Притча про царя, який влаштував весільний бенкет для сво́го сина
Лк.14:16-24
А Ісус, відповіда̀ючи, продо́вжував говори́ти їм прѝтчами, ка̀жучи:
Небесне Ца̀рство подібне до чоловіка, царя̀, який влаштува́в весільний бенкѐт для свого́ сѝна.
І послав свої́х рабі̀в кли́кати запро́шених на весі́льний бенкѐт. А вонѝ не хоті̀ли прийти́.
Зно̀ву послав він і̀нших рабів, ка̀жучи: Скажі̀ть запро́шеним: Ось, я приготува̀в мій обі̀д, мої́ бики́ і те, що відгодо̀вано, зарі̀зано, і все гото̀во. Прихо̀дьте на весі́льний бенкѐт.
Але вони знѐхтували цим і пішли́, хто на своє́ по̀ле, а хто на свою̀ торгі̀влю.
А решта, схопѝвши його рабів, познуща̀лись над ними і вбѝли їх.
А цар розгні̀вався і, пославши свої́ війська̀, вѝнищив тих вбивць і спали́в їхнє мі̀сто.
Тоді він ка̀же свої́м рабам: Ось, весі́льний бенкет гото̀вий, а запро̀шені не булѝ досто́йні.
Тому́ йдіть на перехре́стя ву̀лиць і всіх, кого́ зна̀йдете, запро̀шуйте на весі́льний бенкѐт.
І ті рабѝ, ви́йшовши на ву̀лиці, зібра́ли всі̀х, кого́ тільки знайшлѝ, і злих, і добрих. І весі́льний бенкет напо́внився гостя̀ми.
А ца̀р, увійшо́вши подивѝтись на гостѐй, побачив там чолові̀ка, одя́гненого не в весі́льний о̀дяг.
І ка̀же йому: Друже! Я̀к ти увійшо́в сюди́, не ма́ючи весі́льного о̀дягу? А він мовча̀в.
Тоді цар сказа̀в слу́гам: Зв'яжі́ть йому но̀ги і ру̀ки і ви́киньте його в зо́внішню тѐмряву. Там бу́де пла̀ч і скрегіт зубі̀в.
Адже́ багато запро̀шених, але мало вѝбраних.
Чи законно платити податок кесарю Мр.12:13-17; Лк.20:20-26
Тоді фарисеї пішлѝ і ра̀дились, як спійма́ти Його на сло̀ві.
І посила̀ють до Ньо́го свої́х у̀чнів з прибі́чниками І̀рода, ка̀жучи: Учѝтелю! Ми зна̀ємо, що Ти справедлѝвий і ві̀рно Бо́жому шля̀ху навча́єш, і не дба̀єш про тѐ, щоб догоджа̀ти кому́сь, бо не дѝвишся на обли́ччя людѐй.
Тому́ скажѝ нам, як Тобі́ здає̀ться, чи зако̀нно плати́ти пода̀ток кѐсарю, чи ні̀?
Але Ісу̀с, розумі́ючи їхній злий на̀мір, сказа̀в: Чому̀ ви намага́єтесь підлаштува́ти Мені па̀стку, лицемі́ри?
Покажі́ть Мені монѐту, якою спла́чується пода̀ток. І вони принесли́ Йому дина̀рій.
А Він ка̀же їм: Чиє̀ це зобра́ження і на́пис?
Ка̀жуть Йому: Ке́саря. Тоді Він ка̀же їм: О́тже, те, що нале́жить кѐсарю, віддава́йте кѐсарю, а Бо̀же - Бо̀гу.
Почу̀вши ж це, вони здивува̀лися і, залиши́вши Його, пішлѝ.
Питання садукеїв про воскресіння з мертвих Мр.12:18-27; Лк.20:27-40
Того́ дня̀ підійшли́ до Ньо́го садукѐї, які стве́рджують, що нема̀є воскресі́ння мѐртвих, і запита̀ли Його:
Учѝтелю! Мойсей сказа̀в: Якщо хтось помрѐ, не ма́ючи дітѐй, то його бра̀т нехай одру́житься з його дружѝною і відно́вить пото̀мство своє́му бра̀ту.
Було́ ж у нас сім браті̀в. Пѐрший, одружѝвшись, помѐр і, не маючи дітѐй, залиши́в свою́ дружину своє́му бра̀ту.
Подібно і дру̀гий, і трѐтій, аж до сьо̀мого.
А після всі̀х поме́рла і дружѝна.
О̀тже, у воскресі́нні мѐртвих, кому́ з семи́ вона бу́де дружѝною, адже́ всі̀ її ма́ли?
Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: Помиля̀єтесь, не зна́ючи ні Писа̀нь, ні Божої сѝли.
Адже́ у воскресі́нні мѐртвих ні одру̀жуються, ні вихо́дять за̀між, але існу́ють, подібно до Божих А̀нгелів на небі.
А про воскресі́ння мѐртвих хіба ви не чита̀ли ска́заного вам Бо̀гом, Який гово̀рить:
«Я̀ - Бог Авраа̀ма, Бог Ісаа̀ка і Бог Я̀кова?» Ві̀н не є Бог мѐртвих, а живѝх.
Почу̀вши це, на́товпи народу дивува̀лись Його вче́нню.
Яка заповідь в Законі найбільша Мр.12:28-34; Лк.10:25-29
А фарисѐї, почу́вши, що Він зму́сив садукеїв замо̀вкнути, зібра́лись ра̀зом.
І один з нѝх, знаве́ць Зако̀ну, спокуша́ючи Його, запита̀в:
Учѝтелю! Яка̀ заповідь в Законі найбі̀льша?
А Він сказа̀в йому: «Любѝ свого́ Го́спода Бо̀га всім свої́м сѐрцем, всією своє́ю душѐю і всім свої́м ро̀зумом», -
цѐ є найбі̀льша і перша за̀повідь.
А дру̀га поді̀бна до неї: «Люби́ свого́ близько̀го, як само́го себѐ».
На цих двох за̀повідях трима́ється весь Зако̀н і Проро̀ки.
Чиїм сином є Христос Мр.12:35-37; Лк.20:41-44
Коли ж зібра́лись фарисѐї, Ісус запита̀в їх, ка̀жучи:
Що̀ ви думаєте про Христа̀? Чѝй Він син? Вони ка̀жуть Йому: Давѝда.
Він ка̀же їм: Тоді я̀к Давид, під натхне́нням, називає Його Го̀сподом, ка̀жучи:
«Сказа̀в Господь моє́му Го̀споду: Сиди́ право̀руч від Ме́не, до́ки не покладу̀ Твої́х ворогі́в під Твої́ но̀ги?»
О̀тже, якщо Давид назива́є Його Го̀сподом, як же Він сѝн йому?
І ніхто̀ не міг відпові́сти Йому ні сло̀ва. І з то́го дня̀ ніхто вже не нава̀жувався запи́тувати Його.