Ісус зцілює слугу́ начальника над сотнею воїнів Мт.8:5-13
Після то̀го, як Він закі́нчив усі Свої́ слова̀ до наро̀ду, що слу̀хав Його, Він увійшо́в в Капернау̀м.
В одно́го нача̀льника над сотнею во̀їнів був при сме́рті хворий слуга̀, який був дорогѝй йому.
І ві̀н, почу́вши про Ісу̀са, посла́в до Ньо́го юдейських старі̀йшин просѝти Його, щоб Він прийшо́в зціли́ти його слугу̀.
І вони, прийшо́вши до Ісу̀са, стали наполе́гливо блага̀ти Його, ка̀жучи: Він досто̀йний, щоб Ти зробѝв це для ньо́го,
бо він лю́бить наш наро̀д і побудува́в нам синаго̀гу.
І Ісус пішо̀в з ними. А коли вже Він був недалѐко від до́му, нача̀льник над сотнею во̀їнів послав друзів сказа̀ти Йому: Го̀споди, не вто̀млюй Себе́! Адже́ я не досто̀йний, щоб Ти увійшо̀в під дах мого́ до̀му.
Тому́ я й себѐ не вважав досто̀йним прийтѝ до Те́бе. Але скажи́ сло̀во, і зцілѝться мій слуга.
Бо хоч і я̀ підвла̀дна людина, але, ма́ючи в се́бе підле́глих во̀їнів, кажу̀ одному́: Йдѝ, і йдѐ; і і̀ншому: Прийдѝ, і прихо̀дить; і моє́му слузі̀: Зробѝ це, і ро̀бить.
І почу̀вши це, Ісус здивува̀вся йому́ і, оберну̀вшись, сказа̀в народу, що йшо̀в за Ним: Кажу̀ вам: Навіть в Ізра̀їлі Я не знайшо́в такої вели́кої ві̀ри!
І поверну́вшись додо̀му, по́слані вѝявили, що слуга здоро̀вий!
Ісус воскресив сина наїнської вдови́
І ста̀лося, після цьо̀го Ісус пішов в мі̀сто, яке назива́ється Наї̀н. І з Ним йшли Його́ у̀чні та вели́ка кількість наро̀ду.
Коли ж Він набли́зився до міськи́х ворі̀т, аж ось вино́сили помѐрлого, єдиного сѝна в своє́ї ма̀тері, а вона була́ вдово̀ю. І з нею був числе́нний на̀товп з мі́ста.
Поба̀чивши її, Господь змѝлувався над нею і сказа̀в їй: Не пла̀ч!
І, підійшо̀вши, доторкну́вся до похоро́нних но̀ш. Ті, що неслѝ їх, зупинѝлись. І Він сказа̀в: Юна̀че! Тобі̀ кажу́, вста̀нь!
І мѐртвий, підві̀вшись, почав говорѝти. І відда̀в його Ісус його ма̀тері.
І всіх охопи́в стра̀х, і вони славили Бо̀га, ка̀жучи: «Великий проро̀к з'яви́вся се́ред на̀с!» і «Бо̀г відві́дав Свій наро̀д!»
І ця чу̀тка про Ньо́го розійшла́сь по всій Юдѐї і по всій тій око̀лиці.
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя Мт.11:2-15
І повідо́мили про все це Іва̀ну його у̀чні. І поклѝкавши дво̀х зі свої́х у̀чнів,
Іван послав їх до Го̀спода, ка̀жучи: Чи Тѝ Той, Хто має прийтѝ, чи чека́ти нам і̀ншого?
І лю̀ди, що прибулѝ до Ньо́го, сказа̀ли: Іван Хрестѝтель посла̀в нас до Те́бе запита̀ти: Чи Тѝ Той, що має прийтѝ, чи чека́ти нам і̀ншого?
В той са́мий ча̀с Ісу̀с багатьо́х зціли́в від хворо̀б і неду̀г, і від злих ду̀хів, і багатьо́м сліпѝм подарува́в зі̀р.
І Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Іді̀ть, розкажі́ть Івану про те, що ви поба̀чили й почу̀ли: сліпі прозріва̀ють, кульга́ві хо̀дять, прокаже́ні очища̀ються, глухі чу̀ють, мертві воскреша̀ються, убогим проголо́шується Радісна Зві̀стка.
І щаслѝвий то̀й, хто не зневі̀риться в Мені́!
А коли по́слані Іваном пішлѝ, Ісус почав говорѝти народу про Іва̀на: На що̀ ви ходи́ли дивѝтись в пустѐлю? Хіба на очерѐт, що його коли́ше ві̀тер?
На що̀ ж ви ходи́ли дивѝтись? Хіба на людѝну, одя́гнену в м'яки́й о̀дяг? Але ті, що одяга́ються пѝшно і живуть розкі̀шно, знахо́дяться в ца́рських пала̀цах.
Що̀ все ж таки ви ходи́ли поба̀чити? Проро̀ка? Та̀к, кажу́ вам, і навіть бі̀льше, ніж проро̀ка!
