Ісус попереджає Своїх учнів, що Його ви́дадуть на розп'я́ття
Мр.14:1-2; Лк.22:1-2
І коли Ісус закі̀нчив усі ці слова̀, Він сказа̀в Свої́м у̀чням:
Ви зна̀єте, що через два дні̀ бу́де Па̀сха, і Лю́дський Сѝн бу́де ви́даний на розп'я̀ття.
Тоді зібра́лись первосвящѐники і старійшини наро̀ду у двір первосвящѐника, на ім'я́ Кая̀фа,
і спільно ви́рішили схопѝти Ісуса хѝтрістю і вбѝти.
Але говорѝли: Тільки не в свя̀то, щоб не ста́лося завору̀шення в народі.
Жінка вилила на Ісуса ароматну дорогоцінну олію Мр.14:3-9;
Лк.7:36-50; Ів.12:1-8
А коли Ісус був у Віфа̀нії, в домі прокаже́ного Сѝмона,
підійшла́ до Нього жі̀нка з гіпсовою пля̀шкою запашно́ї дорогоці́нної олі̀ї і вилива́ла Йому на го̀лову, коли Він був за столо̀м.
А, поба̀чивши це, Його учні обу̀рились і каза̀ли: Наві̀що така тра̀та?
Адже́ можна було́ б прода̀ти цю запашну́ олі̀ю за велику ціну̀ і розда́ти бі̀дним!
Але Ісус, дізна̀вшись про це, сказа̀в їм: Навіщо ви завдаєте́ бо̀лю жінці? Адже́ вона добре ді̀ло зроби́ла для Мѐне.
Бо бі̀дних ви завждѝ маєте поруч із собо̀ю, а Менѐ не завждѝ маєте.
Адже́ ви́ливши цю пахучу олі̀ю на Моє́ ті̀ло, вона приготува̀ла Мене́ до похова̀ння.
І̀стинно кажу́ вам: Де б не була́ пропові̀дувана ця Радісна Зві̀стка в усьому сві̀ті, бу́де розка́зано і про тѐ, що вона зробѝла, на зга̀дку про неї.
Юда готовий ви́дати Ісуса Мр.14:10-11; Лк.22:3-6
Тоді один із Двана̀дцяти, якого зва́ли Юда Іскаріо̀т, пішов до первосвящѐників
і сказа̀в: Що ви дастѐ мені, і я вам вѝдам Його? Вони запропонува́ли йому три́дцять срібнякі̀в.
І відто̀ді він шукав зру́чної наго́ди вѝдати Його.
Ісус ра́зом з учнями святкує Пасху Мр.14:12-21; Лк.22:7-14,21-23;
Ів.13:1-30 (Вих.12:1-11)
А в перший дѐнь свя́та Прі́сних Коржі̀в підійшлѝ учні до Ісуса і сказа̀ли Йому: Дѐ Ти бажаєш, щоб ми приготува́ли Тобі па̀сху?
Він же сказа̀в: Йдіть в місто до тако̀го-то і скажі̀ть йому: Учитель ка̀же: Час Мій близькѝй. Я в тѐбе бу́ду святкува́ти Па̀сху з Мої́ми у̀чнями.
І учні зроби́ли та̀к, як наказа́в їм Ісу̀с, і приготува́ли па̀сху.
А коли настав вѐчір, Він приліг за столо̀м з дванадцятьма́ у̀чнями.
І коли вони ї̀ли, Він сказа̀в: І̀стинно кажу́ вам, що один з ва̀с вѝдасть Мене́.
Вони дуже засмутѝлися і кожен з нѝх почав говорѝти Йому́: Невже це я̀, Го́споди?
А Він сказа̀в у ві́дповідь: Хто опусти́в зі Мною ру̀ку в миску, - то̀й ви́дасть Мене́.
Хоча Лю́дський Сѝн йде, як напѝсано про Ньо́го, але го́ре ті̀й людині, яка видає̀ Лю́дського Сина. Кра̀ще було́ б цій людині, якби вона не народѝлась.
У ві̀дповідь Ю̀да, Його зра̀дник, сказа̀в: Невже це я̀, Учѝтелю? Ісус ка̀же йому: «Ти са̀м це сказав».
Ісус встановив заповідь Господньої Вечері Мр.14:22-26; Лк.22:14-20;
1Кор.11:23-34
І коли вони ї̀ли, Ісус взяв хлі̀б і, відда́вши хвалу̀, розлама̀в і, роздаючи́ у̀чням, сказа̀в: Бері̀ть, ї̀жте: Цѐ - Моє́ Ті̀ло.
