Ісус про розлучення Мт.5:31-32; Мр.10:1-12; Лк.16:18
І ста́лось, коли Ісус закі̀нчив ці слова́, то вѝйшов з Галілеї і прийшов в область Юдѐї, на протиле́жний берег Йорда̀ну.
І за Нѝм пішли на́товпи людѐй, і Він зцілѝв їх там.
І підійшли́ до Ньо́го фарисѐї і, споку́шуючи Його, говорѝли Йому: Чи з бу̀дь-якої причини дозво́лено чолові̀кові розлуча̀тися зі своє́ю дружи́ною?
Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Хіба ви не чита̀ли, що Творѐць від поча̀тку створи́в їх чолові̀ком і жі̀нкою
і сказа̀в: «Тому́ покѝне чоловік батька і матір, і прилі́питься до своє́ї дружѝни, і бу́дуть дво̀є одним ті̀лом;
так що вонѝ вже не дво̀є, а однѐ тіло. Тому́, тѐ, що Бог поєдна̀в, людѝна нехай не розлуча̀є.
Вони ка̀жуть Йому: Чому́ ж Мойсѐй наказа́в дава́ти лист про розлу̀чення і розлуча̀тися з нею?
Він ка̀же їм: Мойсѐй через вашу жорстокосѐрдість дозво́лив розлуча̀тись вам з вашими дружи́нами, а від поча̀тку не було̀ так.
А Я̀ кажу́ вам: Хто розлу̀читься зі своє́ю дружиною не за блу̀д і одру́житься з і̀ншою, той пору́шує подру́жню ві̀рність.
Його учні ка̀жуть Йому: Якщо тільки така̀ причина для розлу̀чення чолові́ка з дружи́ною, то краще не одру̀жуватись.
А Він сказа̀в їм: Не всі̀ вміща́ють це сло̀во, але кому́ да̀но.
Адже́ є скопці́, які з утроби ма̀тері такими народи́лись; і є скопці́, які оско́плені людьмѝ; і є скопці́, які самі̀ себе́ оскопи́ли заради Небесного Ца̀рства. Хто мо̀же це вмістѝти, нехай вмі̀стить.
Ісус Христос благословляє дітей Мр.10:13-16; Лк.18:15-17
Тоді привели́ до Ньо́го дітѐй, щоб Він поклав на них ру̀ки і помолѝвся; та учні забороня̀ли їм.
А Ісус сказа̀в: Дозво̀льте ді́тям і не заважа̀йте їм прихо̀дити до Ме́не, бо такѝм нале́жить Небесне Ца̀рство.
І, покла́вши на них ру̀ки, пішо̀в звідти.
Бесіда Ісуса з багатим юнаком Мр.10:17-22; Лк.18:18-23
І ось, один чолові̀к, підійшо́вши до Ньо́го, сказа̀в: Учѝтелю! Що зроби́ти мені до̀брого, щоб мати вічне життя̀?
А Він сказа̀в йому: Чому̀ ти запи́туєш Мене́ про до̀бре? Є тільки Одѝн добрий. Але, якщо хо̀чеш увійти́ в вічне життя̀, ви́конай за̀повіді.
Той ка̀же Йому: Які? А Ісус сказа̀в: «Не вбивай; не чини́ перѐлюбу; не кради; не сві́дчи неправдѝво;
шануй ба̀тька і ма̀тір, і люби́ свого́ блѝзького, як само́го себѐ».
Юнак ка̀же Йому: Все цѐ я збері̀г. Чого̀ мені́ ще браку́є?
Ісус сказа̀в йому: Якщо хочеш бути доскона̀лим, іди, продай своє́ майно̀ і роздай убо̀гим; і ма́тимеш скарб на нѐбі. Тоді прихо̀дь і йди за Мно̀ю.
А, почувши це сло̀во, юнак пішов із су̀мом, бо ма̀в велике нажи́те бага̀тство.
Тоді Ісус сказа̀в Свої́м у́чням: І̀стинно кажу́ вам, що ва̀жко багатому увійти́ в Небесне Ца̀рство.
І щѐ кажу́ вам: Легше пройти́ кана̀ту з верблюжої шѐрсті крізь о́твір го̀лки, ніж бага̀тому увійти́ в Боже Ца̀рство.
Почу̀вши це, Його у̀чні дуже здивува̀лися і сказа̀ли: То хто̀ ж тоді може спастѝсь?
А Ісус, подивѝвшись на них, сказа̀в їм: Лю̀дям це неможлѝво, але Бо̀гу всѐ можливо.
Тоді Петро̀, відповіда́ючи, сказа̀в Йому: Ось, мѝ залишѝли все і пішли за Тобо̀ю. Що ж нам бу̀де за це?
А Ісус сказа̀в їм: І̀стинно кажу́ вам, що вѝ, хто пішо̀в за Мною, - при відро́дженні сві̀ту, коли сяде Лю́дський Сѝн на престолі Своє́ї сла̀ви, ся́дете і вѝ на дванадцяти́ престо̀лах суди́ти двана́дцять племе́н Ізра̀їля.
І кожен, хто зали́шить домѝ, чи браті̀в, чи сестѐр, чи ба̀тька, чи ма̀тір, чи дітѐй, чи зѐмлі заради Мого́ і̀мені, той отри́має в сто разів бі̀льше і вспадку́є вічне життя̀.
Але багато-хто з пѐрших бу́дуть оста̀нніми, і оста̀нні - пѐршими.