Сім притч, що зобра́жують Небесне Царство
Ви́йшовши того́ дня з до̀му, Ісус сиді́в біля мо̀ря.
І зібра́лись до Ньо́го на́товпи наро̀ду, так що Він увійшо́в до човна̀ і сі̀в; а весь наро̀д стоя́в на бѐрезі.
Притча про сіяча і чотири види ґрунту Мр.4:10-20; Лк.8:4-8
І Він розпові̀в їм багато в прѝтчах, ка́жучи: Ось, вийшов сія́ч сі̀яти.
І коли він сі̀яв, деяке насіння впало біля доро̀ги, і налеті́ли птахѝ і з'ї̀ли його.
І̀нше впало на кам'янѝсті місця́, де було́ небага̀то землі́, і швидко зійшло̀, бо земля була́ неглибо̀ка.
Коли ж зійшло́ со̀нце, - зів'я̀ло, і через те, що не мало корі̀ння, - засо̀хло.
І̀нше впало серед колючих рослѝн, і вѝросли колючки і заглушѝли його.
А і̀нше впало на до̀бру землю і принесло́ плі̀д: одне в сто̀ разів більше, а і̀нше - в шістдеся̀т, і̀нше ж - в трѝдцять.
Хто ма̀є вуха, нехай чу̀є!
І, підійшо́вши, учні сказа̀ли Йому: Чому̀ Ти гово́риш їм прѝтчами?
Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Тому́, що ва̀м да̀но знати таємни́ці Небесного Ца̀рства, а ї̀м не да̀но.
Бо хто ма̀є, тому́ бу́де да̀но і примно̀житься, а хто не ма̀є, у то́го відні́меться і тѐ, що він ма̀є.
Я тому̀ говорю́ їм притчами, що вони ди́вляться і не ба̀чать, слу́хають і не чу̀ють, і не розумі̀ють.
І збува́ється над ними пророцтво Іса̀ї, яке гово̀рить: «Слухом почу̀єте - і не зрозумі̀єте, і бу́дете дивѝтись очи́ма - і не поба̀чите,
бо огрубі̀ло серце цього́ народу, і вони ву́хами лѐдве чують, і свої́ очі зажму̀рили, щоб не поба́чити очѝма, не почу́ти ву̀хами, не зрозумі́ти сѐрцем і не наверну̀тися, щоб Я зцілѝв їх».
А ва̀ші очі щасли́ві, що ба̀чать, і ваші ву̀ха, що чу̀ють!
Бо і̀стинно кажу́ вам, що багато проро̀ків і пра̀ведників га́ряче бажали поба̀чити те, що вѝ ба́чите, і не поба̀чили, і почу̀ти те, що вѝ чуєте, і не почу̀ли.
Ви ж ви́слухайте зна̀чення притчі про сіяча́:
До ко́жного, хто чу̀є Слово Царства, але не розумі̀є, прихо́дить лука̀вий і кра̀де посі́яне в його сѐрці. О̀сь кого́ означає посі́яне біля доро̀ги.
А посі́яне на кам'янѝстих місця́х означає того̀, хто чу̀є Слово і відразу ж з радістю прийма̀є його;
але не має в собі́ ко̀реня і непості̀йний. А коли настає́ у̀тиск або переслі̀дування за Слово, він відразу ж зневі̀рюється.
А те, що посі́яне серед колючого тѐрну, означає того́, хто чу̀є Слово, але турбота цього́ сві̀ту і зва́блення бага̀тства заглуша̀ють Слово, і воно стає безплі̀дним.
Посіяне ж на до̀брій землі́ означає того́, хто чу̀є Слово і розумі̀є, який тому́ і прино́сить плі̀д: один дає плід у сто̀ разі́в більше, інший - в шістдеся̀т, інший - в трѝдцять.
Притча про пшеницю і кукі́ль, вірш 21-30, роз'яснення притчі
у віршах 36-43
І̀ншу притчу запропонува́в Він їм, ка̀жучи: Небесне Ца̀рство подібне до чолові̀ка, який посіяв добре насі̀ння на своє́му по́лі.
А коли люди спа̀ли, прийшов його во̀рог і між пшени́цею насі́яв кукі̀ль і пішо̀в.
Коли ж зійшла зѐлень і з'яви́вся плі̀д, тоді з'яви́вся і кукі̀ль.
І раби́ госпо́даря до̀му, прийшо́вши, сказа̀ли йому: Па̀не! Хіба не до̀бре насіння ти сі́яв на своє́му по̀лі? Звідки ж на ньо́му кукі̀ль?
А він сказа̀в їм: Людина-во̀рог зробѝла це. Раби ж сказа̀ли йому: Чи хо̀чеш, ми пі́демо і вѝберемо їх?
Але він сказа̀в: Ні̀, - щоб ви, вибира́ючи кукі̀ль, ра́зом з ним не ви́рвали з ко́ренем і пшенѝцю.
Зали́ште рости́ ра̀зом і тѐ, і і̀нше до жнѝв. І під час жнѝв я скажу̀ женця́м: Збері́ть спочатку кукі̀ль і зв'яжі́ть їх у снопи́, щоб спалѝти їх, а пшенѝцю зберіть у моє́ схо̀вище.
