Жінка вилила на Ісуса ароматну дорогоцінну олію
Мт.26:6-13; Лк.7:36-50; Ів.12:1-8
А через два дні̀ наста́ло свято Па̀схи і Прісних Коржі̀в. І шука̀ли первосвященики та книжники, як би їм схопѝти Його хи́трістю і вбѝти.
Бо вони говорѝли: Тільки не в свя̀то, щоб не було́ обу̀рення в народі.
І коли Він знахо́дився у Віфа̀нії, в домі прокаже́ного Сѝмона, і був за столо̀м, - прийшла́ жі̀нка з гіпсовим по́судом запашно́ї олі̀ї з чистого, дорогоці́нного на̀рду. І, розби́вши посу̀дину, вона почала́ вилива́ти Йому на го̀лову.
А деякі обу̀рювались між собою: Наві̀що ця трата запашно́ї олі̀ї?
Адже́ можна було́ б прода̀ти її більше ніж за триста дина̀ріїв і розда́ти убо̀гим. І сварѝли її.
Але Ісус сказа̀в: Залѝште її. Наві̀що ви завдаєте́ їй бо̀лю? Вона зроби́ла добру спра̀ву для Мѐне.
Адже́ убо̀гих ви завждѝ маєте з собою. І, коли захо̀чете, можете їм роби́ти добро̀. А Менѐ ви не завждѝ маєте.
Вона зроби́ла тѐ, що могла̀. Вона заздалегі̀дь намасти́ла Моє́ ті̀ло для похова̀ння.
Але і̀стинно кажу́ вам: Де б не була́ пропові̀дувана ця Радісна Зві̀стка в ці́лому сві̀ті, бу́де розка́зано і про тѐ, що вона зробѝла, на зга̀дку про неї.
І пішо̀в Юда Іскаріот, один з Двана̀дцяти, до первосвящѐників, щоб вѝдати Його їм.
А вони, почу̀вши, зраді̀ли і пообіця́ли дати йому срі̀бло. І він шука̀в, як би в зру́чний час вѝдати Його.
Ісус разом з учнями святкує Пасху Мт.26:17-25; Лк.22:7-14, 21-23
(Вих.12:1-11)
А в перший день Прісних Коржі̀в, коли вбива́ли пасхальне ягня̀, ка̀жуть Йому́ Його учні: Дѐ Ти хочеш їсти па̀сху, щоб ми пішли і приготува̀ли?
І Він посилає двох зі Свої́х у̀чнів і ка̀же їм: Ідіть в мі̀сто, і зустрі́неться вам чолові̀к, що несе́ глечик водѝ. Ви йдіть слі́дом за нѝм.
І тудѝ, куди він уві̀йде, скажі̀ть госпо́дарю того́ до̀му: Учитель ка̀же: Дѐ кімната, в якій би Мені́ їсти па̀сху з Мої́ми у̀чнями?
І ві̀н пока́же вам на ве́рхньому по́версі велике примі̀щення, прѝбране, гото̀ве. Там приготу̀йте нам.
І Його учні вѝрушили, прийшли́ в мі̀сто і знайшли́, як Він їм сказа̀в. І приготува́ли па̀сху.
А коли настав вѐчір, Він прийшо́в з Дванадцятьма̀.
І коли вони прилягли́ за столо̀м і ї̀ли, Ісус сказа̀в: І̀стинно кажу́ вам, що один з ва̀с, хто ї̀сть зі Мною, вѝдасть Мене́.
Вони почали́ сумува̀ти і говорѝти Йому один за о̀дним: Адже́ це не я̀?
А Він сказа̀в їм: Один із Дванадцятѝ, то̀й, хто вмока́є зі Мною в тарі̀лку;
бо Лю́дський Син ідѐ, як напѝсано про Ньо́го. Але го̀ре тому́ чолові̀ку, яким Лю́дський Син зра̀джується. Краще було́ б не наро̀джуватись тому́ чолові́ку.
Ісус встановив заповідь Господньої Вечері Мт.26:26-30;
Лк.22:14-20; 1Кор.11:23-34
І коли вони ї̀ли, Ісус, взявши хлі̀б і віддавши хвалу̀, розлама̀в його, да̀в їм і сказа̀в: Візьмі̀ть, цѐ - Моє́ Ті̀ло.
