Чудесний улов риби Петром і перші учні Ісуса Мт.4:18-22;
Мр.1:16-20; Ів.1:35-51
І одного́ ра̀зу, коли народ тѝснувся до Ньо́го, щоб чути Боже Сло̀во, а Він стоя́в біля о́зера Генісарѐт,
і Він побачив два човнѝ, що знахо́дились біля о̀зера, а риба̀лки, вѝйшовши з них, вимива́ли сі̀ті,
і, увійшо́вши в один із човні̀в, що нале́жав Сѝмону, Він попросѝв його трохи відплисти́ від бѐрега. І, сі̀вши, Він навча́в народ із човна̀.
А коли переста̀в навча́ти, Він сказа̀в Симону, ка̀жучи: Відпливи́ на глибину̀ і заки́ньте свої́ сі̀ті для ло́ву.
Симон же сказа̀в Йому у ві́дповідь: Наста̀внику! Ми труди́лися всю ні̀ч і нічо́го не впійма̀ли, та за Твої́м сло̀вом я закѝну сі́ті.
І зробѝвши це, вони впійма́ли велику кі̀лькість ри́би, і їхні сі̀ті почали́ прорива̀тись.
І вони подали́ знак това̀ришам, що були́ в і̀ншому човні́, щоб ті̀ прийшли́ до них на допомо̀гу. І вони прийшлѝ і напо́внили оби́два човнѝ, так що вони почали́ тону̀ти.
І поба̀чивши це, Симон Петро̀ припа́в до колі́н Ісу̀са, ка̀жучи: Відійдѝ від ме́не, Го̀споди, бо я грі̀шна людина!
Бо від цьо́го уло́ву рѝби, яку вони впійма̀ли, охопи́в його жа̀х і всі̀х, хто бу̀в з ним;
а тако́ж і Я̀кова, і Іва̀на, синів Зеведѐя, які були́ това̀ришами Симона. І сказа̀в Ісус Симону: Не бі̀йся! Відтепѐр ти бу́деш лови́ти людѐй.
І, ви́тягнувши човни́ на бѐрег, вони залишѝли все і пішли́ за Нѝм.
Ісус зцілює прокаженого Мт.8:1-4; Мр.1:40-45
І коли Ісус був в одно́му з мі̀ст, ось один чолові̀к, весь у прока̀зі, поба́чивши Ісу̀са, впа̀в, торка́ючись обли́ччям землі̀, блага̀в Його, ка̀жучи: Го̀споди! Якщо Ти захо̀чеш, то мо̀жеш мене́ очи́стити!
І, простягну́вши ру̀ку, Ісус доторкну̀вся до ньо́го, ка̀жучи: Хо̀чу, очѝстись! І в той же ча̀с проказа зійшла̀ з ньо́го.
І Він наказа̀в йому: Ніко́му не кажѝ про це, а йдѝ покажи́ся свящѐнику і принеси́ за своє́ очѝщення тѐ, що наказа́в Мойсѐй, для сві̀дчення їм.
Але чу̀тка про Ньо́го поши́рювалася все бі̀льше, і вели́ка кількість наро̀ду схо́дилась до Ньо́го, щоб послу̀хати Його і ви́лікуватись від свої́х хворо̀б.
А Ві̀н йшов у пусте́льні місця̀ і молѝвся.
Ісус зцілює паралізованого Мт.9:1-8; Мр.2:1-12
А одного́ дня̀, коли Він навча̀в, і сиді́ли навко́ло Ньо́го фарисѐї і законовчѝтелі, що прийшли́ з усіх місць Галілѐї та Юдѐї, і з Єрусалѝма, і сила Го̀спода проявля́лась в Його зці̀леннях,
аж ось, деякі чолові̀ки принесли́ на лі́жку чолові̀ка, який був паралізо̀ваний. І вони намага́лися вне́сти його в ді̀м і покла́сти перед Ісу̀сом.
