Новий сучасний переклад

Євангеліє від Матвія

Глава 18 з 28

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Хто більше в Небесному Царстві Мр.9:33-37; Лк.9:46-48

В той час підійшлѝ у̀чні до Ісуса і сказа̀ли: Хто бі̀льший в Небесному Ца̀рстві?

А Він, покли́кавши дитѝну, поста̀вив її посеред нѝх

і сказа̀в: І̀стинно кажу́ вам, якщо не змі̀нитесь і не ста́нете такими, як ді̀ти, не вві̀йдете в Небесне Ца̀рство.

Тому́ той, хто смирѝть себе́, як ця дитѝна, той і бі̀льший в Небесному Ца̀рстві.

І той, хто прѝйме одну таку дитѝну заради Мого́ і́мені, той Менѐ прийма́є.

А хто відвѐрне від ві̀ри одного́ з цих мали́х, які ві̀рять в Ме́не, тому́ кра̀ще було́ б, якби йому пові́сили млино́вий кам'яни́й кру̀г на шию і потопѝли його в глибині́ мо̀ря.

Ісус про споку́си Мр.9:42-50; Лк.17:1-2

Го̀ре світу від споку̀с, бо споку́си немину̀че мають прийтѝ; проте́, го́ре ті̀й людині, через яку прихо̀дить споку́са.

Але якщо твоя́ рука̀ чи твоя́ нога̀ штовха́є тебе́ на грі̀х, відсічѝ їх і кѝнь від се́бе; кра̀ще тобі увійти́ в життя калі̀кою чи кульга̀вим, ніж з двома рука̀ми і з двома нога̀ми бути вки́нутим у вічний вого̀нь.

І якщо твоє́ о̀ко штовха́є тебе́ на грі̀х, вѝрви його і кѝнь від се́бе; кра̀ще тобі́ з однѝм оком увійти в життя̀, ніж з двома очи́ма бути вки́нутим у вого̀нь для вічних му̀к.

Диві̀ться, не ста́втеся знева̀жливо до жодного з цих малѝх; бо кажу̀ вам, що їхні А̀нгели на небі завжди́ бачать облѝччя Мого́ Небесного Ба̀тька.

(Адже́ Лю́дський Сѝн прийшо́в спастѝ те, що загѝнуло.)

Як ви вважа̀єте? Якби у яко́їсь людини було́ сто овѐць і одна з них заблука̀ла, то хіба не перепра̀вить він дев'яносто дев'ять в го̀ри і не пі́де шука̀ти заблука̀лу?

І якщо вда́сться знайтѝ її, то, і̀стинно кажу́ вам, він радіє за неї бі̀льше, ніж за дев'яносто дѐв'ять, що не заблука̀ли!

Так са́мо, нема̀є волі вашого Небесного Ба́тька на тѐ, щоб загѝнув один із цих малѝх.

Як пово́дитись, якщо згріши́ть проти тебе твій брат

А якщо згрішѝть проти те́бе твій бра̀т, іди й докорѝ йому між тобо̀ю і ним однѝм. Якщо він послу̀хається тебе́, то ти придба̀в свого́ брата.

Якщо ж не послу̀хається, запроси́ з собою ще одного̀ або дво̀х, щоб устами дво̀х або трьо̀х свідків підтве́рдилось кожне сло̀во.

Але якщо не послу̀хається їх, скажи́ цѐркві; а якщо і цѐркви не послу́хається, то нехай він бу́де тобі́, як язѝчник і мѝтник.

І̀стинно кажу́ вам: Що̀ ви зв'я́жете на землі̀, тѐ буде зв'я́зано на нѐбі; і що̀ розв'я̀жете на землі́, тѐ бу́де розв'я́зано на нѐбі.

Тако́ж і̀стинно кажу́ вам: Якщо дво̀є з ва̀с пого̀дяться на землі́ проси́ти про будь-яку спра̀ву, то, чого́ б не попросѝли, бу̀де їм від Мо́го Небесного Ба̀тька,

бо, де дво̀є чи тро̀є зі́брані заради Мо́го і̀мені, там Я̀ серед нѝх.

Скільки раз прощати брату, який грішить проти мене Лк.17:3-4

Тоді Петро підійшо̀в до Ньо́го і сказа̀в: Го̀споди! Скільки разі̀в прощати моє́му бра̀ту, що грішѝть проти ме́не? Чи до семѝ разі́в?

Ісус гово̀рить йому: Не кажу́ тобі: До семѝ разів, але до сімдесятѝ разів по сі̀м.

Тому́ Небесне Ца̀рство подібне до царя̀, який захотів розібра̀тися з раху́нками свої́х рабі̀в.

А коли він почав розбира̀тись, привели́ до ньо́го одного̀, який був йому вѝнен десять тисяч тала̀нтів.

Але так, як він не ма̀в чим заплати́ти, то його госпо̀дар наказа́в продати його̀, і його дружѝну, і дітѐй, і все, що він ма̀є, і заплатѝти.

Тоді той ра̀б упав на колі̀на і, кла́няючись йому, говорѝв: Пане! Потерпѝ мене́, і я все поверну̀ тобі́!

Госпо́дар, змѝлувавшись над тим рабо́м, відпустѝв його і простѝв йому борг.

А той ра̀б, ви́йшовши, знайшо́в одного́ зі свої́х товариші̀в, який був йому вѝнен сто дина̀ріїв. І, схопи́вши його, душѝв, ка̀жучи: Відда̀й мені те, що вѝнен!

Тоді його това̀риш впав до його ні̀г, блага̀в його і говорѝв: Потерпѝ мене́, і я все відда̀м тобі́!

Але той не захоті̀в, а пішов і ки́нув його до в'язнѝці, поки не віддасть бо̀рг.

