Новий сучасний переклад

Євангеліє від Матвія

Глава 13 з 28

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Сім притч, що зобра́жують Небесне Царство

Ви́йшовши того́ дня з до̀му, Ісус сиді́в біля мо̀ря.

І зібра́лись до Ньо́го на́товпи наро̀ду, так що Він увійшо́в до човна̀ і сі̀в; а весь наро̀д стоя́в на бѐрезі.

Притча про сіяча і чотири види ґрунту Мр.4:10-20; Лк.8:4-8

І Він розпові̀в їм багато в прѝтчах, ка́жучи: Ось, вийшов сія́ч сі̀яти.

І коли він сі̀яв, деяке насіння впало біля доро̀ги, і налеті́ли птахѝ і з'ї̀ли його.

І̀нше впало на кам'янѝсті місця́, де було́ небага̀то землі́, і швидко зійшло̀, бо земля була́ неглибо̀ка.

Коли ж зійшло́ со̀нце, - зів'я̀ло, і через те, що не мало корі̀ння, - засо̀хло.

І̀нше впало серед колючих рослѝн, і вѝросли колючки і заглушѝли його.

А і̀нше впало на до̀бру землю і принесло́ плі̀д: одне в сто̀ разів більше, а і̀нше - в шістдеся̀т, і̀нше ж - в трѝдцять.

Хто ма̀є вуха, нехай чу̀є!

І, підійшо́вши, учні сказа̀ли Йому: Чому̀ Ти гово́риш їм прѝтчами?

Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Тому́, що ва̀м да̀но знати таємни́ці Небесного Ца̀рства, а ї̀м не да̀но.

Бо хто ма̀є, тому́ бу́де да̀но і примно̀житься, а хто не ма̀є, у то́го відні́меться і тѐ, що він ма̀є.

Я тому̀ говорю́ їм притчами, що вони ди́вляться і не ба̀чать, слу́хають і не чу̀ють, і не розумі̀ють.

І збува́ється над ними пророцтво Іса̀ї, яке гово̀рить: «Слухом почу̀єте - і не зрозумі̀єте, і бу́дете дивѝтись очи́ма - і не поба̀чите,

бо огрубі̀ло серце цього́ народу, і вони ву́хами лѐдве чують, і свої́ очі зажму̀рили, щоб не поба́чити очѝма, не почу́ти ву̀хами, не зрозумі́ти сѐрцем і не наверну̀тися, щоб Я зцілѝв їх».

А ва̀ші очі щасли́ві, що ба̀чать, і ваші ву̀ха, що чу̀ють!

Бо і̀стинно кажу́ вам, що багато проро̀ків і пра̀ведників га́ряче бажали поба̀чити те, що вѝ ба́чите, і не поба̀чили, і почу̀ти те, що вѝ чуєте, і не почу̀ли.

Ви ж ви́слухайте зна̀чення притчі про сіяча́:

До ко́жного, хто чу̀є Слово Царства, але не розумі̀є, прихо́дить лука̀вий і кра̀де посі́яне в його сѐрці. О̀сь кого́ означає посі́яне біля доро̀ги.

А посі́яне на кам'янѝстих місця́х означає того̀, хто чу̀є Слово і відразу ж з радістю прийма̀є його;

але не має в собі́ ко̀реня і непості̀йний. А коли настає́ у̀тиск або переслі̀дування за Слово, він відразу ж зневі̀рюється.

А те, що посі́яне серед колючого тѐрну, означає того́, хто чу̀є Слово, але турбота цього́ сві̀ту і зва́блення бага̀тства заглуша̀ють Слово, і воно стає безплі̀дним.

Посіяне ж на до̀брій землі́ означає того́, хто чу̀є Слово і розумі̀є, який тому́ і прино́сить плі̀д: один дає плід у сто̀ разі́в більше, інший - в шістдеся̀т, інший - в трѝдцять.

Притча про пшеницю і кукі́ль, вірш 21-30, роз'яснення притчі

у віршах 36-43

І̀ншу притчу запропонува́в Він їм, ка̀жучи: Небесне Ца̀рство подібне до чолові̀ка, який посіяв добре насі̀ння на своє́му по́лі.

А коли люди спа̀ли, прийшов його во̀рог і між пшени́цею насі́яв кукі̀ль і пішо̀в.

Коли ж зійшла зѐлень і з'яви́вся плі̀д, тоді з'яви́вся і кукі̀ль.

І раби́ госпо́даря до̀му, прийшо́вши, сказа̀ли йому: Па̀не! Хіба не до̀бре насіння ти сі́яв на своє́му по̀лі? Звідки ж на ньо́му кукі̀ль?

