Ісус проповідує в Назареті Мт.13:53-58; Лк.4:16-30
І вѝйшов Ісус звідти і прибува́є на Свою́ батьківщѝну. І за Ним йдуть Його у̀чні.
І коли наста́ла субо̀та, Він почав навча́ти в синаго̀зі. І багато з тих, хто чу̀в, дивува̀лись, ка̀жучи: Зві̀дки це в Ньо́го? І що це за му̀дрість да́на Йому? І я̀к такі чудеса̀ чи́няться Його рука́ми?
Хіба Він не тѐсля, син Марії і брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І хіба не ту̀т, з нами, Його сѐстри? І сумніва̀лись в Ньо́му.
А Ісус сказа̀в їм: Не бува̀є, щоб пророк був нешано̀ваний, хіба що тільки в се́бе на батьківщѝні, серед свої́х ро̀дичів і в своє́му до̀мі.
І Він не міг зроби́ти там жодного чу̀да, тільки на небагатьо́х хво̀рих, покла́вши ру̀ки, зцілѝв їх.
І дивува̀вся ї́хньому невір'ю. І ходи́в по навко́лишніх сѐлах і навча̀в.
Ісус посилає дванадцять апостолів на служіння
Мт.10:5-16; Лк.9:1-6
І, покли́кавши Дванадцятьо̀х, Він почав посила́ти їх по дво̀є і дава́в їм вла̀ду над нечистими ду̀хами.
І наказа̀в їм нічо́го не бра̀ти в доро́гу, крім однієї па̀лиці: ні су́мки, ні хлі́ба, ні гро́шей в по́ясі,
але взува́тись в санда̀лі і не носи́ти дві одѐжі.
І сказа̀в Він їм: Де б ви не ввійшлѝ̀ в дім, залиша̀йтесь в то́му місці, поки не відпра̀витеся звідти.
І якщо в яко́мусь місці вас не прѝймуть і не слу̀хатимуть вас, то, йдучѝ звідти, обтрусі́ть по̀рох з ваших ніг для сві̀дчення проти них.
І вони, вѝрушивши, пропові̀дували, щоб люди ка̀ялись;
і виганя́ли багатьо́х бі̀сів, і багатьо́х хво̀рих масти́ли оли́вковою олі̀єю і зці̀лювали.
Як цар Ірод свого часу обезглавив Івана Хрестителя
Мт.14:1-12; Лк.3:19-20; 9:7-9
І почу̀в цар Ірод про Ісу̀са, бо Його ім'я́ стало відо̀мим. Адже́ люди говорѝли: Це Іван Хрестѝтель воскрес із мертвих, і тому̀ чудеса чи́няться ним.
Інші ж говорѝли: Це Ілля̀. А ще інші говорѝли: Це проро̀к, або як один із проро̀ків.
А Ірод, почу̀вши, сказа̀в: Це Іва̀н, якому я відсік го̀лову. Він воскрес із мѐртвих.
Бо цей І̀род, посла́вши свої́х людѐй, взя̀в Івана і ув'язни́в його через Іродіа̀ду, дружину свого́ брата, Пилѝпа, бо він одружѝвся з нею.
Адже́ Іван говорѝв Іроду: Не дозво̀лено тобі мати дружину твого́ бра̀та.
А Іродіада злѝлась на нього і хотіла вбѝти його, але не могла̀,
бо Ірод боя̀вся Івана, зна̀ючи, що він чоловік пра̀ведний і святѝй, і оберіга̀в його. А вислухо̀вуючи його, сильно непоко̀ївся, але слухав його із задово̀ленням.
І зру́чний день наста̀в, коли з наго́ди свого́ дня наро̀дження, Ірод влаштува́в бенкѐт для свої́х вищих чино̀вників, нача̀льників над ти́сячами во̀їнів і зна́тних людѐй Галілеї.
І дочка̀ тієї са́мої Іродіади, увійшо̀вши, станцюва̀ла і принесла́ задово̀лення І̀роду та тѝм, хто був з ним за столо̀м. Цар сказа̀в дівчині: Просѝ в ме́не, чого́ хо̀чеш, і я да̀м тобі́!
І він урочи́сто покля̀вся їй: Що б ти не попросѝла у ме́не, я да̀м тобі, навіть до половини мого́ ца̀рства!
Вона вѝйшла і запита́ла у своєї ма̀тері: Що мені́ просѝти? І та сказа̀ла: Голову Івана Хрестѝтеля.
І вона в ту ж мить, поспі́шно увійшо́вши до царя̀, попросѝла, ка̀жучи: Хо̀чу, щоб ти за̀раз же дав мені́ на блюді голову Івана Хрестѝтеля.
А цар дуже засмутѝвся, але заради кля̀тви і тѝх, хто був з ним за столо̀м, не захоті̀в відмо́вити їй.
