Ісус про передання́ предків і Божі заповіді Мр.7:1-13
Тоді прихо̀дять до Ісуса з Єрусалиму фарисѐї та кнѝжники і ка̀жуть:
Чому́ Твої́ у̀чні пору́шують передання́ прѐдків? Адже́ вонѝ не вмива́ють свої́х ру̀к, коли їдя́ть хлі̀б.
А Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Чому́ і вѝ пору́шуєте Божу за̀повідь зара́ди вашого передання̀?
Адже́ Бог наказа̀в: «Шану̀й батька і матір»; і: «Хто злосло̀вить батька чи матір, той має бути пока́раний смѐртю».
А вѝ ка́жете: Якщо хтось ска̀же ба́тькові чи ма́тері: «Все тѐ, чим би ти користува̀вся від ме́не, тепер це да̀р, присвя́чений Бо̀гу», -
то̀й може і не проявля̀ти пошани до сво́го ба̀тька. Таким чѝном ви усу̀нули Божу за̀повідь зара́ди вашого передання̀.
Лицемі̀ри! До̀бре пророкува́в про вас Іса̀я, ка̀жучи:
«Цей наро̀д свої́ми устами шану̀є Мене́, а їхнє сѐрце трима́ється далѐко від Ме́не.
Але дарѐмно шану́ють Мене́, навча́ючи вче́нням лю́дських за̀повідей».
І, скли́кавши на́товпи наро̀ду, Він сказа̀в їм: Слу̀хайте і розумі̀йте!
Не тѐ, що вхо̀дить в уста, ро́бить людину нечѝстою, а тѐ, що вихо̀дить з уст, — цѐ ро́бить людину нечѝстою.
Тоді Його у̀чні, підійшо́вши, сказа̀ли Йому: Чи зна̀єш, що фарисѐї, почувши це сло̀во, обу̀рились?
А Він сказа̀в у ві́дповідь: Кожна рослѝна, яку не Ба̀тько Мій Небесний насадѝв, бу́де ви́рвана з ко̀ренем.
Залѝште їх, вонѝ - сліпі провідники́ сліпѝх; а якщо сліпѝй веде́ сліпо̀го, то обѝдва впаду́ть в я̀му.
Петро̀ ж, відповіда́ючи, сказа̀в Йому: Пояснѝ нам цю прѝтчу.
А Ісус сказа̀в: Невже і вѝ ще нетяму̀щі?
Хіба не розумі̀єте, що всѐ, що вхо́дить в уста̀, прохо́дить в шлу̀нок і викида́ється в туалѐт?
А тѐ, що вихо́дить з у̀ст, - з сѐрця вихо́дить - ось воно̀-то ро́бить людину нечѝстою.
Адже́ з сѐрця вихо́дять: злі думки́, вбивства, подру́жні зра́ди, стате́ва розпу́ста, краді́жки, неправди́ві сві́дчення, сварки́ -
цѐ ро́бить людину нечѝстою; а їсти неми́тими рука̀ми - не ро̀бить людину нечѝстою.
Ісус зцілює дочку́ жінки ханане́янки Мр.7:24-30
І, вѝйшовши звідти, Ісус попрямува̀в до земе́ль Тѝру і Сидо̀ну.
І ось, жінка хананѐянка, ви́йшовши з тих мі̀сць, стала крича̀ти до Ньо́го, ка̀жучи: Змѝлуйся наді мною, Го̀споди, сину Давѝда! Моя́ дочка̀ жорсто́ко бісну̀ється!
Та Ві̀н не відпові́в їй ні сло̀ва. І Його у̀чні, підійшо́вши, просѝли Його, ка̀жучи: Відпустѝ її, бо вона кричѝть за нами вслід.
Він же сказа̀в у ві́дповідь: Я по̀сланий тільки до загу́блених ове́ць Ізра̀їлевого до̀му.
А вона̀, підійшо́вши, вклонѝлась Йому до землі́ і сказа̀ла: Го̀споди! Допоможѝ мені!
Він же сказа̀в у ві́дповідь: Недо̀бре забра́ти хліб у дітѐй і ки́нути цуценя̀там.
А вона сказа̀ла: Та̀к, Го́споди! Але ж і цуценя̀та їдять крѝхти, що па́дають зі сто́лу їхніх госпо̀дарів.
Тоді Ісус сказа̀в їй у ві́дповідь: О, жі̀нко! Велѝка твоя́ ві̀ра! Нехай збу̀деться тобі тѐ, чого́ ти хо̀чеш! І її дочка́ зцілѝлась тієї ж мѝті.
Ісус зцілює багатьох хворих Мр.7:31-37
Вѝрушивши звідти, Ісус прийшо́в до Галілейського мо̀ря і, підня́вшись на го̀ру, сі̀в там.
І підійшли́ до Ньо́го на́товпи наро̀ду, маючи з собою кульга́вих, сліпих, калік, німих та багатьох і̀нших, і підвели́ їх до Його ні̀г; і Він зцілѝв їх.
Тому і дивува̀лось безліч народу, ба́чачи, що німі - гово̀рять, каліки - стають здоро̀вими, кульгаві - хо̀дять і сліпі - ба̀чать, і прославля́ли Ізра́їлевого Бо̀га!
Насичення понад чотири тисячі людей Мр.8:1-10
А Ісус, покли́кавши Свої́х у̀чнів, сказа̀в їм: Мені жа̀ль безлічі наро̀ду, бо вже три дні̀ перебува́ють зі Мно̀ю, і ні́чого їм ї̀сти. Відпусти́ти їх голо̀дними Я не хо̀чу, щоб не осла̀бли в доро́зі.
І ка̀жуть Йому учні: Зві̀дки нам взяти в пустѐлі стільки хлі̀ба, щоб нагодува́ти стільки наро̀ду?
А Ісус ка̀же їм: Скі̀льки у вас хлі́ба? Вони ж сказа̀ли: Сі̀м і трохи рѝбок.
Тоді Ві̀н наказа̀в народу прилягти́ на зѐмлю.
Він взяв сім хлібі̀в і рѝбу і, подя́кувавши, розлама̀в і дав у̀чням, а учні - наро̀ду.
І всі вони пої̀ли і наї̀лись; і набра́ли шматкі̀в, що залиши́лись, сім повних ко̀шиків.
А тих, що ї̀ли було́ чотири ти́сячі чолові̀ків, крім жіно̀к і дітѐй.
І, відпусти́вши наро̀д, Він увійшо́в у чо̀вен і прибу́в до землі́ Магда̀ли.