Євангеліє від Луки

Ісус посилає 12 апостолів на служіння Мт.10:5-16; Мр.6:7-13

1 І, скли́кавши Дванадцятьо̀х, Ісус дав їм сѝлу і вла̀ду над усіма́ бі̀сами і зці́лювати від хворо̀б,

2 і посла̀в їх пропові́дувати Боже Ца̀рство і зці́лювати хво̀рих.

3 І сказа̀в їм: Нічо́го не бері̀ть в доро́гу: ні па́лиці, ні су́мки, ні хлі́ба, ні срі́бла, і не майте по дві одѐжі.

4 І в який би дім не ввійшлѝ, там залиша̀йтеся і зві̀дти вируша́йте в доро̀гу.

5 А якщо десь не прийма̀тимуть вас, то, вихо́дячи з то́го мі̀ста, стру́шуйте пѝл з ваших ніг на сві̀дчення проти нѝх.

6 І, вируша̀ючи, вони прохо́дили по сѐлах, поши́рюючи Радісну Зві̀стку і зці̀люючи всю́ди.

Цар Ірод збенте́жений вісткою про Ісуса Мт.14:1-12; Мр.6:14-29

7 А І̀род, прави́тель четве́ртої части́ни прові̀нції, почув про все, що відбува̀лося, і був збентѐжений, бо дехто говорѝв, що це Іва̀н воскрес із мѐртвих;

8 а дѐякі, що Ілля̀ з'яви́вся, а і̀нші, що якийсь давній проро̀к воскрес.

9 І сказа̀в Ірод: Івана я обезгла̀вив. Хто̀ ж Цѐй, про Ко́го я чу̀ю таке? І він шукав можлѝвості поба̀чити Його.

Чудесне насичення близько п'яти тисяч людей Мт.14:13-21;

Мр.6:30-44; Ів.6:1-13

10 А апо̀столи, поверну̀вшись, розповіли́ Йому про всѐ, що вони зробѝли. І Він, взявши їх з Собо̀ю, відійшо́в окремо від і̀нших в на́прямку до мі̀ста, що зветься Віфсаї̀да.

11 Але наро̀д, дізна̀вшись про це, пішо́в за Нѝм. І Ві̀н, прийня̀вши їх, розмовля́в з ними про Боже Ца̀рство і зці́лював тих, хто потребува̀в зці́лення.

12 Однак дѐнь почав схиля́тись до вѐчора. І, підійшо̀вши, Двана́дцятеро сказа̀ли Йому: Відпустѝ народ, щоб вони, пішо́вши в навко́лишні сѐла й хуторѝ, знайшли́ собі́ ночі̀влю та ї̀жу; бо ту̀т ми в пусте́льному мі̀сці.

13 Але Він сказа̀в їм: Вѝ дайте їм пої̀сти. А вони сказа̀ли: У на̀с тільки п'ять хлібі̀в і дві рѝби. Хіба нам піти́ купи́ти ї̀жу для всіх цих людѐй?

14 Бо їх було́ бли́зько п'яти тисяч чолові̀ків. Але Він сказа̀в Свої́м у́чням: Розсаді́ть їх гру̀пами приблизно по п'ятдеся́т чолові̀к.

15 Так вони і зробѝли, і розсадѝли всіх.

16 А Ві̀н, взя́вши п'ять хлібі̀в і дві рѝби і подиви́вшись на нѐбо, благословѝв їх, розлама̀в і дав у̀чням, щоб вони роздали́ наро̀ду.

17 І вони ї̀ли, і наї̀лися всі. І було́ зі́брано у них шматкі̀в, що залиши́лись двана́дцять ко̀шиків.

Петро визнає Ісуса Христом Мт.16:13-20; Мр.8:27-30

18 І коли Він молѝвся в усамі́тненому мі̀сці, і Його у̀чні були́ з Ним, Він запита̀в їх: За ко̀го вважа́є Мене́ наро̀д?

19 Вони сказа̀ли у ві́дповідь: За Івана Хрестѝтеля, і̀нші - за Іллю̀; і̀нші ж вважа́ють, що один із давніх проро̀ків воскрес.

20 І Він сказа̀в їм: А вѝ за ко̀го вважа̀єте Мене́? Петро ж сказа̀в у ві́дповідь: За Божого Христа̀.

