Притча про десять дівчат (п’ять мудрих і п’ять нерозумних)
В той ча̀с Небесне Ца̀рство бу́де подібне до десяти́ дівча̀т, які, взя́вши свої́ світѝльники, вийшли назустріч наречѐному.
Але п'я̀ть з них були́ му̀дрі, а п'я̀ть – нерозу̀мні,
бо нерозу̀мні, взя́вши свої́ світѝльники, не взя́ли з собою олі̀ї.
А му̀дрі ра́зом зі свої́ми світѝльниками взя́ли і олі̀ю в свої́х посу́динах.
А оскі́льки нарече́ний затрѝмувався, вони всі задріма̀ли і засну̀ли.
Та опі́вночі пролунав крѝк: Ось, наречѐний іде! Вихо́дьте зустріча̀ти його!
Тоді всі ті дівча́та вста̀ли і привели́ до ладу́ свої́ світѝльники.
І нерозу̀мні сказа̀ли мудрим: Да̀йте нам частину вашої олі̀ї, бо наші світѝльники га̀снуть.
А му̀дрі сказа̀ли у ві́дповідь: Щоб не тра́пилось неста̀чі і у на̀с, і у ва̀с, краще йдіть до продавці̀в і купі̀ть собі́.
Коли ж вони пішли купува̀ти, прийшов наречѐний, і гото̀ві увійшли́ з ним на весі́льний бенкѐт, і двері зачинѝлись.
А пізні́ше прихо́дять і рѐшта дівчат, і ка̀жуть: Пане! Пане! Відчинѝ нам!
Але він сказа̀в їм у ві́дповідь: І̀стинно кажу́ вам: Я не зна̀ю вас.
Тому́ будьте на сторо̀жі, бо не знаєте ні дня̀, ні годѝни.
Притча про тих, хто отримав 5, 2 і 1 таланти срібла Лк.19:11-28
Бо Небесне Ца̀рство подібне до то̀го, як один чолові̀к, який, вируша́ючи в далеку краї̀ну, скли́кав свої́х рабі̀в і переда́в їм своє́ майно̀.
І одному̀ він дав п'я̀ть талантів срі́бла, і̀ншому - два̀, а щѐ одному́ - одѝн, ко̀жному відпові́дно до його сѝли; І негайно вѝрушив.
То̀й, хто отри́мав п'я̀ть талантів, пішо̀в, вклав їх у спра̀ву і зароби́в і̀нші п'ять талантів;
так са́мо і то̀й, хто отри́мав два̀ таланти, зароби́в і̀нші два;
а то̀й, хто отри́мав одѝн талант, пішов і закопа́в його в зѐмлю і схова̀в срібло свого́ па̀на.
Коли́ ж мину́ло багато ча̀су, прихо́дить па̀н тих рабі́в і вимага́є від них зві̀т.
І, підійшо́вши, той, що отри́мав п'я̀ть талантів, приніс і̀нші п'ять талантів і ка̀же: Па̀не! Ти дав мені́ п'я̀ть талантів; ось, і̀нші п'ять талантів я заробѝв на них.
Його пан сказа̀в йому: Чудо̀во, добрий і вірний ра̀бе! Ти був вірний в мало̀му, над велѝким тебе поставлю; увійдѝ в радість твого́ па̀на!
Підійшо́в тако́ж і той, що отри́мав два̀ таланти, і сказа̀в: Па̀не! Ти дав мені два̀ таланти; ось, і̀нші два таланти я заробѝв на них.
Його пан сказа̀в йому: Чудо̀во, добрий і вірний ра̀бе! Ти був вірний в мало̀му, над велѝким тебе поставлю; увійдѝ в радість твого́ па̀на!
Підійшо́в тако́ж і той, що отри́мав одѝн талант, і сказа̀в: Па̀не! Я зна̀в тебе́, що ти людина жорсто̀ка, жнѐш там, де не сі̀яв, і збира̀єш там, де не розсипа̀в,
і, зляка̀вшись, я пішо̀в і схова́в твій талант у землі̀; о̀сь тобі́ твоє́.