І, взя́вши ча̀шу і подя̀кувавши, пода̀в їм, і вони пилѝ з неї всі.
І сказа̀в їм: Цѐ - Кров Мого́ Запові̀ту, яка за багатьо̀х пролива̀ється.
І̀стинно кажу́ вам: Я вже ніко̀ли не пи́тиму з пло́ду виноградної лозѝ до то́го дня̀, коли бу́ду пити його новѝм у Божому Ца̀рстві.
І, проспіва́вши гімн хвалѝ, вони ви́рушили на Оли́вкову го̀ру.
Ісус говорить наперед, що всі учні вночі зневіряться в Ньому, а Петро ще й відмовиться від Нього Мт.26:31-35; Лк.22:31-34; Ів.13:36-38
І ка̀же їм Ісус: Всі ви зневі̀ритесь, бо напѝсано: «Я вра́жу пастуха̀, і ві́вці порозбіга̀ються».
Але після того́, як Я бу́ду воскрѐшений, Я прийду́ раніше за ва̀с до Галіле́ї.
А Петро сказа̀в Йому: Якщо і всі̀ зневі́ряться, але не я̀!
І ка̀же йому Ісус: І̀стинно кажу́ тобі́, що ти сього̀дні, цієї но̀чі, перш ніж двічі проспіває пі̀вень, тричі зречѐшся Мене́.
Але ві̀н ще з більшим зусѝллям говори́в: Навіть якщо мені́ доведе́ться і помѐрти з Тобою, я в жо́дному разі не зречу̀сь Тебе́! Те ж са́ме і всі̀ говори́ли.
Молитва Ісуса в Гефсиманському саду Мт.26:36-46; Лк.22:39-46
І прихо́дять на мі̀сце, що зветься Гефсима̀нія, і Він ка̀же Свої́м у́чням: Посѝдьте тут, по́ки Я помолю̀сь.
І Він бере́ з Собою Петра́, Якова та Івана; і почав жаха̀тись та тяжко сумува̀ти.
І Він сказа̀в їм: Моя́ душа̀ до смѐрті охо́плена су́мом; залѝштесь тут і попильну̀йте.
І, пройшо́вши трохи вперѐд, впав на зѐмлю і молѝвся, щоб, якщо можлѝво, обмину̀в Його цей час.
І говорѝв Він: А̀вва, Ба̀тьку! Всѐ можливе для Тѐбе. Пронесѝ цю чашу по́при Мѐне. Але не що Я̀ хо́чу, а що хочеш Тѝ.
І Він поверта̀ється і знахо́дить, що вони спля̀ть, і гово̀рить Петру́: Сѝмоне, ти спѝш? Не зміг ти попильнува̀ти одну годѝну?
Пильну̀йте й молі̀ться, щоб не потра́пити в споку̀су; адже́ ду̀х бадьо̀рий, але ті̀ло слабкѐ.
І, зно̀ву відійшо́вши, молѝвся, сказа́вши те са́ме сло̀во.
І, знову поверну̀вшись, знайшо́в, що вони спля̀ть, бо їхні о̀чі стали важкѝми. І вони не зна̀ли, що Йому відповіда̀ти.
І Він прихо́дить втрѐтє і ка̀же їм: Ви все́ ще спитѐ і відпочива̀єте? До̀сить. Настав ча̀с: Ось, видає́ться Лю́дський Сѝн в ру́ки грі̀шників.
Встава̀йте, ході̀мо; ось, набли́зився той, хто зра̀джує Мене́.
Юда видає Ісуса. Арешт Ісуса Мт.26:47-56; Лк.22:47-53; Ів.18:1-11
І в той же ча̀с, по́ки Він ще говорѝв, прихо́дить Ю̀да, один з Дванадцятѝ, і з ним багато наро̀ду з меча̀ми та кия̀ми, від первосвяще́ників і кни́жників і старі́йшин.
А Його зра̀дник дав їм зна̀к, сказа̀вши: Кого́ я поцілу̀ю, Той і є̀. Схопі̀ть Його і веді̀ть впе́внено.
І, прийшо̀вши, відразу ж підійшо̀в до Ньо́го і ка̀же: Учѝтелю! І поцілува̀в Його.
А вони накла́ли на Ньо́го ру̀ки і схопѝли Його.
Один же з тѝх, що стоя́ли по̀руч, ви́тягнувши мѐч, вдарив первосвяще́ницького раба̀ і відсі́к йому ву̀хо.