А він сказа̀в їм: Людина-во̀рог зробѝла це. Раби ж сказа̀ли йому: Чи хо̀чеш, ми пі́демо і вѝберемо їх?

Але він сказа̀в: Ні̀, - щоб ви, вибира́ючи кукі̀ль, ра́зом з ним не ви́рвали з ко́ренем і пшенѝцю.

Зали́ште рости́ ра̀зом і тѐ, і і̀нше до жнѝв. І під час жнѝв я скажу̀ женця́м: Збері́ть спочатку кукі̀ль і зв'яжі́ть їх у снопи́, щоб спалѝти їх, а пшенѝцю зберіть у моє́ схо̀вище.

Притча про гірчичне зерно Мр.4:30-34; Лк.13:18-19

І̀ншу притчу запропонува̀в Він їм, ка̀жучи: Небесне Ца̀рство подібне до гірчи́чного зерна̀, яке чоловік взяв і посі́яв на своє́му по̀лі,

яке, хоч і наймѐнше з усьо́го насіння, але, коли вѝросте, буває бі́льшим за всі горо́дні рослѝни і стає дѐревом, так що приліта́ють небесні птахѝ і в'ють гні̀зда в його гілка́х.

Притча про дріжджі Лк.13:20-21

І̀ншу притчу розпові̀в Він їм: Небесне Ца̀рство подібне до дрі̀жджів, які жінка, взя̀вши, покла́ла в три мі́ри бо̀рошна, доки не заква́силось всѐ.

Все цѐ Ісус говори́в народу прѝтчами, і без притчі нічо̀го не говорѝв їм,

щоб збуло́ся сказане через проро̀ка, який гово̀рить: «Відкрию в прѝтчах Свої́ уста̀; ви́словлю прихо́ване від початку сві̀ту».

Роз'яснення притчі про пшеницю і кукі́ль

Тоді Ісу̀с, відпусти́вши наро̀д, увійшов до до̀му. І, підійшо̀вши до Ньо́го, Його учні сказа̀ли: Пояснѝ нам притчу про кукі̀ль на по́лі.

А Він сказа̀в їм у ві́дповідь: То̀й, хто сіє добре насі̀ння, — це Лю́дський Сѝн;

по̀ле — це сві̀т; добре насі̀ння — це сини́ Ца̀рства, а кукі̀ль — сини́ лука̀вого.

А во̀рог, що посі́яв їх, — це дия̀вол; жнива̀ — це кінець ві̀ку, а женці̀ — це А̀нгели.

Тому́ як збира́ють кукі̀ль і спа́люють вогнѐм, так бу́де при заве́ршенні ві̀ку:

Пошле́ Лю́дський Син Свої́х А̀нгелів, і зберу́ть вони з Його Царства всѐ, що слу́жить спотика̀нням і тѝх, хто чи́нить беззако̀ння,

і ки́нуть їх у вогняну́ пі̀ч. Там бу́де пла̀ч і скре́гіт зубі̀в.

Тоді пра̀ведники бу́дуть ся́яти, немов со̀нце, у Царстві їхнього Ба̀тька! Хто ма̀є вуха, нехай чу̀є!

Притча про схований скарб

Небесне Ца̀рство подібне до схо́ваного в по́лі ска̀рбу, який, знайшо́вши, людина схова̀ла, і від радості йдѐ і продає́ все, що ма̀є, і купу̀є те поле.

Притча про торговця, який шукає хороші перлини

Щѐ подібне Небесне Царство до торго̀вця, який шукає хороші перлѝни,

який, знайшо́вши одну дорогоці̀нну перлину, пішов і прода̀в усе, що ма̀в, і купѝв її.

Притча про закинуту в море сітку

Щѐ подібне Небесне Ца̀рство до рибальської сі̀тки, заки́нутої в мо̀ре, що захопи́ла рѝб всякого ро̀ду,

яку, коли напо̀внилась, ви́тягли на бѐрег і, сівши, хоро̀ше зібра́ли в посу̀дини, а неприда̀тне ви́кинули гѐть.

Та̀к бу́де при завершенні ві̀ку: Ви́йдуть А̀нгели і відді́лять злѝх з-по́серед пра̀ведних,

і ки́нуть їх у вогняну́ пі̀ч; там бу́де пла̀ч і скрегіт зубі̀в.

Чи зрозумі̀ли ви все цѐ? Вони ка̀жуть Йому: Та̀к, Го́споди!