І, взя́вши ча̀шу і подя̀кувавши, Він пода̀в їм і сказа̀в: Пѝйте з неї всі̀,
бо цѐ - Кров Мого́ Запові̀ту, що пролива́ється за багатьо̀х для проще́ння гріхі̀в.
Кажу̀ ж вам, що відтепѐр не бу̀ду пити з цьо́го виногра́дного пло̀ду до то́го дня̀, коли бу́ду пити з вами новѐ вино в Царстві Мого́ Ба̀тька.
І, проспіва́вши гімн хвалѝ, вони пішли́ на Оли́вкову го̀ру.
Ісус пророкує, що всі учні вночі зневі̀ряться в Ньому, а Петро відречѐться від Нього Мр.14:27-31; Лк.22:31-34; Ів.13:36-38
Тоді Ісус ка̀же їм: Ціє́ї но̀чі ви всі̀ зневі̀ритесь в Мені́, бо напѝсано: «Вра́жу пастуха̀, і порозбіга̀ються ві́вці ста́да».
Але після Мого́ воскресі̀ння Я прийду́ раніше за ва̀с до Галілѐї.
А Петро сказа̀в Йому у ві́дповідь: Якщо і всі̀ зневі̀ряться в Тобі́, я ніко̀ли не зневі́рюсь!
Ісус сказа̀в йому: І̀стинно кажу́ тобі́, що цієї но̀чі, перш ніж проспіва́є пі̀вень, ти трѝчі зрече́шся Мене́».
Петро ка̀же Йому: Навіть якщо б мені́ треба було́ помѐрти з Тобою, я в жодному ра̀зі не зречу̀сь Тебе́! Поді̀бне говори́ли і всі̀ у̀чні.
Молитва Ісуса в Гефсима́нському саду́ Мр.14:32-42; Лк.22:39-46
Потім прихо̀дить з ними Ісус на мі̀сце, яке називається Гефсима̀нія і ка̀же у́чням: Посѝдьте тут, поки Я піду̀ туди, помолю̀сь.
І, взя́вши з Собою Петра̀ та обох сині́в Зеведѐя, почав триво̀житись і тяжко сумува̀ти.
Тоді Ісус ка̀же їм: Моя́ душа̀ сильно суму̀є, навіть до смѐрті! Залѝштесь тут і попильну̀йте зі Мною.
І, відійшо̀вши трохи, впав на Своє́ облѝччя, молѝвся і говорѝв: Ба̀тьку Мій! Якщо можлѝво, нехай обі̀йде Мене́ ця ча̀ша! Одна́к, не як Я̀ хочу, але як хочеш Тѝ.
І прихо́дить Він до у̀чнів і знахо́дить, що вони спля̀ть. І ка̀же Петру: Невже́ не змогли́ ви одну годѝну попильнува̀ти зі Мною?
Пильну̀йте і молі̀ться, щоб не попа́сти в споку̀су; бо ду̀х - бадьо̀рий, а ті̀ло - слабкѐ.
Знову, відійшо́вши вдру̀ге, Він молѝвся, ка̀жучи: Ба̀тьку Мій! Якщо не мо̀же ця чаша омину̀ти Мене́, щоб Я не пѝв її, нехай бу́де Твоя̀ воля!
І, прийшо̀вши, зно̀ву знахо́дить, що вони спля̀ть, бо їхні о̀чі були́ вто̀млені.
І, залишѝвши їх, відійшо́в зно̀ву і помоли́вся втрѐтє, сказа́вши те са́ме сло̀во.
Тоді прихо̀дить Він до учнів і ка̀же їм: Вѝ все ще спитѐ і відпочива̀єте? Ось, набли́зився ча̀с, і Лю́дський Сѝн видає́ться в ру́ки грі̀шників.
Встава̀йте, ході̀мо, ось набли́зився Мій зра̀дник.
Юда зраджує Ісуса, аре́шт Ісуса Мр.14:43-52; Лк.22:47-53; Ів.18:1-11
І, коли Він ще говорѝв, ось прийшов Ю̀да, один із Двана̀дцяти, і з ним числе́нний на̀товп з меча̀ми й кия̀ми, від первосвящѐників і народних старі̀йшин.
А Його зра̀дник дав їм зна̀к, сказа̀вши: Кого́ я поцілу̀ю, Той і є̀, схопі̀ть Його.
І, в той же час підійшо́вши до Ісу̀са, сказа̀в: Здра̀стуй, Учѝтелю! І поцілува̀в Його.
