Зцілення одержимого нечистим духом в Герасинській області
Мт.8:28-34; Лк.8:26-39
І прибули́ вони на протиле́жний бе́рег мо̀ря, в Гераси́нську о̀бласть.
І, коли Він ви́йшов з човна̀, в той же ча̀с назу́стріч Йому ви́йшов чолові̀к з моги́льних печѐр, одержи́мий нечи́стим ду̀хом.
Він жив у гробнѝцях. І ніхто вже не міг зв'яза̀ти його навіть ланцюга̀ми,
бо багато разі̀в він був ску́тий кайда̀нами й ланцюга̀ми, але розрива̀в ланцюги́ і розбива́в кайда̀ни, і ніхто̀ не мав сили втихомѝрити його.
І постійно, вночі́ і вдень, в го́рах і гробни́цях, він крича̀в і збива́в себе камі̀нням.
А поба́чивши Ісуса зда̀лека, він прибі̀г і, впавши на колі̀на, вклонѝвся Йому до землі́,
і, закрича́вши гучни́м го̀лосом, сказа̀в: Що̀ Тобі до ме́не, Ісу̀се, Сину Всеви́шнього Бо̀га? Благаю Тебе́ Бо̀гом, не му̀ч мене́!
Бо Ісус сказа̀в йому: Вѝйди, нечистий ду̀ху, з цьо́го чолові̀ка!
І запита̀в його Ісус: Як твоє́ ім'я̀? А той відпові̀в: Моє́ ім'я́ легіо̀н, бо нас бага̀то.
І сильно блага̀в Його, щоб Він не висила̀в їх з тієї о̀бласті.
А там біля горѝ па́слось велике стадо свинѐй.
І вони блага̀ли Його, ка̀жучи: Пошли нас в свинѐй, щоб ми увійшли́ в нѝх.
І Ісус дозво̀лив їм. Тоді нечисті ду́хи, вѝйшовши, увійшли́ в свинѐй. І ки́нулося стадо з обри́ву в мо̀ре; а їх було́ бли́зько двох тѝсяч, і потону̀ли в мо́рі.
А їхні пастухи втеклѝ і розповіли́ в мі̀сті та в сѐлах. І мѐшканці прийшли́ подивѝтись, що ста̀лось.
І прихо̀дять до Ісуса і ба̀чать, що біснува̀тий, в якому був легіо̀н, сидѝть і одя̀гнений, і в здоро́вому ро̀зумі. І вони зляка̀лись.
І ті, хто ба̀чив, розповіли́ їм про тѐ, як це ста̀лося з біснува́тим і про свинѐй.
І вони почали́ просѝти Його, щоб Він пішо̀в з їхньої місце́вості.
І коли Ісус увійшо́в у чо̀вен, то чолові̀к, що був під владою бі̀сів, просѝв Його, щоб йому бути з Нѝм.
Але Ісус не дозво̀лив йому, а сказа̀в йому: Йди до сво́го до̀му, до сво̀їх, і розкажѝ їм, скільки зроби́в для те́бе Госпо̀дь і як помѝлував тебе́.
І він пішо̀в і почав розголо́шувати в Десятимі̀сті, як багато зроби́в для ньо́го Ісу̀с; і всі дивува̀лись.
Зцілення жінки, що страждала кровотечою і воскре́шення дочки́ начальника синагоги Яіра Мт.9:18-26; Лк.8:40-56
А коли Ісус зно̀ву перепра́вився на човні́ на протиле́жний бѐрег, зібра́лось до Ньо́го багато наро̀ду. А Він був біля мо̀ря.
І ось, прихо́дить один з нача́льників синаго̀ги, на ім'я́ Яі̀р, і, поба̀чивши Його, па́дає до Його ні̀г
і сильно блага̀є Його, ка̀жучи: Дочка̀ моя́ при смѐрті. Прийдѝ і поклади́ на неї ру̀ки, щоб вона оду̀жала і залиши́лась живо̀ю.
Ісус пішо́в з нѝм. За Ним йшла велика кількість наро̀ду, і тіснѝли Його.
І ось, одна жі̀нка, яка стражда́ла кровоте́чею двана́дцять ро̀ків
і багато натерпі̀лась від багатьох лікарі̀в, і ви́тратила все, що ма̀ла, і не отри́мала ніякої ко̀ристі, але прийшла́ в ще гі̀рший стан,
почу́вши про Ісу̀са, вона підійшла́ зза̀ду в народі і доторкну́лась до Його о̀дягу,
бо вона каза̀ла: Якщо доторкну́сь хоча б до Його о̀дягу, буду зці̀лена.
І в ту ж мѝть припини́лась у неї кровотѐча, і вона відчу̀ла в тілі, що зці̀лена від хворо́би.
І Ісус відразу ж відчу̀в у Собі́, що ви́йшла з Ньо́го сѝла. Він оберну̀вся в на́товпі і сказа̀в: Хто̀ доторкну́вся до Мо́го о̀дягу?
А Його учні сказа̀ли Йому: Ти ба̀чиш, як народ тіснѝть Тебе́, і ка̀жеш: Хто доторкну̀вся до Ме́не?
Але Він дивѝвся навко́ло, щоб побачити ту̀, яка це зробѝла.
А жінка зляка̀лась і тремті̀ла, зна́ючи, що з нею ста̀лось, і, підійшо́вши, впа̀ла перед Ним і розповіла́ Йому всю пра̀вду.
А Він сказа̀в їй: До̀чко! Твоя́ ві̀ра зцілѝла тебе́! Йди з мѝром і будь здоро̀ва від своєї хворо̀би!
По́ки Він ще говорѝв це, прихо́дять від нача́льника синаго̀ги і ка̀жуть: Твоя́ дочка́ помѐрла. Наві̀що ти ще вто́млюєш Учѝтеля?
Але Ісус, почу̀вши ці слова́, в той же час ка̀же нача́льнику синагоги: Не бі̀йся, тільки ві̀р!
І Він не дозво́лив ніко̀му йти ра́зом з Нѝм, крім Петра, Якова та Івана, брата Якова.
І прихо́дять до до̀му начальника синагоги, і Ісус бачить переполо̀х і тих, що пла̀чуть, і го́лосно рида̀ють.
І, увійшо̀вши, Він ка̀же їм: Чому́ ви суму̀єте і пла̀чете? Дитина не помѐрла, а спѝть.
І вони насміха̀лись над Ним. Але Він, вѝславши всіх, бере́ з Собою ба̀тька і ма̀тір дитини і тих, хто був з Нѝм, і вхо̀дить туди, де лежа́ла дитѝна.
І, взя́вши дитину за ру̀ку, ка̀же їй: «Таліфа кум!», що в пере́кладі означа̀є: «Ді̀вчинко, тобі̀ кажу́, встава̀й!».
І дівчинка відразу ж вста̀ла і почала́ ходѝти, адже́ їй було́ років двана̀дцять. І ті, хто це ба̀чив, були́ сильно здиво̀вані!
А Він суво́ро заборонѝв їм, щоб ніхто не дізна̀вся про це, і сказа̀в, щоб дали́ їй пої̀сти.