Притча про госпо́даря дому, що найма́є робітникі́в у виноградник
Бо Небесне Ца̀рство подібне до госпо́даря до̀му, який вийшов рано вра̀нці найня́ти робітникі̀в у свій виногра̀дник.
І, домо̀вившись з робітника́ми по дина́рію за дѐнь, послав їх у свій виногра̀дник.
Ви́йшовши близько трѐтьої години (9 ранку), він побачив і̀нших, що стоя́ли на ри́нковій пло́щі без робо̀ти,
і ї̀м сказав: Йдіть і вѝ в виноградник, і що бу́де справедлѝвим, да̀м вам. Вони пішлѝ.
І знову ви́́йшовши близько шо̀стої (12 дня) і дев'я̀тої годи́ни (3 години дня), зроби́в те ж самѐ.
А, ви́йшовши близько одина̀дцятої години (5 дня), він знайшов і̀нших, що стоя́ли, і ка̀же їм: Чому̀ ви стоїтѐ тут ці́лий день без робо̀ти?
Вони ка̀жуть йому: Бо ніхто нас не найня̀в. Він ка̀же їм: Ідіть і вѝ в виноградник.
Коли ж настав вѐчір, госпо́дар виноградника ка̀же своє́му управѝтелю: Поклич робітникі̀в і віддай їм платню̀, почина́ючи з оста̀нніх до пѐрших.
І ті, що прийшли близько одина̀дцятої години (5 дня), отри́мали по дина̀рію.
А ті, що прийшли пѐршими, думали, що вони отри́мають бі̀льше, але отри́мали і вонѝ по динарію.
І, отрѝмавши, почали́ ска̀ржитись на госпо́даря дому,
ка̀жучи: Ці оста̀нні пропрацюва́ли одну годѝну, і ти зрівня́в їх з на̀ми, які перенесли́ непоси́льний тяга̀р дня̀ і спѐку!
А він у ві́дповідь сказа̀в одному́ з них: Друже! Я не обража̀ю тебе́. Хіба не за дина̀рій ти домо̀вився зі мною?
Візьмѝ своє́ і йдѝ. Я же хочу да̀ти цьо́му останньому сті̀льки ж, скільки і тобі̀.
Хіба я не мо̀жу розпоряди́тися свої́м, як я хо̀чу? Чи твоє́ око за̀здрісне через те, що я до̀брий?
Так са́мо оста̀нні бу́дуть пѐршими, а пѐрші - оста̀нніми.
Ісус знову гово́рить учням про Свою майбутню смерть і воскресіння
Мр.10:32-34; Лк.18:31-34
І по доро̀зі, підніма́ючись до Єрусалѝму, Ісус відвів убі̀к двана́дцять учнів окремо від і̀нших і сказа̀в їм:
Ось, ми підніма́ємось до Єрусалѝму, і Лю́дський Сѝн бу́де ви́даний первосвящѐникам і кнѝжникам, і засу́дять Його на смѐрть;
і ви́дадуть Його язи́чникам для знуща̀ння, бичува̀ння і розп'я̀ття. Але на третій дѐнь Він воскрѐсне.
Прохання до Ісуса матері синів Зеведеєвих Мр.10:35-45; Лк.22:24-27
Тоді підійшла́ до Ньо́го ма̀ти синів Зеведе́я зі свої́ми сина̀ми, кла̀няючись і щось про̀сячи у Ньо́го.
А Він сказа̀в їй: Чого́ ти хо̀чеш? Вона ка̀же Йому: Скажѝ, щоб ці два мої́ синѝ сі́ли один право̀руч від Те́бе, а інший - ліво̀руч у Твоє́му Ца̀рстві.
Ісус же сказа̀в у ві́дповідь: Ви не зна̀єте, про що про̀сите. Хіба ви мо̀жете ви́пити ча̀шу, яку Мені̀ нале́жить ви́пити? Вони ка̀жуть Йому: Мо̀жемо.
І Він ка̀же їм: Ді̀йсно, Мою́ ча̀шу ви бу̀дете пити, але дати сісти право̀руч від Ме́не і ліво̀руч - не від Мѐне зале́жить, але кому́ пригото́вано Мої́м Ба̀тьком.
Почу̀вши це, інші десять учнів розсѐрдились на двох браті́в.
А Ісус, поклѝкавши їх, сказа̀в: Ви зна̀єте, що прави́телі народів пану̀ють над ними і великі люди розпоряджа̀ються ними.
Але серед ва̀с - не та̀к хай бу́де. А то̀й, хто хоче серед вас бути велѝким, нехай бу́де вам слуго̀ю;
і то̀й, хто хоче серед вас бути пѐршим, нехай бу́де вам рабо̀м;
як і Лю́дський Сѝн не для то̀го прийшо́в, щоб Йому̀ служи́ли, але щоб послужѝти і відда́ти Своє́ життя̀ як вѝкуп за багатьох.
Ісус зцілює двох сліпих Мр.10:46-52; Лк.18:35-43
І коли вони вихо́дили з Єрихо̀ну, за Ним йшов числе́нний натовп наро̀ду.
І ось, двоє сліпѝх, що сиді́ли біля доро̀ги, почу́вши, що Ісу̀с прохо́дить мимо, почали́ крича̀ти: Змѝлуйся над нами, Го̀споди, Сину Давѝдів!
А натовп наро̀ду зму́шував їх мовча̀ти. Але вони ще голосні̀ше почали́ кричати: Змѝлуйся над нами, Го̀споди, Сину Давѝдів!
Ісус, зупини́вшись, поклѝкав їх і сказа̀в: Що̀ ви хочете, щоб Я зробѝв для вас?
Вони ка̀жуть Йому: Го̀споди! Щоб відкри́лись наші о̀чі!
І Ісус, зми́лувавшись, доторкну̀вся до їхніх очѐй; і відра́зу ж відкрѝлися їхні очі, і вони пішли за Нѝм.