А Ісус сказа̀в йому: Дру̀же, заради чо̀го ти тут? Тоді підійшлѝ і накла́ли ру̀ки на Ісуса, і схопѝли Його.
І о̀сь, один з тих, що був з Ісу̀сом, простягну́вши ру̀ку, ви́тягнув свій мѐч і, вда́ривши первосвяще́ницького раба̀, відсік йому ву̀хо.
Тоді Ісус ка̀же йому: Повернѝ свій меч в його мі̀сце, бо всі, хто взяв мѐч, від меча́ загѝнуть.
Чи ти ду̀маєш, що Я не мо̀жу упроси́ти Свого́ Ба̀тька, і Він нада̀сть Мені́ зараз же бі̀льше, ніж двана́дцять легіонів (понад 72 тис.) А̀нгелів?
Як же тоді ви́конаються Писа̀ння, що ма̀є так ста̀тись?
В той же ча̀с Ісус сказа̀в народу: «Немов на розбі̀йника ви вийшли з мечами й кия́ми заарештува̀ти Мене́. Кожен дѐнь Я сиді́в з вами, навча̀ючи в храмі, і ви не схопѝли Мене́.
Але це все ста̀лось, щоб збули́сь Писа́ння проро̀ків. Тоді всі у̀чні, залишѝвши Його, втеклѝ.
Суд над Ісусом Мр.14:53-65; Лк.22:54,63-71; Ів.18:12-14,19-24
А ті, що схопѝли Ісуса, відвели́ Його до первосвяще́ника Кая̀фи, де зібра́лись кнѝжники і старі̀йшини.
А Петро̀ йшов вслід за Ним зда̀леку, аж до двору первосвящѐника; і, ввійшо̀вши, сів зі слу̀гами, щоб побачити кінѐць.
Первосвящѐники і весь Верховний Су̀д шукали неправди́вого сві̀дчення проти Ісуса, щоб убѝти Його,
і не знайшлѝ, хоча й бага̀то прихо́дило неправди́вих сві̀дків. Але пізні̀ше прийшлѝ двоє
і сказа̀ли: Він говорѝв: Можу зруйнува̀ти Божий хра̀м і через три дні̀ побудува̀ти його.
І, вста̀вши, первосвященик сказа̀в Йому: Ти нічо́го не відповіда̀єш на те, що вони сві̀дчать проти Те́бе?
Але Ісус мовча̀в. Тоді первосвященик сказа̀в Йому: Покляни́сь живим Бо̀гом, скажѝ нам, чи Тѝ Христос, Божий Сѝн?
Ісус ка̀же йому: Ти са̀м це сказа́в. Однак кажу̀ вам: Відтепе́р ви поба́чите Лю́дського Сѝна, що сиди́ть право́руч Могу̀тності і йде на небесних хма̀рах.
Тоді первосвященик розірва́в свій о̀дяг і сказа̀в: Він обража́є Бо̀га! Чи потрі̀бні нам ще сві̀дки? Ось, тепер ви чу̀ли Його богознева̀гу!
Я̀к вам здає́ться? І вони сказа̀ли у ві́дповідь: Він заслуго́вує смѐрті!
Тоді плюва́ли Йому в облѝччя і би́ли Його кулака̀ми; а і̀нші би́ли Його по щока̀х
і каза̀ли: Пророку̀й нам, Хрѝсте, хто̀ вда́рив Тебе́?
Зречення Петра Мр.14:66-72; Лк.22:55-62; Ів.18:15-18,25-27
А Петро́ сиді́в зо̀вні, у дворі̀. І підійшла̀ до ньо́го одна служнѝця і сказа̀ла: Ти тѐж був з Ісусом Галілѐянином.
Але він зрі̀кся перед усіма́, сказа̀вши: Не зна̀ю, про що ти гово̀риш.
А коли він вихо́див за воро̀та, поба́чила його і̀нша і ка̀же тим, що там булѝ: Цей бу̀в з Ісусом Назаря̀нином.
І він зно̀ву зрікся з кля̀твою, що не зна̀є Цього́ Чолові́ка.
А трохи зго̀дом підійшли і̀нші, що стоя̀ли там, і сказа̀ли Петру: Ти точно тѐж один з них, бо і мо̀ва твоя́ видає̀ тебе́.
Тоді він почав кля̀стися і з кля́твою запевня̀ти, що не зна̀є Цього́ Чолові́ка. І в той же ча̀с заспівав пі̀вень.
І згада̀в Петро сло̀во, ска́зане йому Ісу̀сом: Перш ніж проспіва́є пі̀вень, ти трѝчі зрече́шся Мене́. І він вѝйшов і гірко зарида̀в.