Притча про злих виноградарів Мт.21:33-46; Лк.20:9-19; (Іс.5:1-7)
І Він почав говори́ти їм прѝтчами: Один чоловік насади́в виногра̀дник і поставив навко́ло ньо́го огоро̀жу, і ви́копав місце для вича́влювання со̀ку, і побудува́в вѐжу, і, відда́вши його виногра̀дарям, ви́рушив в далеку краї̀ну.
І він посла̀в свого́ ча́су до виногра́дарів раба̀, щоб отрѝмати від виногра́дарів плоди́ виногра̀дника.
Але вони, схопѝвши його, поби́ли і відісла́ли ні з чѝм.
І він зно̀ву посла́в до них і̀ншого раба́. І тому̀ вони розби́ли го̀лову і відпусти́ли його з ганьбо̀ю.
І і̀ншого послав - і того́ вбѝли; і багатьох і̀нших - кого́ бѝли, а кого́ вбива̀ли.
У ньо́го був ще єдиний сѝн, улю̀блений. Він послав його́ до них оста̀ннім, ка̀жучи: Їм стане со̀ромно перед мої́м сѝном.
Але ці виногра́дарі сказа̀ли один о́дному: Це спадкоє̀мець. Вбѝймо його, і спадщина стане на̀шою.
І, схопѝвши його, вбѝли і ви́кинули його з виногра̀дника.
Що̀ ж зро́бить госпо́дар виногра̀дника? - Прѝйде і вѝнищить виногра́дарів, а виноградник віддасть і̀ншим.
Хіба ви не чита̀ли цього́ в Писа̀нні: «Ка̀мінь, Який відки́нули будівѐльники, Він став голово́ю кута̀.
Це ста́лось від Го̀спода, і воно дивовѝжно в наших оча̀х!»
І вони намага́лись схопѝти Його, але побоя́лись наро̀ду, бо зрозумі́ли, що про нѝх розпові́в Він притчу. І, залишѝвши Його, пішлѝ.
Чи законно плати́ти податок кѐсарю Мт.22:15-22; Лк.20:20-26
Тоді посила́ють до Ньо́го деяких з фарисѐїв і прихи́льників І̀рода, щоб спійма́ти Його на сло̀ві.
А ті, прийшо̀вши, ка̀жуть Йому: Учѝтелю! Ми зна́ємо, що Ти справедлѝвий і не дбаєш про те, щоб догоджа̀ти кому́сь, бо не ди́вишся на жодну осо̀бу, але і̀стинно Божому шля́ху навча̀єш. Чи зако̀нно плати́ти податок кѐсарю, чи ні̀? Чи платѝти нам, чи не платѝти?
Але Він, зна́ючи їхнє лицемі̀рство, сказа̀в їм: Чому̀ ви намага́єтесь підлаштува́ти Мені́ па̀стку? Принесі̀ть Мені дина́рій, щоб Я подивѝвся на нього.
І вони принеслѝ. Тоді Він ка̀же їм: Чиє̀ це зобра̀ження і на̀пис? А вони сказа̀ли Йому: Кѐсаря.
І Ісус сказа̀в їм: Те, що нале́жить кѐсарю, віддава́йте кѐсарю, а Бо̀же - Бо̀гу. І вони дивува̀лись Йому.
Питання садукеїв про воскресіння з мертвих Мт.22:23-33; Лк.20:27-40
А потім прихо́дять до Ньо́го садукѐї, які ка̀жуть, що нема̀є воскресі́ння мѐртвих, і запѝтують Його, ка̀жучи:
Учѝтелю! Мойсей написа̀в нам: Якщо у ко́гось помре бра̀т і зали́шить дружѝну, а дітѐй після се́бе не залѝшить, то його бра̀т нехай ві̀зьме його дружину і відно̀вить потомство своє́му бра̀ту.
Було́ сім браті̀в. Пѐрший взяв дружину і, вмира̀ючи, не залиши́в після се́бе дітѐй.
І взяв її дру̀гий і помѐр, і ві̀н не залиши́в дітѐй. Так са́мо і трѐтій.
І так всі сѐмеро не залиши́ли дітѐй. Після всі̀х поме́рла і дружѝна.
