нести́ Його́ хрѐст.
І, прийшо́вши на мі̀сце, яке назива́ється Голго̀фа, що означа́є: Черепне́ мі̀сце,
дали́ Йому́ пити вино̀, змішане з гіркото̀ю. І, спро̀бувавши, не захоті̀в пити.
А, розіп'я̀вши Його, діли́ли Його о̀дяг, ки́даючи жѐреб.
І, сидячѝ, охороня̀ли Його там.
І встанови́ли над Його головою на̀пис, що означа́в Його провѝну: Це - Ісу̀с, Цар юдѐїв.
Тоді були́ розп'я̀ті ра́зом з Ним два розбі̀йники: один право̀руч, а дру́гий ліво̀руч.
А ті, що прохо̀дили, зневажа̀ли Його, похи́туючи свої́ми го̀ловами
і ка̀жучи: Тѝ, що руйну̀єш храм і за три дні буду̀єш, спасѝ Само́го Себѐ, якщо Ти Божий Сѝн, і зійди́ з хреста̀!
Так са́мо і первосвящѐники з кнѝжниками та старі̀йшинами, насміха́ючись, говорѝли:
Інших спаса̀в, а Само́го Себе́ не мо̀же спасти́? Якщо Він Цар Ізра̀їля, нехай зараз зі́йде з хреста̀, і ми пові̀римо в Ньо́го!
Поклада́вся на Бо̀га; нехай тепер вѝзволить Його, якщо Він приє̀мний для Ньо́го. Адже́ Він сказа̀в: Я - Божий Сѝн.
Тако́ж і розп'я́ті ра́зом з Ним розбі̀йники злосло̀вили Його.
Смерть Ісуса Мр.15:33-41; Лк.23:44-49; Ів.19:28-37
А від шостої годѝни була́ тѐмрява по всій землі́ аж до дев'я̀тої години.
А близько дев'я̀тої години Ісус прокрича́в гучни́м го̀лосом: Елі̀, Елі̀! Лема́ савахта̀ні? Тобто: Бо̀же Мій, Бо̀же Мій! Для чо́го Ти покѝнув Мене́?
Деякі ж із тих, що стоя̀ли там, чу̀ючи це, говорѝли: Він кличе Іллю̀.
І тут же побі̀г один з них, взяв гу̀бку, напо́внив її о̀цтом і, настроми́вши її на па̀лицю, дава́в Йому пѝти.
А інші говорѝли: Зачека̀й, поди́вимось, чи при́йде Ілля́ врятува̀ти Його.
Ісус же, зно̀ву закрича́вши гучни́м го̀лосом, відпусти́в ду̀х.
І ось, заві̀са в храмі розірва́лась надво̀є, зверху донѝзу; і затрясла́ся земля̀; і скѐлі розколо́лись;
і відкри́лись гробнѝці; і багато тіл поме́рлих святѝх воскрѐсло.
І, ви́йшовши з гробнѝць слі́дом за Його̀ воскресі́нням, вони увійшли́ в святе́ мі̀сто і з'явѝлись багатьо́м.
А начальник над сотнею во̀їнів і ті̀, що з ним охороня́ли Ісу̀са, поба́чивши землетру̀с і те, що ста̀лося, сильно наляка̀лися і говорѝли: Ді̀йсно, Він був Божий Сѝн!
Було́ ж там багато жіно̀к, які пішлѝ за Ісусом з Галілѐї, слу̀жачи Йому. Вони спостеріга́ли за всім, що відбува́лося, зда̀лека.
Серед нѝх були́: Марія Магдалѝна і Марія, мати Я̀кова і Йо̀сії, і мати синів Зеведѐя.
Поховання Ісуса в гробниці та охоро̀на гробниці Мр.15:42-47;
Лк.23:50-56; Ів.19:38-42
А коли настав вѐчір, прийшо́в багатий чолові̀к з Аримафе́ї, на ім'я́ Йо̀сип, який тако̀ж був учнем Ісу̀са.
Він, прийшо́вши до Піла̀та, попроси́в ті̀ло Ісуса. Тоді Пілат наказа́в відда̀ти тіло.
І, взявши ті̀ло, Йосип загорну̀в його в чисте льняне́ полотно̀
і поклав його у свої́й нові́й гробнѝці, яку він ви́сік у скѐлі. І, привали́вши великий ка̀мінь до двере́й гробни́ці, пішо̀в.
Та̀м же була́ Марія Магдалѝна та і̀нша Марія, які сиді́ли навпроти гробнѝці.
А наступного дня̀, що йде за п'я̀тницею (день приготува̀ння до святкува́ння субо̀ти), зібра́лись первосвященики і фарисеї до Піла̀та
і говорѝли: Па̀не! Ми згада̀ли, що той обма́нщик, як був ще живѝм, сказа̀в: Після трьох днів воскрѐсну.
Тому́ накажи́ охороня̀ти гробни́цю до тре́тього дня̀, щоб Його учні, прийшо̀вши, не вкра̀ли Його і не сказа̀ли народу: Воскрес із мѐртвих. І бу́де оста̀нній обман гірший за пѐрший.
Пілат сказа̀в їм: Маєте сторо̀жу; йдіть, охороня̀йте, як зна̀єте.
І вони пішлѝ і поста́вили біля гробни́ці сторо̀жу, і прикла́ли до ка́меня печа̀тку.