Ісус про Івана Хрестителя Лк.7:18-35
І, коли Ісус закі̀нчив настано́ви дванадцятьо́м Свої́м у̀чням, Він вѝрушив звідти навча́ти і пропові́дувати в їхніх міста̀х.
А Іва̀н, почу́вши у в'язниці про діла́ Христа̀, посла̀в через свої́х учнів
сказа̀ти Йому: Чи Ти То̀й, Хто має прийтѝ, чи чека́ти нам і̀ншого?
І сказа̀в їм Ісус у ві́дповідь: Іді̀ть, розкажі́ть Івану про тѐ, що ви чу̀єте і ба̀чите:
сліпі стають зря̀чими, кульгаві хо̀дять, прокаже́ні очища̀ються, глухі чу̀ють, мертві воскреса̀ють, а вбогим пропові́дується Радісна Зві̀стка.
І щасли́вий то̀й, хто не зневі̀риться в Мені́.
А коли вони пішлѝ, Ісус почав говорѝти на́товпам народу про Іва̀на: На що̀ ви ходи́ли дивѝтись в пусте́лю? Хіба на очерѐт, який колише ві̀тер?
На що̀ ж ви ходи́ли дивѝтись? Хіба на людѝну, одя́гнену в м'яки́й о̀дяг? Але ж ті, хто но́сять м'який о̀дяг, знахо́дяться в ца́рських пала̀цах.
То наві̀що ж ви ходѝли? Поба́чити проро̀ка? Та̀к, кажу́ вам, і бі̀льше, ніж пророка!
Адже́ він то̀й, про якого напѝсано: «Ось, Я посилаю Мого́ А̀нгела перед Тво̀їм обли́ччям, який приготу́є Твій шля̀х перед Тобою».
І̀стинно кажу́ вам: З наро́джених жінка̀ми не з'явля́вся більший, ніж Іван Хрестѝтель; але мѐнший в Небесному Ца̀рстві - бі̀льший за ньо́го.
А від днів Івана Хрестѝтеля і дотепѐр Небесне Ца̀рство бере́ться сѝлою, і ті, хто приклада́ють зусѝлля, опано̀вують його́.
Бо всі проро̀ки і Зако̀н пророкува́ли до Іва̀на.
І, якщо ви готові прийня̀ти, він є Ілля̀, який повинен прийтѝ.
Хто ма̀є вуха, нехай чу̀є!
Але з кѝм Я порівня́ю це поколі̀ння? Воно схоже на дітѐй, які сидя́ть на ву̀лиці і, зверта́ючись до сво́їх товариші́в,
ка̀жуть: «Ми грали вам на флѐйті, а ви не танцюва̀ли; ми співали вам сумні́ пісні̀, а ви не рида̀ли».
Адже́ прийшов Іва̀н, і не їсть, і не п'є; і ка̀жуть: «У ньо́му бі̀с».
Прийшов Лю́дський Сѝн, їсть і п'є; і ка̀жуть: «Ось ненаже́рливий чолові̀к і п'янѝця, друг збирачі́в пода̀тків і грі̀шників». І мудрість ви́знана справедлѝвою її діла̀ми.
Доля міст, які не розка́ялись Лк.10:13-16
Тоді Він став докоря́ти міста̀м, в яких найбі̀льше було́ проя́влено Його чудѐс, за тѐ, що вони не пока̀ялись:
Го́ре тобі́, Хоразѝне! Го́ре тобі́, Віфсаї̀до! Бо якби в Тѝрі і Сидо̀ні були́ проя́влені чудеса̀, які проя́влені у ва̀с, то вони б давно̀ в убо́гому о́дязі і по́пелі пока̀ялись.
Але кажу̀ вам: Тиру і Сидо́ну терпѝміше бу́де в день су́ду, ніж ва̀м.
І тѝ, Капернау̀ме, хоч би ти підня́вся до нѐба, до пѐкла зі̀йдеш! Адже́ якби в Содо̀мі були́ проя́влені чудеса̀, які проя́влені в тобі̀, то він залиши́вся б до цьо́го дня̀.
Але кажу̀ вам, що землі́ Содому бу́де терпѝміше в день су́ду, ніж тобі̀.
Запрошення Христа: Прийдіть до Мене
В той ча̀с, продо̀вжуючи, Ісус сказа̀в: Сла̀влю Тебе, Ба̀тьку, Го́споди нѐба й землі̀, бо Ти прихова̀в це від му̀дрих і розу̀мних і відкрѝв те немовля̀там!
Та̀к, Батьку! Бо це було́ приє̀мно в Твої́х оча̀х!
Всѐ пере́дано Мені́ Мої́м Ба̀тьком, і ніхто не знає Сѝна, окрі́м Ба̀тька; і Ба̀тька не знає ніхто, окрі́м Сѝна, і кому́ Син захоче відкрѝти.
Прийді́ть до Ме́не всі̀, хто втомѝвся й перебува́є під тягарѐм, і Я̀ дам вам спо̀кій!
Візьмі́ть Моє́ ярмо̀ на се́бе і навчі̀ться від Ме́не, бо Я̀ - ла̀гідний і слухня́ний сѐрцем, і отри́маєте спо̀кій вашим ду̀шам.
Адже́ Моє́ ярмо̀ - благотво̀рне, і Мій тяга̀р - легкѝй.