Служіння жіно́к Ісусу
І ста̀лося, Ісу̀с після цьо̀го прохо́див по міста̀х і сѐлах, пропові̀дуючи і пошѝрюючи Радісну Зві̀стку про Боже Ца̀рство, а тако́ж з Ним Двана̀дцять
і деякі жінкѝ, які були́ зці̀лені від злих ду̀хів і хворо̀б: Марі̀я, зва́на Магдалѝною, з якої ви́йшли сім бі̀сів,
і Іва̀нна, дружина Ху̀зи, управѝтеля в домі Ірода, і Суса̀нна, і багато і̀нших, які служи́ли їм свої́м майно̀м.
Притча про сіяча і чотири види ґрунту Мт.13:1-23; Мр.4:1-20;
І коли почав збира́тись великий на̀товп і схо̀дились до Ньо́го з мі̀ст, Він сказа̀в, ви́користавши прѝтчу:
Вийшов сія̀ч посі́яти своє́ насі̀ння. І, коли він сі̀яв, однѐ впало біля доро̀ги і було́ зато̀птане, і небесні птахи́ з'ї̀ли його.
І̀нше ж впало на кам'янѝсті місця́ і, коли зійшло̀, засо̀хло, бо не мало воло̀ги.
А щѐ і̀нше впало серед колю́чих рослѝн, і вѝросли колю́чки і заглушѝли його.
І щѐ однѐ впало на до̀бру землю і, коли вѝросло, принесло́ плі̀д, в сто разі́в більше посі̀яного. Сказа̀вши це, Він голосно промо̀вив: Хто ма̀є вуха, щоб чу̀ти, нехай чу̀є!
І Його у̀чні запѝтували Його: Що означа̀ла б ця притча?
А Він сказа̀в: Вам да̀но пізна́ти таємнѝці Божого Ца̀рства, а і̀ншим гово́риться прѝтчами, щоб вони дивѝлися і не ба̀чили, чу̀ли і не розумі̀ли.
О̀сь що означа́є ця прѝтча: Насі̀ння — це Боже Сло̀во.
Тѐ, що впало біля доро̀ги, це ті̀, хто почу̀ли Слово, але потім прихо́дить дия̀вол і забира̀є Слово з ї́хнього сѐрця, щоб вони, не пові̀ривши, не спаслѝсь.
А тѐ, що впало на кам'янѝсті місця́, це ті̀, хто, коли чу̀ють Слово, з радістю прийма̀ють його, але вони не мають ко̀реня, і якийсь час ві̀рять, а під час споку̀си відпада̀ють.
А тѐ, що впало серед колю́чих рослѝн, це ті̀, хто почу̀ли Слово, але, живучи́ турбо̀тами, бага̀тством і насоло̀дами життя̀, пригні̀чуються і не досяга́ють зрі̀лості.
А те, що впало на до̀бру зе́млю, це ті̀, хто, почу̀вши Слово, зберіга́ють його в щѝрому й до̀брому сѐрці і, проявля́ючи терпелѝвість та витрива̀лість, прино́сять плі̀д.
Про світильник Мт.5:15-16; Мр.4:21-25
Адже́ ніхто, запали́вши світѝльник, не накрива́є його посу̀диною, або не ста́вить під лі̀жко, а ста́вить на підста̀вку, щоб ті, що вхо̀дять, ба́чили сві̀тло.
Бо немає нічо̀го тає̀много, що не стало б я̀вним, ні прихо̀ваного, що нія́ким чѝном не стало б відо̀мим і не вѝявилося б.
Тому́, слідку̀йте, я̀к ви слу̀хаєте. Адже́, хто ма̀є, тому́ бу́де да̀но, а хто не ма̀є, у то́го бу́де віді́брано і тѐ, що він вважа̀є, що ма̀є.
Хто Моя мати і Мої брати Мт.12:46-50; Мр.3:31-35
І прийшли́ до Ньо́го Його́ ма̀ти і братѝ, і не могли підійтѝ до Ньо́го через на̀товп.
І повідо̀мили Йому́: Твоя́ ма̀ти і Твої́ братѝ стоя́ть зо́вні, бажа́ючи поба̀чити Тебе́.
А Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Моя́ ма̀ти і Мої́ братѝ – це ті̀, хто слу̀хає Боже Сло̀во і вико̀нує його́.
Ісус заспокоює бурю на морі Мт.8:23-27; Мр.4:35-41
Ста̀лося, що одного́ ра̀зу Ві̀н зі Свої́ми у̀чнями підня́вся на чо̀вен і сказа̀в їм: Перепра́вмось на інший бі̀к о̀зера. І вони вѝрушили.
І під час ї́хнього пла̀вання Він засну̀в. А на о̀зеро обру́шився сильний урага̀н, і їх почало́ залива́ти хвѝлями, і вони опини́лись в небезпѐці.
І, підійшо̀вши, вони розбудѝли Його, ка̀жучи: Наста̀внику! Наста̀внику! Ми гѝнемо! Він же, вста̀вши, заборони́в ві̀тру і бурхли́вим хвѝлям. І вони замо̀вкли, і наста́ла тѝша.
І Він сказа̀в їм: Де ваша ві̀ра? А вони, зляка̀вшись, з по́дивом говорѝли один о́дному: Хто̀ ж це, що навіть ві̀трам і воді̀ нака̀зує, і вони підкоря̀ються Йому?
Ісус визволяє біснуватого в Герасинській землі
Мт.8:28-34; Мр.4:35-41
І припливли́ вони до Гераси́нської землі̀, навпро́ти Галілѐї.
І коли Ісус ви́йшов на бѐрег, Його зустрів один чолові̀к з мі́ста, одержи́мий бі̀сами. Він довгий час не вдяга́в о̀дяг і жив не в до̀мі, а в гробнѝцях.