Він є то̀й, про яко́го напѝсано: «Ось, Я посила́ю Мого́ ві̀сника перед Твої́м облѝччям, який приготу́є Твій шля̀х пе́ред Тобо̀ю».
Я кажу̀ вам: Се́ред наро́джених жінка̀ми немає ніко́го бі̀льшого, ніж Іван Хрестѝтель. Але мѐнший в Божому Ца̀рстві - бі̀льший за ньо́го.
І коли весь наро̀д і збирачі́ пода̀тків почу̀ли, то вѝзнали, що Бог пра̀вий, хрести́вшись хре́щенням Іва̀на.
А фарисѐї та знавці́ Зако̀ну відкѝнули Божу волю про сѐбе, не прийня̀вши хре́щення від ньо́го.
Ставлення євреїв до Івана Хрестителя і до Ісуса Христа
Мт.11:16-19
О̀тже, з кѝм порівня́ти Мені людѐй цього́ поколі̀ння? І до ко̀го вони поді̀бні?
Вони подібні до дітѐй, що сидя́ть на майда̀нчику і зверта̀ються один до о́дного та й ка̀жуть: Ми гра́ли вам на флѐйті, і ви не танцюва̀ли; ми співа́ли вам сумні́ пісні̀, і ви не пла̀кали.
Адже́ прийшо́в Іван Хрестѝтель - ні хлі̀ба не їсть, ні вина̀ не п'є. І ви ка̀жете: В ньо́му бі̀с!
Прийшо́в Лю́дський Сѝн - ї̀сть і п'є̀. І ви ка̀жете: «Ось ненаже́рливий чолові̀к і п'янѝця, друг збирачі́в пода̀тків і грі̀шників!
І вѝправдана мудрість усіма́ її ді̀тьми.
В домі фарисея Симона. Жінка, що була грішницею Мт.26:6-13;
Мр.14:3-9; Ів.12:1-8
Один з фарисѐїв попроси́в Ісуса пої̀сти з ним. І Ві̀н, увійшо́вши в дім фарисѐя, розташува́вся за столо̀м.
І ось, в цьо́му мі̀сті була́ жі̀нка, яка була́ грі̀шницею. Дізна̀вшись, що Він перебува́є в домі фарисѐя, вона принесла́ гіпсову пля̀шку з дорогоці́нною запашно́ю олі̀єю.
І, ставши поза́ду Ньо̀го біля Його́ ні̀г і пла̀чучи, вона почала́ облива́ти Його но́ги сльоза̀ми і витира́ла воло́ссям своє́ї головѝ, і цілува̀ла Його но́ги, і масти́ла запашно́ю олі̀єю.
А, поба̀чивши це, фарисѐй, що запросѝв Його, сказа̀в сам в собі́, ка̀жучи: Якби Він був проро̀к, то зна̀в би, хто̀ і яка̀ це жі̀нка, що торка̀ється до Ньо́го, адже́ вона грі̀шниця!
І, відпові̀вши йому, Ісус сказа̀в: Сѝмоне! Я маю де́що сказа̀ти тобі́. Він ка̀же: Скажѝ, Учѝтелю.
Ісус сказа̀в: В одно́го кредито̀ра було́ два боржникѝ; одѝн був винен п'ятсо̀т дина́ріїв, а і̀нший – п'ятдеся̀т.
Але́, оскі́льки їм не було́ чим заплатѝти, він проба́чив обо̀м. О̀тже, хто̀ з них бу́де люби́ти його бі̀льше?
Симон сказа̀в у ві́дповідь: Думаю, то̀й, якому він бі̀льше проба́чив. Він сказа̀в йому: Пра̀вильно ти розсудѝв.
І, поверну́вшись до жі̀нки, Він сказа̀в Симону: Ти ба̀чиш цю жі̀нку? Я увійшо́в у твій ді̀м, і тѝ Мені водѝ для ніг не да̀в, а вона̀ сльоза̀ми облила́ Мені́ но̀ги і свої́м воло̀ссям ви́терла.
Тѝ не зустрі̀в Мене́ поцілу̀нком, а вона̀, відко́ли Я прийшо̀в, не переста́ла цілува́ти Мої́ но̀ги.
Тѝ Мою́ го̀лову оли́вковою олі̀єю не намастѝв, а вона̀ дорогоці́нною запашно́ю олі̀єю помасти́ла Мої́ но̀ги.
Я скажу̀ тобі́, з якої причѝни: Їй про́щено бага̀то гріхі́в, тому́ вона полюбѝла так сѝльно, а кому́ ма̀ло проща́ється, той ма̀ло лю́бить.
А ї̀й Він сказа̀в: Про̀щені твої́ гріхѝ!
І ті, що були́ ра́зом з Ним за столо̀м, почали́ говорѝти са́мі в собі́: Хто̀ це, що навіть прощає гріхѝ?
А жі̀нці Він сказа̀в: Твоя́ ві̀ра спасла̀ тебе́, йди з мѝром!