Суд над Ісусом перед Пілатом Мт.27:1-2, 11-14; Мр.15:2-5;
Ів.18:29-38; 19:4-12
І підняло̀сь все їхнє багатолю́дне збо̀рище, і повели́ Його до Піла̀та.
І почали́ звинува̀чувати Його, ка̀жучи: Ми вѝявили, що Цѐй збива́є зі шля́ху наш наро̀д і забороня́є плати́ти пода̀тки ке́сарю, назива́ючи Себе́ Христо́м-Царѐм!
А Пілат запита̀в Його, ка̀жучи: Тѝ юдейський Ца̀р? Він же сказа̀в йому у ві́дповідь: Ти Са̀м кажеш.
І сказа̀в Пілат первосвященикам та народу: Я не знахо́джу нія́кої провѝни в цьо́му Чолові̀ку.
Та вони наполяга̀ли, ка̀жучи, що Він підбу́рює наро̀д, навча́ючи по всій Юдѐї, почина́ючи з Галілѐї аж до цьо̀го мі́сця.
А Пілат, почу̀вши це, запита̀в: Хіба цей Чолові̀к галілѐянин?
І, дізна̀вшись, що Він з о́бласті, підпорядко́ваної І̀роду, посла́в Його до І̀рода, який в ці дні тако̀ж був в Єрусалѝмі.
А Ірод, поба́чивши Ісу̀са, дуже зраді̀в, бо давно̀ хотів поба̀чити Його, оскі́льки багато чу̀в про Ньо́го, і сподіва́вся поба̀чити, що Він зро́бить якесь чу̀до.
І задава́в Йому багато пита̀нь, та Він нічо́го не відповіда̀в йому.
А первосвященики та книжники стоя̀ли й щоси́ли звинува̀чували Його!
І̀род же зі свої́м загоном во̀їнів, принѝзивши Його та познуща̀вшись з Ньо́го, одягну́в Його в розкі́шний о̀дяг і відісла́в назад до Піла̀та.
І ста̀ли того́ дня Піла̀т та І̀род дру̀зями між собою, бо раніше були́ у ворожнѐчі один з о́дним.
Піла̀т же, скли́кавши первосвящѐників, нача̀льників та наро̀д,
сказа̀в їм: Ви привели́ до ме́не Цього́ Чолові̀ка, як того̀, хто збива́є зі шля́ху наро̀д. І ось, я, допита̀вши Його в вашій прису̀тності, не знайшо̀в у Цьому Чоловіку жодної провѝни в то̀му, в чому ви Його звинува̀чуєте.
Так само й І̀род, бо відісла̀в Його назад до на̀с. І ось, нічо́го, що заслуго́вує на смѐрть, не зро̀блено Ним.
Тому́, покара̀вши Його, відпущу̀.
*** (Бо він повинен був на свя̀то відпустѝти їм одного́.)
Але вони всі ра́зом закрича̀ли, ка̀жучи: Забери́ Його гѐть! А відпусти́ нам Вара̀вву!
Вара̀вва був ки́нутий до в’язни́ці за якесь повста̀ння та вбѝвство, ско́єні в мі́сті.
А Піла̀т, бажа́ючи відпустѝти Ісуса, зно̀ву зверну́вся до них.
Та вони крича̀ли, ка̀жучи: Розіпнѝ, розіпнѝ Його!
А він втрѐтє сказа́в їм: Яке ж зло̀ Він зробѝв? Я нічо̀го досто́йного смѐрті не знайшо̀в у Ньому! Тому́, покара̀вши Його, відпущу̀.
Але вони на весь го̀лос продо́вжували наполе́гливо вимага̀ти, щоб Він був розп'я̀тий! І їхній крѝк перемага̀в.
І Пілат ви́рішив вчини́ти за їхньою вимо̀гою,
і звільнѝв їм ки́нутого до в’язни́ці за повста̀ння та вбѝвство, яко́го вони вимага̀ли. А Ісу̀са відда́в на їхню во̀лю.
Розп’яття Ісуса Мт.27:32-38; Мр.15:21-32; Ів.19:17-27
І коли Його повелѝ, то затри́мали одного́ Сѝмона кірінѐянина, що йшов з по̀ля, і звали́ли на ньо́го хрѐст, щоб він ні̀с його за Ісусом.
І за Ним йшов вели́кий на́товп наро̀ду та жіно̀к, які пла̀кали й рида̀ли за Ним.
А Ісус, оберну̀вшись до них, сказа̀в: До́чки Єрусалѝма! Не плачте за Мно̀ю, а плачте за собо̀ю і за свої́ми ді̀тьми,
бо ось настаю́ть дні̀, коли ска̀жуть: Щасли́ві безплідні, і утро̀би, що не наро́джували, і гру̀ди, що не годува́ли!
