Притча про сіяча і чотири види ґрунту Мт.13:1-23; Лк.8:4-15
І Він зно̀ву почав навча̀ти біля мо́ря. І збира́ється до Ньо́го числе́нний на̀товп, так що Він, увійшо́вши в чо̀вен, сиді́в на мо̀рі, а весь народ був на землі̀, біля мо́ря.
І навча́в їх прѝтчами багато чому̀, і в Своє́му навча́нні говорѝв їм:
Слу̀хайте: Ось, ви́йшов сія́ч сі̀яти.
І коли він сі̀яв, ста́лося, що однѐ насі́ння впало біля доро̀ги і налеті́ли птахѝ і з'ї̀ли його.
І і̀нше насі́ння впало на кам'янѝсте місце, де було́ небага̀то землі́, і відра́зу ж зійшло̀, бо земля̀ була́ неглибо̀ка.
А коли зійшло́ со̀нце, зів'я̀ло і, через тѐ, що не мало ко̀ренів, засо̀хло.
І̀нше ж впало серед колю́чих рослѝн, і вѝросли колю́чки, і заглушѝли насі́ння, і воно не дало́ пло̀ду.
А і̀нше насі́ння впало на до̀бру зе́млю і дава́ло плі̀д, підніма́ючись і вироста́ючи; і прино́сило одне в трѝдцять, інше в шістдеся̀т, і інше в сто̀ разі́в більше.
І Він сказа̀в їм: Хто ма̀є вуха, щоб чу̀ти, нехай чу̀є!
Коли ж Він залиши́вся наодѝнці, ті, хто були́ навко́ло Ньо̀го ра́зом з Дванадцятьма̀, запита́ли Його про прѝтчу.
І Він сказа̀в їм: Вам да̀на таємни́ця Божого Ца̀рства, а для тих, хто зо̀вні, все виклада́ється в прѝтчах,
щоб вони, ди́влячись, диви́лись, і не поба̀чили; і, слу́хаючи, чули, і не розумі̀ли, щоб вони не наверну̀лись, і не було́ їм про̀щено.
І ка̀же їм: Хіба ви не розумі̀єте цю притчу? Я̀к же вам зрозумі́ти всі̀ притчі?
Сія́ч сіє Сло̀во.
Посі́яне біля доро̀ги — це ті̀, в яких сі́ється Сло̀во, але, коли почу̀ють, відразу ж прихо́дить сатана̀ і забира̀є Слово, посі́яне в них.
І̀нше ж, посі́яне на кам'янѝстому місці, означа́є тѝх, які, коли почу̀ли Слово, відразу ж прийма́ють його з ра̀дістю,
але не мають в собі́ ко̀реня і трима́ються короткий ча̀с. По̀тім, коли настає́ у̀тиск або переслі̀дування через Слово, вони відразу ж зневі̀рюються.
Тако́ж і і̀нше, посі́яне серед колю́чих рослѝн, – це ті̀, хто почу̀в Слово,
але турбо́ти цього́ сві̀ту, обма́н бага̀тства та і̀нші при́мхи, вторга́ючись, заглуша̀ють Слово, і воно стає́ безплі̀дним.
А посі́яне в до̀бру землю, це ті̀, які чу̀ють Слово і прийма̀ють його, і прино́сять плі̀д, один в трѝдцять, інший в шістдеся̀т, інший в сто̀ разів більше.
Для чого ставлять світильник Мт.5:15-16; Лк.8:16-18; 11:33
І сказа̀в Він їм: Хіба для то̀го прино́ситься світильник, щоб поста́вити його під посу̀дину або під лі̀жко? Хіба не для то̀го, щоб поста́вити його на підста̀вку?
Адже́ не буває нічо́го прихо̀ваного, що не стало б я̀вним, і нічо́го не буває тає̀много, що не було́ б відкрѝто.
Якщо хто ма̀є вуха, щоб чу̀ти, нехай чу̀є!
І Він сказа̀в їм: Зверта́йте ува̀гу на те, що̀ ви чуєте: Якою міркою вѝ мі́ряєте, такою бу́де відмі́ряно і ва̀м і бу́де до̀дано вам.
Бо хто ма̀є, тому́ бу́де да̀но, а хто не ма̀є, у то́го бу́де за́брано і те, що ма̀є.
Притча про зростання і плодоношення насіння
І Він сказа̀в: Так і Боже Ца̀рство подібне до чолові̀ка, який ки́дає в землю насі̀ння.
І спить, і встає́ він вночі та вдень; але я̀к насі́ння пророста̀є і тя́гнеться вго̀ру, - він не зна̀є.
Бо земля сама́ по собі̀ прино́сить плід: Спочатку зѐлень, потім ко̀лос, потім по́вне зерно̀ в ко́лосі.
А коли плід дозрі̀є, він відразу ж посила́є сѐрп, бо наста́ли жнива̀.
Притча про гірчичне насіння Мт.13:31-32; Лк.13:18-19
І Він сказа̀в: До чо́го ми уподі̀бнимо Боже Ца̀рство? Або якою прѝтчею його предста̀вимо?
Воно подібне до гірчи́чного зерна̀. Коли його сіють в зѐмлю, воно менше за все насі̀ння на землі́.
Однак, коли посі̀яне, - воно схо̀дить і стає бі́льшим за всі горо́дні рослѝни, і пуска́є великі гілкѝ, так що під його ті̀нню небесні птахи́ можуть ви́ти гні̀зда.
І багатьма̀ подібними прѝтчами Він говори́в їм Слово в тій мі̀рі, в якій вони могли чу̀ти.
Без прѝтчі Він не говорѝв їм, а Свої́м у̀чням окремо від інших поя̀снював все.
Ісус втихомирює бурю на морі Мт.8:23-27; Лк.8:22-25
І того́ дня, коли вже настав вѐчір, Він сказа̀в їм: Перепра́вмось на протиле́жний бѐрег.
І, залиши́вши наро̀д, вони взя́ли Його з собо̀ю, як Він був у човні̀. З Ним були́ й і̀нші човни́.
І підняла́ся сильна бу̀ря. Хвилі накида́лись на чо̀вен, так що він вже напо́внювався водо̀ю.
А Він спав на кормі́ на поду̀шці. Вони бу̀дять Його і ка̀жуть Йому: Учѝтелю! Хіба Тебе́ не турбу̀є, що ми гѝнемо?
І, прокѝнувшись, Він заборони́в ві̀тру і сказав мо̀рю: Замо̀вкни! Стѝхни! І вітер стѝх, і наста́ла повна тѝша.
І Він сказа̀в їм: Чому ви такі ляклѝві? Хіба у вас до̀сі немає ві̀ри?
І вони зляка́лися сильним стра̀хом і говорѝли один о́дному: Хто̀ ж Цей, що і ві̀тер, і мо̀ре підкоря́ються Йому?