І, відпові̀вши, сказа̀в їм Ісус: Немов на розбі̀йника ви ви́йшли з меча̀ми і кия̀ми, щоб взя̀ти Мене́.
Кожен дѐнь Я бува́в з вами в хра̀мі і навча̀в, і ви не схопѝли Мене́. Але нехай збу́дуться Писа̀ння.
І всі, залишѝвши Його, втеклѝ.
Один юна̀к, заку́тавшись по го́лому тілу в покрива̀ло, супрово̀джував Його; і хапа̀ють його.
Але він, залиши́вши покрива̀ло, го̀лий втік від них.
Суд над Ісусом Мт.26:57-68; Лк.22:54, 63-71; Ів.18:12-14, 19-24
І відвели́ Ісуса до первосвящѐника. І збира́ються до ньо́го всі первосвящѐники, старі̀йшини і кнѝжники.
А Петро йшов слі́дом за Ним до сере́дини дво́ру первосвящѐника. І сиді́в ра́зом зі слу̀гами, і грівся біля вогню̀.
Первосвящѐники ж і весь Верховний Су̀д шукали сві̀дчення проти Ісуса, щоб стра̀тити Його; і не знахо̀дили.
Бо бага̀то хто неправдѝво сві́дчив проти Ньо́го, одна́к ці сві̀дчення не були́ доста̀тні.
І деякі вста̀ли і неправди́во сві̀дчили проти Ньо́го, ка̀жучи:
Ми чу̀ли, як Він говорѝв: Я зруйну̀ю цей рукотво̀рний храм, і за три дні̀ побуду́ю і̀нший, нерукотво̀рний.
Але і ї̀хнього сві́дчення не було́ доста̀тньо.
І первосвященик встав посерѐдині і запита̀в Ісуса, ка̀жучи: Ти нічо́го не відповіда̀єш на те, що вони проти Те́бе сві̀дчать?
Але Він мовча̀в і не відповів нічо̀го. Зно̀ву первосвященик запѝтував Його і гово̀рить Йому: Чи Тѝ Христо̀с, Син Благословѐнного?
А Ісус сказа̀в: Я̀. І ви поба́чите Лю́дського Сѝна, що сиди́ть право́руч Могу̀тності і йде з небесними хма̀рами.
Тоді первосвящѐник, розірва́вши на собі́ о̀дяг, ка̀же: Наві̀що нам щѐ потрібні свідки?
Ви чу̀ли богознева́гу! Я̀к вам здає̀ться? І всі вони ви́несли обвинува́льний вѝрок, що Ві̀н заслуго́вує смѐрті.
І деякі почали́ плюва̀ти на Ньо́го і, закрива́ючи Йому облѝччя, би́ли Його кулака̀ми і говорѝли Йому: Пророку̀й! І слу́ги взя́лись би́ти Його по щока̀х.
Петро тричі зрікається від Ісуса Христа Мт.26:69-75; Лк.22:55-62;
Ів.18:15-18, 25-27
Коли Петро був внизу́ в дворі̀, прихо́дить одна зі служни́ць первосвящѐника.
І, поба́чивши Петра̀, що грівся, і придивѝвшись до ньо́го, ка̀же: І тѝ був з Ісусом Назаря̀нином.
Але він відрі̀кся, ка̀жучи: Я не зна̀ю і не розумі̀ю, про що ти гово̀риш. І він ви́йшов назо̀вні, на передній дві̀р. І прокрича́в пі̀вень.
А служнѝця, поба̀чивши його, зно̀ву почала́ говори́ти тим, що стоя́ли по̀руч: Цей із нѝх!
І він зно̀ву став зріка̀тись. Через деякий ча̀с, ті, що стоя́ли по̀руч, зно̀ву почали́ говорѝти Петру: Ти то̀чно один із них, адже́ ти галілѐянин!
Але він почав кля̀стись і кля́твено запевня̀ти: Я не зна̀ю Цього́ Чолові̀ка, про Якого ви гово̀рите!
І в той же ча̀с прокрича́в півень вдру̀ге. І згада́в Петро сло̀во, ска́зане йому Ісу̀сом: Перш ніж пі́вень прокричи́ть дві̀чі, ти трѝчі зречѐшся Мене́. І він почав рида̀ти.