Як цар Ірод свого́ часу обезглавив Івана Хрестителя Лк.3:19-20; 9:7-9
В той час до І̀рода, прави́теля четвертої части́ни прові̀нції, дійшла́ чу́тка про Ісу̀са.
І сказа̀в він свої́м слу́гам: Це Іван Хрестѝтель. Він воскрес із мѐртвих, і тому̀ ним тво́ряться чудеса̀.
Адже́ І̀род, заарештува̀вши Івана, зв'яза̀в його і посади́в до в'язнѝці через Іродіа̀ду, дружину свого́ бра̀та, Пилѝпа.
Бо Іван говорѝв йому: Не дозво̀лено тобі́ ма̀ти її.
І хотів убѝти його, та боявся наро̀ду, бо його вважа́ли за проро̀ка.
Але в день наро̀дження Ірода, дочка́ Іродіа́ди танцюва̀ла перед усіма́ і сподо̀балась І̀роду.
Тому́ він з кля̀твою пообіця́в дати їй всѐ, чого б вона не попросѝла.
Тоді вона̀, бу́вши на́вчена своє́ю ма̀тір'ю, сказа̀ла: Да̀й мені́ тут на тарілці го́лову Івана Хрестѝтеля.
І засмутѝвся цар, але заради кля̀тви і тих, хто булѝ з ним, наказа́в да̀ти їй,
і посла̀вши, він відсік Івану го̀лову у в'язни́ці.
І принесли́ його го̀лову на тарі́лці і дали́ ді̀вчині, а вона віднесла́ свої́й ма̀тері.
А його у̀чні, прийшо́вши, взя́ли його ті̀ло і похова̀ли його. І пішли́ й повідо́мили Ісу̀су.
Чудесне насичення понад п'ять тисяч людей Мр.6:30-44; Лк.9:10-17; Ів.6:1-13
І, почу̀вши, Ісус відпли́в звідти на човні̀ в безлю́дне місце одѝн; а на́товпи наро̀ду, дізна̀вшись про це, пішлѝ за Ним з міст пі̀шки.
І, вѝйшовши, Він побачив велику кількість людѐй і змѝлувався над ними, і зціли́в їхніх хво̀рих.
А коли настав вѐчір, підійшли́ до Ньо́го Його у̀чні і сказа̀ли: Місце тут пустѐльне, а час уже пі̀зній; відпустѝ на́товпи народу, щоб вони пішли в сѐла і купи́ли собі́ ї̀жу.
Але Ісус сказа̀в їм: Не потрі̀бно їм іти, вѝ дайте їм пої́сти.
Вони ж ка̀жуть Йому: У нас тут тільки п'ять хлібі̀в і дві рѝби.
А Він сказа̀в: Принесі̀ть їх Мені́ сюдѝ.
І наказа́в на́товпам наро̀ду прилягти́ на траву̀, і, взя́вши п'ять хлібі̀в і дві рѝби, Він подиви́вся на нѐбо, благословѝв і, розлама̀вши, дав хліби́ у̀чням, а учні - на́товпам наро̀ду.
І всі пої̀ли і наї̀лись. І набра́ли шматкі̀в, що залиши́лись, двана́дцять повних ко̀шиків.
А тих, хто ї̀ли було́ близько п'яти тисяч чолові̀ків, крім жінок і дітей.
І негайно зму̀сив Ісус Свої́х у̀чнів увійти́ в чо̀вен і перепра́витись раніше за Ньо̀го на протиле́жний бѐрег, поки Він не відпу́стить на́товпи наро̀ду.
Ісус йде по поверхні води Мр.6:45-52; Ів.6:16-21
І, відпустѝвши на́товпи наро̀ду, Він підня́вся на го́ру помолѝтись наодѝнці; і вве́чері залиша́вся там одѝн.
А чо́вен вже був далѐко, за багато ста́діїв від бѐрега, і його било хвѝлями, бо вітер був зустрі̀чний.
А о четве́ртій нічній ва̀рті підійшо́в до них Ісу̀с, йдучи́ по мо̀рю.
І учні, поба́чивши Його, що Він йде по мо̀рю, стриво̀жились і говорѝли: Це прѝвид! І від страху́ закрича̀ли.
Але Ісус відра́зу ж заговорѝв до них, ка̀жучи: Сміливі́ше! Це Я̀, не бі̀йтесь!
Петро, відпові̀вши Йому, сказа̀в: Го̀споди! Якщо це Тѝ, накажи́ мені прийтѝ до Те́бе по воді̀.
Він же сказа̀в: Іди. І, зійшо́вши з човна̀, Петро пішов по воді̀ і підійшов до Ісу̀са.
Але, ба́чачи сильний ві̀тер, зляка̀вся і, поча́вши тону̀ти, закрича̀в: Го̀споди! Ряту̀й мене́!
Ісус, простягну́вши негайно ру̀ку, підхопѝв його і ка̀же йому: Малові̀рний! З якої причѝни ти засумніва̀вся?
І коли вони підняли́сь у чо̀вен, вітер вщу̀х.
А ті, що були́ в човні̀, вклонѝлись Йому, ка̀жучи: Ти спра̀вді Божий Сѝн!
І, перепра̀вившись, прибули́ до Генісаре́тської землі̀.
Ме́шканці того́ мі̀сця, впізна̀вши Його, послали звістку по всій око̀лиці і принеслѝ до Ньо́го всіх хво̀рих,
і просѝли Його, щоб тільки доторкну́тись до кра́ю Його о̀дягу; і всі, що доторка̀лися, зці̀лювались.