А Він сказа̀в їм: Тому́ кожен кнѝжник, на́вчений Небесному Ца̀рству, подібний до чолові̀ка, госпо́даря до̀му, який вино́сить зі своє́ї скарбни́ці новѐ і старѐ.

Ісус знову відвідує Назарет Мр.6:1-6; Лк.4:16-30

І коли закі̀нчив Ісус ці притчі, пішо̀в звідти.

І, прийшо́вши на Свою́ батьківщѝну, навча́в їх у їхній синаго̀зі, так що вони дивува̀лися і говорѝли: Зві̀дки у Ньо́го така му̀дрість і здатність роби́ти чудеса̀?

Хіба Він не сѝн тѐслі? Хіба не Його̀ мати назива́ється Марі̀я, а Його братѝ Яків, Йосип, Симон і Юда?

І хіба не всі Його сѐстри біля на̀с? Зві̀дки ж у Ньо́го все цѐ?

І вони сумніва̀лися в Ньому. А Ісус сказа̀в їм: Не буває пророк у знева̀зі, хіба що тільки на свої́й батьківщѝні і в своє́му до̀мі.

І Він не зробѝв там багатьо́х чудѐс через їхню неві̀ру.

Нотатки до глави

Вірш 3 – Кожна притча, як правило, має одну центральну думку і одне застосування.

- Сіяч, як правило, сіє насіння в підготовлену, зорану землю. Методи залучення/приваблювання людей до Бога – це підготовка до посіву Слова.

Вірш 15 – «огрубіло» №3975 (παχύνω) 1. робити товстим; 2. грубіти, жиріти.

Вірш 19 – Кожна людина, зустрічаючись з проповіддю або читанням Божого Слова, вибирає і вирішує у своїй волі, яким ґрунтом їй бути, і несе за це відповідальність перед Богом. Це чітко видно зі слів Христа, коли Він цитує пророцтво Ісаї, вірші 14-15, що в силі людини зробити грубим своє серце через любов до гріха і свавілля, або ж надати своє серце в розпорядження Господу через послух.

Вірш 21 – «непостійний» №4340 (πρόσκαιρος) нетривалий, короткочасний.

Вірш 23 – Насіння не народжує без землі, а земля без насіння.

Вірш 25 – «кукіль» або бур'яни №2215 (ζιζάνιον) кукіль (бур'ян, що росте серед хлібних злаків і схожий за зовнішнім виглядом на пшеницю, але з чорними колосками; Lolium tremulentum - мітлиця, кукіль).

Вірш 38 – «сини Царства» - 8:11-12; Ів.15:5-6; Рим.11:17-24. «Дика олива», «діти гніву» - Єф.2:3; Євр.12:15.

- «сини лукавого» - Ісус Христос так назвав формальних релігійників, 23:15; Ів.8:38-44; 2П.2:14.

Вірш 54 – Батьківщиною Ісуса було місто Назарет.

Вірш 55 – «тесля» №5045 (τέκτων) тесля. В 2Сам.5:11; 1Хр.14:1; 25:15; 2Хр.24:12 – згадуються як муляри або каменотеси, так і теслі. Тобто, ці професії чітко розділені. А в Новому Заповіті слово «муляр» не зустрічається.

Єврейський текст для позначення поняття «тесля» вживає слово хараш, яке могло позначати й інших ремісників будівельних спеціальностей (майстрів з роботи по дереву, каменем або металом). Але в багатьох віршах Старого Заповіту з контексту випливає, що мова йде саме про теслярів. (див., напр., 2Цар.22:6; 2Хр.24:12; 34:11; Єр.10:3), в інших місцях до слова хараш додано слово ец («дерево»), хараш ец — «майстер по дереву» (2Сам.5:11; 2Цар.12:12; 1Хр.14:1; 22:15; Іс.44:13).

Грецьке слово тектон (Мт.13:55; Мр.6:3) має таке ж широке значення, як і євр. хараш, але, як правило, воно позначає теслярів. (так його і передають давньосирійські, коптські, ефіопські та вірменські переклади). Тому з упевненістю можна стверджувати, що Йосип, батько Ісуса, був теслею.

Вірш 55 - Як зрозуміти той факт, що євангелісти Матвій та Марк, описуючи одні і ті ж події, по різному в них називають ім'я Йосип чи Йосій?

Насправді тут ми маємо справу не з історичною суперечністю, а з ономастичною (іменознавчою) та текстологічною проблемою. Більшість сучасних дослідників пояснюють її двома чинниками: Ἰωσὴφ (Йосип) і Ἰωσῆς (Йосій) — це два варіанти одного й того самого єврейського імені יוֹסֵף (Йосеф). У деяких місцях існують текстуальні варіанти рукописів, тобто різні давні рукописи мають різне написання.