Його товариші́ по слу̀жбі, поба́чивши, що ста̀лось, дуже засмутѝлись і, прийшо́вши, розповіли́ своє́му госпо̀дарю все, що ста̀лось.

Тоді його госпо́дар поклѝкав його і ка̀же: Злий ра̀б! Весь той бо̀рг я простѝв тобі́, бо ти вблага̀в мене́!

Хіба не слі̀д було́ і тобі̀ помѝлувати свого́ това̀риша, як і я̀ поми́лував тебѐ?

І, розгні̀вавшись, його госпо̀дар відда́в його мучѝтелям до тих пі̀р, поки ві̀н не віддасть йому весь бо̀рг.

Так са̀мо і Мій Небесний Ба̀тько посту̀пить з ва̀ми, якщо кожен з ва̀с не простѝть свого́ бра̀та від сѐрця.

Нотатки до глави

Вірш 4 – «смири́ть» №5013 (ταπεινόω) понижувати; перен. применшувати, упокорювати умаляти.

Вірш 5 – Ісус ототожнює Себе з дітьми, з голодними, з мандрівниками. Тобто, з людьми, які потребують допомоги і захисту.

Оскільки дитина була поставлена серед апостолів як живий зразок ідеї, яку Ісус Христос хотів закарбувати в розумі і серцях Своїх учнів, то зрозуміло, що під дитиною тут можна розуміти і дорослих, схожих на дітей за своїм характером. Отже, Спаситель не говорить тут виключно тільки про дітей. Який же висновок можна зробити з цього? Христос наче говорить: Ви питаєте, хто більший в Небесному Царстві. Подивіться на цю дитину, поставлену тут серед вас і зрозумієте. Вам потрібно запитувати не про те, хто більший, а змінити свій спосіб мислення і стати подібними до цієї дитини. Чи задає вона комусь подібні питання? Ні, вона навіть не думає про них. І ви також повинні, перш за все, упокорити себе, подібно до дитини, і тільки за цієї умови досягнете першості, якої бажаєте.

Вірш 6 – Слово в грецькій «sumferei» можна перекласти «краще було б», в сенсі корисніше. Таке значення цього слова у класиків, а також і в Новому Заповіті (Мт.5:29,30; 19:10; Ів.11:50; 16:7; 18:14; 1Кор.6:12; 2Кор.8:10; 12:1 та ін.). Перш ніж він спокусить кого-небудь, для нього було б корисніше, якби йому повісили на шию млинове жорно і потопили в морі. Тоді його тіло загинуло б, але душа була б врятована, якби йому завадили спокусити когось.

Вірш 7 – «споку́си» №4625 (σκάνδαλον) спотикання, спокуса, пастка, капкан, петля; палиця, на якій закріплена приманка, що заманює в пастку.

Вірш 8 – Можна узагальнити: «Якщо твоя рука або нога спокушають тебе та інших...»

Вірш 11 - Багато екзегетів визнають 11-й вірш пізнішим доповненням, запозиченим з Лк.19:10. На їхню думку, вставкою цього вірша затемнюється зв'язок 10-го вірша з 12-м, без 11-го вірша цілком зрозумілий. Морісон, однак, каже, що свідчення про несправжність цього вірша не перевищують свідчень про його справжність, і останні зустрічаються в більшій частині стародавніх рукописів, унціальних і курсивних, стародавніх латинських і сирійських перекладах і у Вульгаті.

Вірш 12 – «переправить» №863 (ἀφίημι) відпускати, відсилати (відправляти, переправляти), залишати.

Вірш 14 – Як Бог ставиться з любов'ю до нас, людей, так і ми повинні ставитися з любов'ю один до одного. Братнє примирення з тим, хто тебе образив, це одна з граней братньої любові.

Вірш 15 – Лев.19:17; Лк.17:3; Гал.6:1.

- «докори́» - №1651 (ἐλέγχω) 1. викривати, виявляти, показувати, розкривати; 2. викривати, докоряти, звинувачувати, засуджувати; син.2008 (ἐπιτιμάω); 2008 (ἐπιτιμάω) говорить про докір, як про справедливий, так і несправедливий, а 1651 (ἐλέγχω) говорить про справедливе викриття з метою приведення до усвідомлення і визнання провини. Пс.140:5; Пр.27:6; Гал.6:1.

- «придбав» - отримав як прибуток. Від ворожнечі буде збиток обом. А від перемир'я - придбання для обох.

Вірш 16 - Повт.19:15-21; Ів.8:17; 1Тим.5:19-20.

Вірш 17 – «скажи церкві» - тобто, її представникам (Іван Златоуст 347-407 рр.), Повт.19:17-18.

- «митник і грішник» - іншими словами, така людина анітрохи не краща за зрадника-митника або безбожника-язичника, тобто, така ж чужа, як язичники і митники були для євреїв.

- «мѝтник» №5057 (τελώνης) митник, збирач податків.

Вірш 18 - Ів.20:23.

1Тим.3:15 «...Цѐрквою живого Бо̀га, стовпо̀м та опорою (або затвердженням) і̀стини». Церква тільки може затверджувати (схвалювати, підтверджувати) Божу істину, не більше. Мт.6:10 «...нехай буде Твоя воля і на землі, як на небі». Ів.5:19 – Чи міг Ісус Христос надати Церкві повноваження вищі, ніж Він Сам мав? Адже Він робив тільки те, що бачив у Батька, і від Себе нічого не робив і не казав.

Вірш 20 – «серед» – в центрі.

Вірш 24 – «10 тисяч талантів» – (1 талант = 6 тисяч римських динаріїв). А один динарій = денному заробітку робітника.

Вірш 28 – «сто динаріїв» складали оплату робітника за 100 днів.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.