Новий сучасний переклад

Євангеліє від Марка

Глава 11 з 16

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Тріумфальний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим Мт.21:1-11;

Лк.19:29-40; Ів.12:12-19

І коли вони набли́зились до Єрусалѝма, до Віффа̀гії та Віфа̀нії, до Оли́вкової горѝ, Ісус посила́є двох зі Свої́х у̀чнів

і ка̀же їм: Йдіть до села̀, яке прямо перед ва̀ми. Вхо̀дячи в ньо́го, одра́зу ж зна́йдете прив'я́заного о̀слика, на якого ще ніхто̀ з людей не сіда̀в. Відв'яжі̀ть його і приведі́ть до Мѐне.

І якщо хтось ска̀же вам: Що̀ це ви ро̀бите? – Відповіда̀йте: Він потрі́бен Го̀споду. І в той же час він пошлѐ його сюди́.

І вони пішлѝ, і знайшли́ о̀слика, прив'я́заного біля ворі́т на ву̀лиці, і відв'я̀зують його.

І деякі з тих, хто там стоя̀в, каза̀ли їм: Що ви ро̀бите? Наві̀що відв'я́зуєте о̀слика?

Вони ж відповіда́ли їм та̀к, як сказа́в їм Ісу̀с. І ті відпустѝли їх.

І приво́дять о́слика до Ісу̀са, і кладу́ть на ньо́го свій о̀дяг. І Ісус сі̀в на ньо́го.

І багато хто розстеля́в свій о̀дяг на доро́зі, а інші розстеля́ли зрі́зані в поля́х гілкѝ, вкри́ті лѝстям.

І, йдучи́ попѐреду і за нѝми, крича̀ли: Сла̀ва! Благословѐнний Той, хто йде в ім'я Го̀спода!

Благослове́нне царство нашого ба́тька Давѝда, що настає̀! Слава на нѐбі!

І увійшо́в Ісус в Єрусалѝм, в хра̀м. І, огля̀нувши все, Він ви́йшов з Дванадцятьма́ до Віфа̀нії, бо час вже був пі̀зній.

Ісус прокля́в безплідне дерево інжир Мт.21:17-22

А насту̀пного дня вони вѝйшли з Віфанії. Ісус зголодні̀в.

І, поба́чивши зда́лека інжи́рове дѐрево, вкри́те ли́стям, підійшо̀в, сподіва́ючись знайтѝ на ньому щось. Але, підійшо̀вши до ньо́го, нічо́го не знайшо̀в, крім лѝстя, бо ще не був час врожаю інжѝру.

І сказа̀в йому Ісус у ві́дповідь: Нехай більше ніхто̀ не з'їсть від те́бе пло́ду наві̀ки! А Його учні чу̀ли це.

Ісус очищає храм Мт.21:12-16; Лк.19:45-48; Ів.2:14-22

І прихо́дять вони в Єрусалѝм. Ісус, увійшо́вши в хра̀м, почав виганя́ти тѝх, хто продає̀ і купу̀є в храмі; і переверну́в столи́ міня̀льників та лавки́ продавці́в го̀лубів.

І не дозволя̀в, щоб хто-не́будь проні́с че́рез храм будь-яку рі̀ч.

І навча̀в їх, і говорѝв їм: Хіба не напѝсано: «Мій Ді̀м бу́де на́званий "Домом молѝтви для всіх народів"»? А вѝ зроби́ли його прито́ном розбі̀йників!

І почу́ли це кнѝжники та первосвящѐники, і шука́ли, як би вбѝти Його, тому́ що боя̀лись Його, бо весь наро̀д дивува́вся Його вчѐнню.

Майте Божу віру Мт.21:21-22

І коли стало пі̀зно, вони вѝйшли з мі́ста.

А рано вра̀нці, прохо́дячи мимо інжи́рного дѐрева, вони поба̀чили, що воно засохло до ко̀ренів.

І, згада̀вши, Петро ка̀же Йому: Учѝтелю! Подивѝсь, інжи́рне дѐрево, яке Ти прокля̀в, засо̀хло!

Ісус, відпові̀вши, ка̀же їм: Майте Божу ві̀ру!

І̀стинно кажу́ вам, що, якщо хтось ска̀же цій горі́: Піднімѝся і ки́нься в мо̀ре! І не засумніва̀ється в своє́му серці, але бу́де вірити, що збу̀деться те, що він гово̀рить, - бу̀де йому!

Тому́ кажу̀ вам: Всѐ, чого́ бу́дете просѝти в молитві, ві̀рте, що ви вжѐ отрѝмали, - і бу̀де вам!

І коли ви стоїте́ на молѝтві, проща̀йте, якщо щось ма̀єте проти кого́сь, щоб і ваш Небесний Ба̀тько прости́в вам ва̀ші гріхи.