21 Але Він заборонѝв їм і наказа̀в ніко́му не говорѝти про це,

Ісус відкриває учням про Свою майбутню смерть і воскресіння Мт.16:21-23; Мр.8:31-33

22 сказа̀вши, що Лю́дський Сѝн пови́нен багато постражда̀ти і бути відки́нутим старі̀йшинами, первосвящѐниками і кнѝжниками, і бути вбѝтим, і на третій дѐнь воскрѐснути.

Ціна слідування за Ісусом Мт.16:24-28; Мр.8:34-38

23 І Він сказа̀в до всіх: Якщо хтось хоче йтѝ за Мною, нехай зречѐться себѐ, і нехай щодня́ бере́ свій хрѐст, і йде за Мно̀ю.

24 Бо хто хоче зберегтѝ своє́ життя, той втра̀тить його; а хто втра̀тить своє́ життя заради Мѐне, той збережѐ його.

25 Адже́ яку ко̀ристь отри́має людѝна, якщо вона здобу́де весь сві̀т, а себе́ само́го погу̀бить або завда́сть собі́ шко̀ди?

26 Бо хто засоро́миться Менѐ і Мої́х Слі̀в, того́ і Лю́дський Сѝн засоро̀миться, коли при́йде у Свої́й сла̀ві і славі Ба̀тька та святих А̀нгелів.

Преобра́ження Ісуса Христа на горі Фавор Мт.16:28; 17:1-9; Мр.9:2-13;

2Пет.1:16-19

27 Але і̀стинно кажу́ вам: Є де́які з тих, що стоя̀ть тут, які не зазна̀ють смерті, по́ки не поба́чать Боже Ца̀рство.

28 І після цих слі̀в, днів через ві̀сім, Він взяв Петра, Івана та Якова, і підня́вся на гору помолѝтись.

29 І коли Він молѝвся, зо́внішність Його́ обли́ччя змінѝлася, і Його́ о̀дяг став бі̀лим, блиску̀чим.

30 І ось, двоє чолові̀ків розмовля́ли з Ним. Це були́ Мойсѐй та Ілля̀.

31 З'яви́вшись у сла̀ві, вони говори́ли про Його кінце́вий результа̀т, який Він мав досягтѝ в Єрусалимі.

32 А Петро̀ і ті, хто були́ з нѝм, були́ охо́плені сно̀м. Але, прокѝнувшись, вони поба́чили Його сла̀ву і двох людѐй, що стоя́ли з Ним.

33 І коли вони почали́ віддаля̀тись від Ньо́го, Петро сказа̀в Ісусу: Наста̀внику! Нам до̀бре тут бути! Давай же ми зро́бимо три намѐти: один Тобі̀, один Мойсѐю і один Іллі̀! Він не зна̀в, що̀ гово́рить.

34 Коли ж він говорѝв це, з'яви́лась хма̀ра і покри́ла їх ті̀нню. І вони зляка̀лись, коли ввійшли́ в хма̀ру.

35 І з хма̀ри пролуна́в го̀лос, що говорѝв: Цѐ - Мій ви́браний Сѝн! Слу̀хайтесь Його!

36 І коли цей голос пролуна̀в, Ісус опини́вся одѝн. І вони мовча̀ли, і ніко́му не розповілѝ в ті дні про тѐ, що ба̀чили.

Ісус зцілює біснуватого хлопчика Мт.17:14-21; Мр.9:14-29

37 А наступного дня̀, коли вони спусти́лися з горѝ, Його зустрі́ла вели́ка кількість наро̀ду.

38 І ось один чолові̀к з народу закрича̀в, ка̀жучи: Учѝтелю! Блага̀ю Тебе́ погля́нути на мо́го сѝна, бо він єдѝний у ме́не!

39 І о̀сь, його хапа́є ду̀х, і він рапто́во почина́є крича̀ти, і він виклика́є у ньо́го судо̀ми, так що ві̀н випуска́є пі̀ну. І, му̀чачи його, дух з трудо́м покида̀є його.

40 І я проси́в Твої́х у̀чнів вѝгнати його, і вони не змоглѝ.