А його па̀н сказа̀в йому у ві́дповідь: Лука́вий і леда́чий ра̀бе! Ти зна̀в, що я жну̀, де не сі̀яв, і збира̀ю, де не розсипа̀в;
тому́ слі̀д було́ тобі віддати моє́ срібло міня̀льникам, і я, прийшо́вши, отрѝмав би моє́ з прибу̀тком.
Тому́ забері̀ть у ньо́го талант і віддайте тому̀, хто має дѐсять талантів,
бо кожному, хто ма̀є, бу́де да̀но і да́но з на̀длишком, а у то́го, хто не ма̀є, відні́меться і те, що ма̀є.
А негідного раба̀ ви́киньте в непросві́тну тѐмряву. Там бу́де пла̀ч і скрегіт зубі̀в.
Цар Ісус Христос вчиня́є суд над усіма народами
А коли прѝйде Лю́дський Сѝн у Свої́й сла̀ві і всі А̀нгели з Ним, тоді ся̀де на престолі Своє́ї сла̀ви.
І бу́дуть зі̀брані перед Ним всі наро̀ди. І Він відді̀лить одни́х від і̀нших, як пасту̀х відділя́є овѐць від козлі̀в.
І Він поставить овѐць право̀руч від Се́бе, а козлі̀в - ліво̀руч.
Тоді ска̀же Цар тим, хто право̀руч від Нього: Прийді̀ть, благослове́нні Мого́ Ба̀тька! Вспадку́йте Ца̀рство, пригото́ване вам від ство́рення сві̀ту!
Бо Я був голо̀дний, і ви дали́ Мені ї̀сти; був спра̀глий, і ви напої̀ли Мене́; був мандрівнико̀м, і ви прийнялѝ Мене́;
був без о̀дягу, і ви одягну̀ли Мене́; був хво̀рий, і ви відві̀дали Мене́; у в'язнѝці був, і ви прийшлѝ до Ме́не.
Тоді пра́ведники ска̀жуть Йому у ві́дповідь: Го̀споди! Колѝ ми бачили Тебе́ голо̀дним і нагодува̀ли, чи спра̀глим і напої̀ли?
І колѝ ми бачили Тебе́ мандрівнико̀м і прийнялѝ, або без о̀дягу, і одягну̀ли?
А тако́ж колѝ ми бачили Тебе́ хво̀рим чи у в'язнѝці, і прийшлѝ до Те́бе?
І Цар ска̀же їм у ві́дповідь: І̀стинно кажу́ вам: Так як ви зроби́ли це одному́ з цих Мої́х найме́нших браті̀в, те зроби́ли Мені̀!
Тоді Він скаже і тѝм, які ліво̀руч від Ньо́го: Іді̀ть від Ме́не, про̀кляті, у вічний вого̀нь, пригото́ваний дия̀волу і його а̀нгелам,
бо Я був голо̀дний, і ви не далѝ Мені їсти; був спра̀глий, і ви не напої̀ли Мене́;
був мандрівнико̀м, і не прийнялѝ Мене́; був без о̀дягу, і не одягну̀ли Мене́; був хворий і у в'язнѝці, і не відві̀дали Мене́.
Тоді і вонѝ скажуть Йому у ві́дповідь: Го̀споди! Колѝ ми бачили Тебе голо̀дним, чи спра̀глим, чи мандрівнико̀м, чи без о̀дягу, чи хво̀рим, чи у в'язнѝці, і не послужѝли Тобі́?
Тоді Він ска̀же їм у ві́дповідь: І̀стинно кажу́ вам: Оскі́льки ви не зроби́ли цього́ одному́ з цих наймѐнших, те не зроби́ли Мені̀!
І пі́дуть ці̀ на вічне покара̀ння, а пра̀ведники - у вічне життя̀.