Притча про гірчичне зерно Мр.4:30-34; Лк.13:18-19
І̀ншу притчу запропонува̀в Він їм, ка̀жучи: Небесне Ца̀рство подібне до гірчи́чного зерна̀, яке чоловік взяв і посі́яв на своє́му по̀лі,
яке, хоч і наймѐнше з усьо́го насіння, але, коли вѝросте, буває бі́льшим за всі горо́дні рослѝни і стає дѐревом, так що приліта́ють небесні птахѝ і в'ють гні̀зда в його гілка́х.
Притча про дріжджі Лк.13:20-21
І̀ншу притчу розпові̀в Він їм: Небесне Ца̀рство подібне до дрі̀жджів, які жінка, взя̀вши, покла́ла в три мі́ри бо̀рошна, доки не заква́силось всѐ.
Все цѐ Ісус говори́в народу прѝтчами, і без притчі нічо̀го не говорѝв їм,
щоб збуло́ся сказане через проро̀ка, який гово̀рить: «Відкрию в прѝтчах Свої́ уста̀; ви́словлю прихо́ване від початку сві̀ту».
Роз'яснення притчі про пшеницю і кукі́ль
Тоді Ісу̀с, відпусти́вши наро̀д, увійшов до до̀му. І, підійшо̀вши до Ньо́го, Його учні сказа̀ли: Пояснѝ нам притчу про кукі̀ль на по́лі.
А Він сказа̀в їм у ві́дповідь: То̀й, хто сіє добре насі̀ння, — це Лю́дський Сѝн;
по̀ле — це сві̀т; добре насі̀ння — це сини́ Ца̀рства, а кукі̀ль — сини́ лука̀вого.
А во̀рог, що посі́яв їх, — це дия̀вол; жнива̀ — це кінець ві̀ку, а женці̀ — це А̀нгели.
Тому́ як збира́ють кукі̀ль і спа́люють вогнѐм, так бу́де при заве́ршенні ві̀ку:
Пошле́ Лю́дський Син Свої́х А̀нгелів, і зберу́ть вони з Його Царства всѐ, що слу́жить спотика̀нням і тѝх, хто чи́нить беззако̀ння,
і ки́нуть їх у вогняну́ пі̀ч. Там бу́де пла̀ч і скре́гіт зубі̀в.
Тоді пра̀ведники бу́дуть ся́яти, немов со̀нце, у Царстві їхнього Ба̀тька! Хто ма̀є вуха, нехай чу̀є!
Притча про схований скарб
Небесне Ца̀рство подібне до схо́ваного в по́лі ска̀рбу, який, знайшо́вши, людина схова̀ла, і від радості йдѐ і продає́ все, що ма̀є, і купу̀є те поле.
Притча про торговця, який шукає хороші перлини
Щѐ подібне Небесне Царство до торго̀вця, який шукає хороші перлѝни,
який, знайшо́вши одну дорогоці̀нну перлину, пішов і прода̀в усе, що ма̀в, і купѝв її.
Притча про закинуту в море сітку
Щѐ подібне Небесне Ца̀рство до рибальської сі̀тки, заки́нутої в мо̀ре, що захопи́ла рѝб всякого ро̀ду,
яку, коли напо̀внилась, ви́тягли на бѐрег і, сівши, хоро̀ше зібра́ли в посу̀дини, а неприда̀тне ви́кинули гѐть.
Та̀к бу́де при завершенні ві̀ку: Ви́йдуть А̀нгели і відді́лять злѝх з-по́серед пра̀ведних,
і ки́нуть їх у вогняну́ пі̀ч; там бу́де пла̀ч і скрегіт зубі̀в.
Чи зрозумі̀ли ви все цѐ? Вони ка̀жуть Йому: Та̀к, Го́споди!
А Він сказа̀в їм: Тому́ кожен кнѝжник, на́вчений Небесному Ца̀рству, подібний до чолові̀ка, госпо́даря до̀му, який вино́сить зі своє́ї скарбни́ці новѐ і старѐ.
Ісус знову відвідує Назарет Мр.6:1-6; Лк.4:16-30
І коли закі̀нчив Ісус ці притчі, пішо̀в звідти.
І, прийшо́вши на Свою́ батьківщѝну, навча́в їх у їхній синаго̀зі, так що вони дивува̀лися і говорѝли: Зві̀дки у Ньо́го така му̀дрість і здатність роби́ти чудеса̀?
Хіба Він не сѝн тѐслі? Хіба не Його̀ мати назива́ється Марі̀я, а Його братѝ Яків, Йосип, Симон і Юда?
І хіба не всі Його сѐстри біля на̀с? Зві̀дки ж у Ньо́го все цѐ?
І вони сумніва̀лися в Ньому. А Ісус сказа̀в їм: Не буває пророк у знева̀зі, хіба що тільки на свої́й батьківщѝні і в своє́му до̀мі.
І Він не зробѝв там багатьо́х чудѐс через їхню неві̀ру.