А, поба́чивши Ісу̀са, він закрича̀в, впа̀в пе́ред Ним і сказа̀в гучни́м го́лосом: Що̀ Тобі до мѐне, Ісу̀се, Сину Всеви́шнього Бо̀га? Блага̀ю Тебе́, не му̀ч мене́!
Адже́ Ісус наказа̀в нечистому ду̀ху вѝйти з цьо́го чолові̀ка, бо ві̀н довгий час му̀чив його, і його зв'я́зували ланцюга̀ми і кайда̀нами, охороня̀ючи його. Але він розрива̀в кайда́ни, і бі̀с гнав його в пустѐлі.
І Ісус запита̀в його: Як твоє́ ім'я̀? А він сказа̀в: Легіо̀н, - бо в ньо́го увійшло́ бага̀то бі̀сів.
І вони просѝли Ісуса, щоб Він не нака̀зував їм відправля́тись в прі̀рву.
А там на горі̀ па́слось вели́ке стадо свинѐй. І біси просѝли Його, щоб Він дозво̀лив їм увійти́ в нѝх. І Він дозво̀лив їм.
І, вѝйшовши з цьо́го чолові̀ка, біси увійшли́ в свинѐй, і кѝнулося стадо з обри́ву в о̀зеро і потону̀ло.
А пастухѝ, поба́чивши те, що ста̀лось, побі̀гли і розповілѝ про це в мі̀сті і в сѐлах.
І люди вийшли подивѝтися, що ста̀лось. І прийшли́ до Ісу̀са і вѝявили, що чолові̀к, з якого вийшли бі̀си, сиди́ть біля ніг Ісу̀са, одя̀гнений і при здоровому ро̀зумі. І зляка̀лись.
А ті, хто ба̀чив, розповілѝ їм про тѐ, як був зці̀лений одержи́мий бі̀сами.
І весь народ Гераси́нської око̀лиці попроси́в Його покѝнути їх, бо вони були́ охо́плені сильним стра̀хом. І Ві̀н, увійшо́вши в чо̀вен, поверну̀вся.
А чолові̀к, з якого вийшли бі̀си, проси́в Його про тѐ, щоб бути з Нѝм. Але Ісус відісла̀в його, ка̀жучи:
Поверта́йся до сво́го до̀му і розповіда̀й, як багато зроби́в для те́бе Бо̀г! І він пішо̀в, проголо́шуючи по всьому мі̀сту, як багато зроби́в для ньо́го Ісу̀с!
Зцілення жінки, що страждала на кровотечу. Воскрешення дочки́ начальника синагоги Яіра Мт.9:18-26; Мр.5:21-43
Коли ж Ісус поверну̀вся, народ прийня̀в Його, бо всі чека̀ли на Ньо́го.
І ось, прийшо́в чолові̀к на ім'я́ Яі̀р. Ві̀н був начальником синаго̀ги. І, впавши до ніг Ісу̀са, проси́в Його прийти́ до ньо́го додо̀му,
бо у ньо́го була́ єдина дочка̀, ро́ків двана̀дцяти, і вона вмира̀ла. І, коли Ісус ішо̀в, народ штовха̀в Його.
І жі̀нка, що стражда́ла кровоте́чею двана́дцять ро̀ків, яка̀, розтра́тивши на лікарі́в усі за́соби для життя̀, жо́дним не могла бути вѝлікувана,
підійшо́вши до Ньо́го зза̀ду, доторкну́лась до кра́ю Його́ о̀дягу; і в той же ча̀с кровотѐча у неї зупинѝлась.
І сказа̀в Ісус: Хто доторкну̀вся до Ме́не? Коли ж ніхто не зізнава̀вся, Петро сказа̀в: Наста̀внику! Вели́ка кількість людѐй товпѝться і штовха̀є Тебе́.
Але Ісус сказа̀в: Хтось доторкну̀вся до Ме́не, бо Я відчу̀в сѝлу, що вѝйшла з Ме́не.
А жі̀нка, поба̀чивши, що вона не залиши́лась непомі̀ченою, підійшла̀ тремтячи́ і, впа̀вши перед Ним, повідо̀мила Йому пе́ред усім наро̀дом, з якої причѝни доторкну́лась до Нього і як в той же час зцілѝлась.
Він же сказа̀в їй: До̀чко! Твоя́ ві̀ра зцілѝла тебе́! Йди з мѝром!
По́ки Він ще говорѝв це, прихо́дить один чолові̀к з дому начальника синаго̀ги, ка̀жучи: Твоя́ дочка́ помѐрла; не обтя̀жуй більше Вчѝтеля.
Але Ісус, почу̀вши це, відпові̀в йому: Не бі̀йся, тільки ві̀р, і вона бу́де спасѐна!
А, прийшо́вши до до̀му, Він ніко́му не дозво́лив увійтѝ з Ним, крім Петра, Івана та Якова, а також ба̀тька і ма̀тері ді́вчинки.
Всі ж пла̀кали за нею і би́ли себе́ в гру̀ди. Але Він сказа̀в: Не пла̀чте, адже́ вона не помѐрла, а спѝть!
І вони насміха̀лись над Ним, зна̀ючи, що вона помѐрла.
А Він, взя́вши її за ру̀ку, поклѝкав, ка̀жучи: Ді̀вчинко, встава̀й!
І її ду̀х поверну̀вся, і вона тієї ж миті вста̀ла. І Він дав розпоря̀дження, щоб нагодува̀ли її.
І її батькѝ здивува̀лись! А Він наказа̀в їм ніко́му не розповіда̀ти про те, що ста̀лось.