41 А Ісу̀с, відпові̀вши, сказа̀в: О, неві́руюче і розбе́щене поколі̀ння! До̀ки Я бу̀ду з вами і терпі̀тиму вас? Приведи́ сюдѝ свого́ сѝна.

42 І коли він ще підхо̀див, біс кѝнув його і струсону́в судо̀мою. Але Ісус заборонѝв нечистому ду̀ху, і зцілѝв хло́пчика, і відда́в його ба̀тькові.

Ісус знову говорить наперед про Свою смерть Мт.17:22-23; Мр.9:30-32

43 І всі були́ вра̀жені Божою вѐличчю! І по́ки всі дивува̀лися всьо́му, що роби́в Ісу̀с, Він сказа̀в Свої́м у́чням:

44 Вкладі́ть собі́ в ву̀ха ці слова̀: Адже́ Лю́дський Сѝн бу́де вѝданий в ру́ки людѐй.

45 Але вони не розумі̀ли цього́ сло̀ва, і воно було́ прихо̀ване від них, так що вони не зрозумі̀ли його, а запита̀ти Його́ про це сло̀во боя̀лись.

Хто більше Мт.18:1-5; Мр.9:33-37

46 Ви́никла у них ду̀мка: Хто̀ з них бі̀льший?

47 А Ісу̀с, ба́чачи думки́ ї́хнього сѐрця, взяв дитѝну, поста́вив її біля Сѐбе

48 і сказа̀в їм: Хто прѝйме цю дитину заради Мо́го і̀мені, той Менѐ приймає. А хто при́йме Менѐ, той приймає Того̀, Хто посла̀в Мене́. Адже́ хто се́ред усіх вас мѐнший, то̀й велѝкий.

49 А Іван сказа̀в у ві́дповідь: Наста̀внику! Ми ба́чили чолові̀ка, який Твої́м і̀менем виганя́в бі̀сів, і забороня̀ли йому, бо він не хо̀дить з на̀ми.

50 Ісус же сказа̀в йому: Не забороня̀йте, бо хто не про̀ти вас, той за ва̀с.

Мешканці Самарійського села́ не прийняли́ Ісуса

51 І коли наближа́лись дні Його взяття́ на нѐбо, Він прийня́в тверде́ рі̀шення йти до Єрусалѝма.

52 І Він відпра́вив пе́ред Собою посланці̀в. І вони, пішо̀вши, увійшли́ в самаритя́нське село̀, щоб приготува̀ти для Ньо́го.

53 Але там не прийнялѝ Його, бо Він йшов у на́прямку до Єрусалѝма.

54 Поба̀чивши ж це, Його у̀чні, Яків і Іван, сказа̀ли: Го̀споди! Хо̀чеш, ми ска̀жемо, щоб зійшо́в з неба вого̀нь і знѝщив їх, (як і Ілля̀ був зроби́в)?

55 Але Він, поверну̀вшись до них, заборонѝв їм (і сказа̀в: Не зна̀єте, якого ви ду̀ха).

56 (Бо Лю́дський Сѝн прийшо́в не губѝти лю́дські ду̀ші, а спаса̀ти їх.) І вони пішли́ в і̀нше село.

Ціна слідування за Ісусом Христом Мт.8:18-22

57 І коли вони йшли доро̀гою, один чоловік сказа̀в Йому: Я піду̀ за Тобою, куди б Ти не пішо̀в!

58 Ісус же сказа̀в йому: Лисѝці мають но̀ри, і небесні птахѝ - гні̀зда; а Лю́дський Сѝн не ма̀є, де прихили́ти го̀лову.

59 А і̀ншому Він сказа̀в: Йди за Мно̀ю! А той сказа̀в: Го̀споди! Дозво̀ль мені спе́ршу пітѝ й похова́ти свого́ ба̀тька.

60 Але Ісус сказа̀в йому: Зали́ш мѐртвим хова́ти свої́х мѐртвих. А ти йдѝ, проголо́шуй Боже Ца̀рство.

61 А ще і̀нший сказа̀в: Я піду̀ за Тобою, Го̀споди! Але споча̀тку дозво́ль мені́ попроща́тися з мої́ми дома̀шніми.

62 Але Ісус сказа̀в йому: Жо̀ден, хто покла́в ру́ку на плу̀г і озира́ється наза̀д, не прида̀тний для Божого Ца̀рства.