*** А якщо вѝ не проща̀єте, то й ваш Небесний Ба̀тько не простѝть вам ва̀ших гріхів.

Питання первосвящеників, книжників і старійшин в храмі про вла̀ду Ісуса Мт.21:23-27; Лк.20:1-8

І прихо́дять вони зно̀ву в Єрусалим. І коли Він ходи́в у хра̀мі, підхо́дять до Ньо́го первосвящѐники, кнѝжники і старі̀йшини.

І каза̀ли Йому: Якою вла̀дою Ти це ро́биш? І хто̀ дав Тобі́ цю владу робѝти це?

А Ісус сказа̀в їм: Я запита́ю ва̀с про одне́, дайте Мені́ ві̀дповідь; тоді і Я̀ скажу́ вам, якою вла̀дою Я це роблю́.

Іва́нове хрѐщення було́ з нѐба, чи від людѐй? Відповіда̀йте Мені́.

І вони почали́ міркува̀ти між собою, ка̀жучи: Якщо ска́жемо: З нѐба, Він ска̀же: Чому́ ж ви не пові̀рили йому?

А сказа́ти: Від людѐй - боя́лись наро̀ду, бо всі вважа́ли, що Іва̀н точно був проро̀к.

І ка̀жуть у ві́дповідь Ісусу: Не зна̀ємо. Тоді Ісус ка̀же їм: І Я̀ не скажу́ вам, якою вла̀дою Я це роблю́.

Нотатки до глави

Вірші 22-26 – «Божу віру» - Відкр.2:13 «Моєї віри».

(Лопухін) (Див. Мт.21:20-22).

Євангеліст Марк передає більш розгорнуту промову Христа, ніж та, що міститься в Євангелії від Матвія. - Божу Віру – тобто віру в Бога як Всемогутнього, Який може зробити все, про що б не попросили учні Христа.

- Чого будете просити в молитві... Учні під час молитви про щось - повинні вірити, що вони це отримають: можна сказати, що віра ставить молитовника в таке становище, коли він уявляє себе тим, хто вже отримав від Бога все, про що він молиться, чого бажає.

- І коли стоїте на молитві, прощайте... З іншого боку, необхідно тому, хто стоїть (пор. Мт.6:5 про стояння під час здійснення молитви) на молитві бути проникнутим почуттям прощення по відношенню до своїх кривдників. Інакше Бог не пробачить тому, хто молиться і його провини перед Ним. А в такому випадку він не може розраховувати на вислуховування свого клопотання про здійснення через нього і для нього якогось надзвичайного Божого діла (чуда). Пор. Мт.6:14-15.

(Даллас) Христос закликає учнів: Майте Божу віру. Віру, засновану на непохитній довірі до Бога, Його всемогутній силі і незмінній милості (пор. 5:34).

Слідує формула урочистого запевнення: Істинно кажу вам. І далі Ісус вдається до гіперболи — щоб показати, наскільки велика сила віри. Якщо хтось скаже цій горі (Оливковій горі): «піднімися і вкинься в море» (у Мертве море, яке видно з Оливкової гори), каже Він, то це буде зроблено для нього Богом. З однією умовою: щоб не засумнівався в своєму серці, не завагався в упевненості, що Бог виконає його прохання. У Ізраїля — на жаль! — такої віри не було.

Вірш 24 — Тут дієслово «отримали» в перекладі оригіналу стоїть у минулому часі.

Молитва з вірою ніби приводить в дію Божу силу, і нею здійснюється те, що з людської точки зору — неможливо (пор. 10:27). З цієї причини Ісус і закликав учнів: вірте, що отримали, — і буде вам. Віра сприймає прохання як вже отримане, незважаючи на те, що відповідь на молитву рідко приходить в ту ж мить. Судячи з інших місць Святого Письма, обіцянка Христа виходила з передумови, що прохання буде відповідати Божій волі (див. 14:36; Мт.6:9-10; Ів.14:13-14; 15:7; 16:23-24; 1Ів.5:14-15).

11:25-26. Поряд з вірою в Бога, важливою умовою досягнення наших молитов є здатність прощати. Коли віруючий стоїть на молитві (юдеї зазвичай молилися стоячи — 1Цар.1:26; Лк.18:11, 13), то якщо має якусь образу на іншого, повинен тому, хто його ображає, пробачити, будь то віруючий чи невіруючий. Це потрібно зробити для того, щоб і Небесний Батько (вираз, що зустрічається в Євангелії від Марка тільки тут, тоді як у Матвія він зустрічається часто), теж міг пробачити нам наші гріхи.

Вірш 26 — відсутній у найважливіших і найдавніших рукописах, тому його визнають пізнішою вставкою.

Прощення Богом віруючого і прощення віруючими інших людей нерозривно пов'язані між собою, і зв'язок цей встановлений Самим Богом (див. Мт.18:21-35).

Кожен, хто отримує прощення від Бога, повинен прощати своїх ближніх, як і Бог простив його самого (Єф.4:32).

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.