Тоді почну́ть говори́ти го̀рам: Упаді̀ть на нас! І па̀горбам: Покрѝйте нас!
Адже́ якщо з зелѐним де́ревом так чи́нять, то що бу́де з сухѝм?
Вели́ ра́зом з Ним на смѐрть і двох і̀нших чолові́ків, злочѝнців.
І, коли прийшли́ на мі̀сце, що назива́ється Черепнѐ, там розіп'я́ли Його̀ та злочѝнців, одного́ право̀руч, а іншого ліво̀руч.
А Ісус сказа̀в: Ба̀тьку! Простѝ їм, бо вони не зна̀ють, що ро̀блять! Ті ж, що діли́ли Його о̀дяг, ки́нули жѐреб.
Народ же стоя̀в, спостеріга̀ючи. Насміха̀лись тако́ж і нача̀льники, ка̀жучи: І̀нших спаса̀в, нехай спасе́ Себе́ Само̀го, якщо Він Христо̀с, Божий Обра̀нець!
Тако́ж і во̀їни насміха́лись з Ньо́го, підхо̀дячи і підно́сячи Йому о̀цет
та ка̀жучи: Якщо Ти юдейський Ца̀р, спасѝ Себе́!
А над Ним був на̀пис: Цѐ —юдейський Ца̀р.
Двоє розіп’ятих розбійників
Один же з пові́шених злочѝнців злосло̀вив Його, ка̀жучи: Хіба Ти не Христо̀с? Вряту́й Себѐ й на̀с!
А і̀нший, докоря̀ючи йому, сказа̀в у ві́дповідь: Невжѐ ти не бої́шся Бо̀га, коли й са̀м засу́джений на те са̀ме?
І до то̀го ж ми засу́джені справедлѝво, бо отри́муємо заслу̀жене за наші вчѝнки, а Ві̀н нічо́го пога́ного не зробѝв.
І він сказа̀в: Ісу̀се, згада̀й мене́, коли при́йдеш у Своє́ Ца̀рство!
А Ісус сказа̀в йому: І̀стинно кажу́ тобі́: Сьо̀годні бу́деш зі Мною в раю̀!
Смерть Ісуса Мт.27:45-56; Мр.15:33-41; Ів.19:28-37
Було́ вже близько шо̀стої години дня̀, і наста́ла тѐмрява по всій землі́ аж до дев’я̀тої години.
І затьма́рилось со̀нце, і заві̀са в храмі розірва́лась посерѐдині.
І, кри́кнувши гучни́м го̀лосом, Ісус сказа̀в: Ба̀тьку! В Твої́ ру̀ки Я передаю́ Мій ду̀х! І, сказа̀вши це, Він вѝдихнув ду̀х.
А нача́льник над со́тнею во̀їнів, поба́чивши те, що ста̀лось, просла́вив Бо̀га, ка̀жучи: Ді̀йсно Цей Чоловік був пра̀ведник!
І весь наро̀д, що зійшо́вся на це видо̀вище, поба́чивши те, що ста̀лось, поверта̀вся, б’ючи́ себе́ в гру̀ди.
А всі, хто зна̀в Його, і жінкѝ, які йшлѝ ра́зом з Ним із Галілѐї, стоя̀ли зда̀лека і дивѝлись на це.
Поховання Ісуса в гробниці Мт.27:57-61; Мр.15:42-47; Ів.19:38-42
І ось, один чолові̀к на ім’я́ Йо̀сип, член Ра̀ди, чоловік до̀брий та справедлѝвий,
який очі́кував Божого Ца̀рства і який не був зго̀ден з рі́шенням та ді́єю Ра̀ди, прийшо̀в з юдейського мі́ста Аримафѐї.
Ві̀н, прийшо́вши до Піла̀та, попроси́в тіло Ісу̀са.
І, зня̀вши його, він обгорну̀в тонки́м льняни́м полотно̀м і покла́в його в гробнѝці, ви́січеній в скѐлі, де ще ніхто́ ніко́ли не був покла̀дений.
А був день приготува̀ння, і настава́ла субо̀та.
І жінкѝ, що прийшли́ ра́зом з Ісу̀сом з Галілѐї, тако́ж пішли́ слі̀дом і побачили гробнѝцю, і як покла́ли Його ті̀ло.
І поверну̀вшись, вони приготува́ли па̀хощі та запашну́ ма̀зь. А в субо̀ту вони відпочива̀ли за за̀повіддю.