У воскресі́нні мѐртвих, коли воскрѐснуть, кому̀ з них вона бу́де дружѝною, адже́ сѐмеро були́ одру̀жені з нею?
Ісус сказа̀в їм: Хіба не тому̀ ви помиля̀єтесь, що не зна́єте ні Писа̀нь, ні Божої сѝли?
Адже́, коли воскрѐснуть мертві, вони не одру̀жуються і не вихо́дять за̀між, але вони подібні до А̀нгелів на небі.
А про мѐртвих, що вони воскреса̀ють, хіба ви не чита̀ли в книзі Мойсѐя, як Бог біля терно́вого куща́ сказа̀в йому: «Я Бог Авраа̀ма, і Бог Ісаа̀ка, і Бог Я̀кова?»
Ві̀н - Бог не мѐртвих, а живѝх. Ви сѝльно помиля́єтесь.
Яка заповідь в Законі найбільша Мт.22:34-40; Лк.10:25-29
Тоді один з кнѝжників, почувши їхні суперѐчки і побачивши, що Ісус до̀бре їм відпові́в, підійшо̀вши, запита̀в Його: Яка із за́повідей є пѐршою з усіх?
Ісус відпові̀в: Перш за всѐ: «Слу̀хай, Ізраїлю! Наш Господь Бо̀г - єдѝний Господь;
і любѝ свого́ Го́спода Бо̀га всім свої́м сѐрцем, і всією своє́ю душѐю, і всім свої́м ро̀зумом, і всією своє́ю сѝлою».
Ось дру̀га: «Люби́ свого́ близько̀го, як само́го себѐ». Нема̀є іншої за̀повіді, бі́льшої за ці̀.
І книжник сказа̀в Йому: До̀бре, Учи́телю! І̀стину Ти сказа́в, що одѝн є Бог і нема̀є іншого, крім Ньо̀го;
і любѝти Його всім сѐрцем і всім ро̀зумом, і всією сѝлою; і люби́ти близько̀го, як само́го себѐ, - бі̀льше за всі всеспа̀лення і жѐртви.
І поба̀чивши Ісус, що він розумно відпові̀в, сказа̀в йому: Недалѐко ти від Божого Ца̀рства. І ніхто̀ вже не смів запѝтувати Його.
Чиїм сином є Христос Мт.22:41-46; Лк.20:41-44
І, навча́ючи в хра̀мі, Ісус каза̀в у ві́дповідь: Я̀к же ка́жуть книжники, що Христо̀с - Син Давѝда?
Сам Давѝд сказа̀в Святим Ду̀хом: «Сказа̀в Господь моє́му Го̀споду: Сиди́ право́руч від Мѐне, до́ки не покладу́ Твої́х ворогі̀в під Твої́ но̀ги».
Сам Давѝд гово́рить, що Він Госпо̀дь. І я̀к же Він Його́ Сѝн? І багато наро̀ду слу́хало Його з насоло̀дою.
Ісус про книжників Мт.23:1-39; Лк.20:45-47
І в Своє́му вчѐнні Він говорѝв: Стережі̀ться кнѝжників, які лю́блять прогу́люватись в довгому о̀дязі і які лю́блять віта̀ння на площах,
і головні́ місця́ в синаго̀гах і перші місця́ на бенкѐтах, -
пожира́ючи доми́ вді̀в і напока́з довго мо̀лячись. Такі отри́мають суво̀ріший ви́рок.
Ісус біля скарбниці хра̀ма и дві лепти вдовѝ Лк.21:1-4
І сів Ісус навпро́ти скарбнѝці і спостеріга̀в, як народ ки́дає гро̀ші в скарбни́цю. І чима́ло замо̀жних ки́дали бага̀то.
І прийшла́ одна́ убо́га вдова̀ і покла́ла дві лѐпти, тобто кодра̀нт.
І покли́кавши Свої́х у̀чнів, Ісус сказа̀в їм: І̀стинно кажу́ вам, що ця убо́га вдова̀ ки́нула більше за всі̀х, хто ки́дав у скарбнѝцю,
бо всі ки́дали від сво́го на̀длишку, а вона від своє́ї убо̀гості ки́нула все, що ма̀ла, все, що в неї було́ на життя̀.