І в той же ча̀с, посла́вши охоро̀нця, цар наказа́в принести́ його голову. Він пішо̀в, відсік йому го̀лову у в'язниці,
і приніс його голову на тарі̀лці, і віддав її ді̀вчині, а ді̀вчина віддала́ її свої́й ма̀тері.
І почу̀вши про це, його учні прийшлѝ і взя́ли його мертве ті̀ло, і покла́ли його в гробнѝці.
Ісус накормив чудесним чином п'ять тисяч чолові̀ків
Мт.14:13-21; Лк.9:10-17; Ів.6:1-15
І збира́ються апо́столи до Ісу̀са. І вони повідо̀мили Йому про все, що зробѝли і чого́ навчѝли.
І Він сказа̀в їм: Ви йді̀ть самі̀ і побудьте наодѝнці в безлю́дному мі̀сці і там трохи відпочѝньте, - адже́ було́ бага̀то тих, що прихо̀дили і відхо̀дили, так що і пої̀сти вони не мали коли.
І вонѝ ви́рушили в безлю́дне мі̀сце на човні́ самі̀.
І народ поба̀чив, куди вони вируша̀ють, і багато хто з народу впізна̀в їх, і збі́глися туди по су̀ші з усіх міст і вѝпередили їх.
І коли Ісус зійшо́в на бѐрег, Він побачив багато наро̀ду і змѝлувався над ними, бо вони були́, немов ві̀вці, що не мають пастуха̀. І Він почав багато навча̀ти їх.
А коли був уже пізній ча̀с, Його учні підійшлѝ до Нього і сказа̀ли: Це мі̀сце - пустѐльне, і ча̀с уже пі́зній;
розпустѝ людей, щоб вони пішли́ в сусі́дні хуторѝ і сѐла і купи́ли собі́ щось пої̀сти.
Але Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Вѝ дайте їм їсти. І ка̀жуть Йому учні: Невже ми маємо піти купи́ти хлі̀ба на двісті дина̀ріїв і дати їм ї̀сти?
А Він запита̀в їх: Скі̀льки у вас хлібі́в? Ідіть, подиві̀ться. Вони, дізна̀вшись, сказа̀ли: П'ять хлібі̀в і дві рѝби.
І Він наказа̀в їм розташува́ти всіх гру̀пами на зеле́ній траві̀.
І вони сі́ли ряда̀ми, по сто̀ і по п'ятдеся̀т чоловік.
І взя́вши п'ять хлібі̀в і дві рѝби, і підня́вши по́гляд на нѐбо, Він благословѝв і розлама́в хлібѝ, і дава́в Свої́м у̀чням, щоб вони роздава̀ли їм; і дві рѝби розділи́в на всі̀х.
І всі вони пої̀ли і наї̀лись.
І зібра́ли за́лишки кусків хлі̀ба і за́лишки від рѝб, двана́дцять повних ко̀шиків.
А тѝх, що їли хлі̀б, було́ п'ять тисяч чолові̀ків.
Ісус йде по бурхливому морю до човна з учнями
Мт.14:22-33; Ів.6:16-21
І в той же ча̀с Ісус зму́сив Свої́х учнів увійти́ в чо̀вен і перепра́витись раніше за Ньо̀го на протиле́жний берег від Віфсаї̀ди, поки Він відпуска́є наро̀д.
І, попроща̀вшись з ними, Він пішов на го́ру помолѝтись.
І коли настав вѐчір, чо́вен був посеред мо̀ря, а Ві̀н був один на землі̀.
І поба̀чив, що вони втоми́лись гребтѝ, бо ві̀тер був їм зустрі̀чний. Близько четве́ртої сторо́жі но̀чі (близько 3 години ра̀нку) Він підхо̀дить до них, йдучи́ по мо̀рю. І хотів пройти́ по́при нѝх.
А вони, поба̀чивши, що Він йде по мо̀рю, подумали, що це прѝвид, і закрича̀ли!
Бо всі поба̀чили Його і зляка̀лись. Він же відразу заговорѝв до них і сказа̀в їм: Будьте смілѝві! Це Я̀, не бі̀йтесь!
І Він підня́вся до них в чо̀вен, і вітер стѝх. І вони надзвича́йно сильно дивува̀лись в собі́,
бо не засво́їли чу́да над хліба̀ми, оскі́льки їхні серця̀ були́ закам'яні̀лі.
І, перепра́вившись до бѐрега, вони прибули́ до Геннісарѐта і прича̀лили.
І коли вони ви́йшли з човна̀, люди відразу ж впізна̀вши Його,
оббі́гли весь той кра̀й і почали́ на но́шах прино́сити хворих тудѝ, де, як було ́чу̀ти, Він є̀.
І куди б Він не вхо̀див, чи то в сѐла, чи то в міста̀, чи то в хуторѝ, люди клали хворих на майда̀нах і просѝли Його, щоб вони могли доторкну̀тись хоча б до кра́ю Його о̀дягу. І всі, хто доторка̀вся до Нього, зці̀лювались.