Розглянемо це детальніше.

1. Йосій (Ἰωσῆς) — це скорочена форма імені Йосип (Ἰωσήφ)

Грецьке:

Ἰωσήφ (№2501) — повна форма імені «Йосип».

Ἰωσῆς (№2500) — коротка, розмовна форма того самого імені, подібно до того, як українською існують форми: Олександр → Сашко, Михайло → Михась.

Тобто Марк, найімовірніше, використав народну форму імені, тоді як Матвій — офіційну.

Саме так пояснюють це сучасні лексикони та дослідження ономастики.

2. Чому Матвій пише «Йосип», а Марк — «Йосій»?

Марк майже завжди вживає саме Ἰωσῆς: Мр.6:3; 15:40,47.

Матвій же: Мт.13:55 — Ἰωσήφ. А у Мт.27:56 — ситуація цікавіша. Тут існують два читання: частина рукописів має Ἰωσήφ («Йосип»); інша частина — Ἰωσῆ («Йосій»). Тобто навіть серед давніх рукописів переписувачі не були одностайними.

3. Чому виникли такі варіанти?

Текстологи вважають, що переписувачі дуже часто гармонізували Євангелія.

Наприклад: переписувач, знаючи Марка, міг замінити Ἰωσήφ на Ἰωσῆς, щоб усі Євангелія звучали однаково; або навпаки — замінити Ἰωσῆς на більш звичне Ἰωσήφ. Такі гармонізації дуже поширені у рукописній традиції Синоптичних Євангелій.

4. Чому Марк послідовно використовує «Йосій»?

Марк тричі називає його Ἰωσῆς: Мр.6:3; 15:40,47. Це свідчить, що для Марка ця людина була відома саме під скороченим іменем. Подібне трапляється і сьогодні: офіційно — Олександр; у повсякденному житті — Сашко.

5. Чи це різні люди?

Практично всі коментатори відповідають: ні.

В усіх цих уривках: одна й та сама Марія, той самий Яків, той самий брат Ісуса. Різниця лише в формі запису імені. Найімовірніше: Ἰωσήφ — офіційна форма імені; Ἰωσῆς — коротка, розмовна форма. Матвій віддає перевагу повній формі; Марк — народній.

У Мт.27:56 існує ще й текстологічний варіант через гармонізацію рукописів.

Отже, це не суперечність між євангелістами, а природне явище першого століття, коли одна й та сама людина могла бути відома під повною і скороченою формами свого імені.

Мт.13:55 «Хіба Він не сѝн тѐслі? Хіба не Його̀ мати назива́ється Марі̀я, а Його братѝ Яків, Йосип (№2501 Ἰωσήφ Йосип), Симон і Юда?»

Мт.27:56 «Серед нѝх були́: Марія Магдалѝна і Марія, мати Я̀кова і Йо̀сії (№2501 Ἰωσήφ Йосип), і мати синів Зеведѐя».

Мр.6:3 «Хіба Він не тѐсля, син Марії і брат Якова, Йосії (№2500 Ἰωσῆς Йосій), Юди і Симона? І хіба не ту̀т, з нами, Його сѐстри? І сумніва̀лись в Ньо́му».

Мр.15:40,43-47 «Були́ ж там і жінкѝ, які диви́лися зда̀лека. Се́ред них була́ і Марія Магдалѝна, і Марія, мати Якова моло̀дшого та Йо̀сії (№2500 Ἰωσῆς Йосій), і Саломі̀я,

43 прийшов Йо̀сип (№2501 Ἰωσήφ Йосип), який з Аримафѐї, поважний член Ра̀ди, який і са̀м чекав Божого Ца̀рства. Він нава́жився увійти́ до Піла̀та і попроси́в ті̀ло Ісу̀са.

44 А Пілат здивува̀вся, що Він вже помѐр, і, покли́кавши нача̀льника над сотнею во̀їнів, запита̀в його: Чи давно̀ Він помѐр?

45 І, дізна̀вшись від сотника, відда́в тіло Йо̀сипу.

46 Він, купи́вши покрива̀ло і зня̀вши Ісуса, обгорну̀в Його покрива́лом і поклав Його в гробнѝці, яка була́ ви́січена в скѐлі, і привали́в ка̀мінь до входу в гробни́цю.

47 А Марія Магдалѝна і Марія, мати Йо̀сії (№2500 Ἰωσῆς Йосій), дивѝлись, де Він був покла̀дений».

Вірш 58 – Мр.9:23.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.