Але, не знайшо̀вши, як пронестѝ його вна́слідок багатолю̀ддя, підняли́сь на дах до̀му і крізь черепи́чне покриття̀ спусти́ли його́ з но́шами на сере́дину пе́ред Ісу̀сом.
І Він, поба́чивши їхню ві̀ру, сказа̀в: Чолові̀че! Проща̀ються тобі́ твої́ гріхѝ!
А кнѝжники і фарисѐї почали́ міркува̀ти, ка̀жучи: Хто̀ Цей Чоловік, що обража́є Бо̀га? Хто̀ може прости́ти гріхѝ, крім одного́ Бо̀га?
Але Ісу̀с, впізна́вши їхні міркува̀ння, сказа̀в їм у ві́дповідь: Чому̀ ви так мірку́єте в ваших серця̀х?
Що̀ легше сказа̀ти: Проща́ються тобі́ твої́ гріхѝ, чи сказа̀ти: Встава̀й і ходѝ?
Але́, щоб ви зна̀ли, що Лю́дський Сѝн ма̀є владу на землі́ проща́ти гріхѝ, Він сказа̀в паралізо́ваному: Тобі̀ кажу́: Встава̀й і, взя́вши свої́ но̀ші, ступа́й до сво́го до̀му!
І він в той же ча̀с, вста̀вши пе́ред ними і взя́вши тѐ, на чо́му лежа̀в, пішов до сво́го до̀му, сла́влячи Бо̀га!
І всіх охопи́ло здивува̀ння, і вони прославля́ли Бо̀га, і були́ напо́внені стра̀хом, ка̀жучи: Неймові̀рне ми бачили сього̀дні!
Ісус закликає Левія (Матвія); в гостях у Левія Мт.9:9-13; Мр.2:13-17
І після цьо̀го Ісус вѝйшов і побачив мѝтника на ім'я́ Лѐвій, що сиді́в на місці збору пода̀тків, і сказа̀в йому: Йди за Мно̀ю.
І він, залишѝвши все і вста̀вши, пішо́в за Нѝм.
І влаштува̀в для Ньо́го Левій у своє́му до̀мі велике пригоща̀ння. І там було́ багато збирачі́в пода̀тків та і̀нших, які були́ з нѝми.
А їхні фарисѐї і кнѝжники висло́влювали невдово̀лення на Його́ учнів, ка̀жучи: Наві̀що ви їсте́ і п'єте́ з мѝтниками та грі̀шниками?
А Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: Не здоро̀вим потрібен лі̀кар, а хво̀рим.
Я̀ прийшо́в закли́кати не пра̀ведників, а грі̀шників до покая̀ння.
Про піст Мт.9:14-17; Мр.2:18-22
Вони ж сказа̀ли Йому́: Учні Іва̀на, а тако́ж і фарисѐйські часто по̀стяться і зве́ршують молитвѝ, а Твої̀ - їдя̀ть і п'ю̀ть!
А Ісус сказа̀в їм: Чи ви мо̀жете зму́сити дру́зів наречѐного на весі́льному торжестві̀ по̀ститись, до́ки з ними наречѐний?
Але при́йдуть дні̀, і коли заберѐться від них нарече́ний, тоді бу́дуть по̀ститись в ті дні.
І Він розпові́в їм тако́ж і прѝтчу: Ніхто не пришива́є ла̀тку до старо̀го о́дягу, відірва́вши від ново̀го о́дягу. А інакше і новѝй розірве́, і до старо̀го не піді́йде латка від ново̀го.
І ніхто̀ не влива́є молодо́го вина̀ в старі̀ шкіряні́ мішки́. А інакше молоде вино̀ прорвѐ мішки́, і самѐ ви́тече, і мішкѝ пропаду́ть.
Але молодѐ вино потрібно влива́ти в нові̀ шкіряні́ мішки́.
І ніхто̀, ви́пивши старѐ вино, не захоче відразу ж молодо̀го, бо ка̀же: Старе́ кра̀ще.