Євангеліє від Луки

Первосвященики і книжники змовились вбити Ісуса. Юда пообіцяв їм видати Ісуса Мт.26:1-5; Мр.14:1-2

1 Наближа́лося свято Прісних Коржі̀в, що назива́ється Па̀схою.

2 І шукали первосвящѐники та кнѝжники, як би Його вбѝти, бо боя́лись наро̀ду.

3 А в Ю̀ду, зва́ного Іскаріо̀том, що був з числа́ дванадцятѝ, увійшо́в сатана̀.

4 І він пішо̀в і обговори́в з первосвящѐниками та нача́льниками хра́мової охоро̀ни, як вѝдати Його їм.

5 А вони зраді̀ли й пого́дились дати йому гро̀шей.

6 І він пообіця̀в і шукав слу́шної наго̀ди, щоб вѝдати Його їм не при наро̀ді.

Ісус разом з учнями святкує Пасху Мт.26:17-25; Мр.14:12-21; Ів.13:1-30

(Вих.12:1-11)

7 Наста́в же день Прі́сних Коржі̀в, у який треба заколо́ти пасха́льне ягня̀.

8 І посла́в Ісус Петра̀ та Іва̀на, сказа̀вши: Йді̀ть, приготу́йте нам па̀сху, щоб ми могли пої̀сти.

9 А вони сказа̀ли Йому: Дѐ Ти хочеш, щоб ми приготува̀ли?

10 Він же сказа̀в їм: Ось, коли ви вві́йдете в мі̀сто, зустрі́неться вам чолові̀к, що несе́ глечик водѝ. Йдіть за ним в ді̀м, в який він уві̀йде,

11 і ска̀жете госпо́дареві до̀му: Учѝтель ка̀же тобі́: Дѐ кімна̀та, в якій би Мені́ їсти па̀сху з Мої́ми у̀чнями?

12 І ві̀н пока́же вам вели́ку при́брану верхню кімна̀ту; там і приготу̀йте.

13 Вони пішлѝ і знайшлѝ все, як Він їм сказа̀в, і приготува́ли па̀сху.

14 І, коли наста̀в час, Він приліг за столо̀м, і з Ним двана́дцять апо̀столів.

15 І сказа̀в їм: Я ду̀же хотів їсти з ва̀ми цю пасху до то̀го, як Я постражда̀ю.

16 Бо кажу̀ вам, що вже в жодному ра̀зі Я не бу́ду ї̀сти її, поки вона не зді́йсниться в Божому Ца̀рстві.

17 І, взя́вши ча̀шу та подя̀кувавши, Він сказа̀в: Візьмі̀ть її і розділі̀ть між собою.

18 Бо кажу́ вам, що вже в жодному ра̀зі Я не пи́тиму з пло́ду виногра́дної лозѝ, доки не при́йде Боже Ца̀рство.

Ісус встановив заповідь Господньої Вечері Мт.26:26-30; Мр.14:22-26;

1Кор.11:23-34

19 І, взя́вши хлі̀б і подя̀кувавши, розлама̀в і да̀в їм, ка̀жучи: Цѐ — Моє́ Тіло, яке за ва̀с віддає́ться. Робі̀ть це на зга̀дку про Мѐне.

20 Так са́мо й ча̀шу після вече́рі, ка̀жучи: Ця ча̀ша — Нови́й Запові̀т в Мої́й Кро̀ві, яка за ва̀с пролива́ється.

Ісус пророкує про зраду Юди Мт.26:20-25; Мр.14:17-21;

Ів.13:21-30

21 І ось, рука̀ того́, хто зра̀джує Мене́, зі Мною за столо̀м,

22 бо Лю́дський Сѝн йде за призна̀ченням. Але го̀ре ті̀й людині, яка видає̀ Його.

23 І вони почали́ запѝтувати один о̀дного, хто̀ ж із них то̀й, хто збира́ється це зробѝти.

Суперечка між учнями, хто з них більше

(Мт.20:25-29; Мр.10:42-45)

24 Ви́никла тако́ж і суперѐчка між ними, хто̀ з них має вважа́тись бі̀льшим.

25 Він же сказа̀в їм: Царі̀ народів пану̀ють над ними, і ті̀, хто має вла̀ду серед них, назива́ються благоді̀йниками.

26 А у ва̀с не повѝнно бути так. Навпакѝ, бі̀льший се́ред вас, будь як моло̀дший, а хто нача̀льствує — як то̀й, хто слу̀жить.

27 Адже́ хто̀ бі̀льший: той, хто знахо́диться за столо̀м, чи той, хто слу̀жить? Хіба не той, хто знахо́диться за столо̀м? А Я̀ се́ред вас як то̀й, хто слу̀жить.

28 Вѝ ж були́ пості̀йно зі Мною в Мої́х випро̀буваннях,

29 і Я заповіда́ю ва̀м, як запові́в Мені̀ Мій Батько, Ца̀рство,

30 щоб ви їли й пили́ за Мої́м столо̀м у Моє́му Ца̀рстві, і сиді́ли на престо̀лах, су́дячи двана́дцять племе́н Ізра̀їля.

Ісус пророкує про зречення Петра Мт.26:31-35; Мр.14:27-31;

Ів.13:36-38

31 Сѝмоне! Сѝмоне! Ось, сатана попросѝв, щоб просі̀яти вас, як пшенѝцю.

32 Але Я молѝвся за те́бе, щоб не зга̀сла твоя́ ві̀ра. І тѝ, коли повернѐшся, зміцни́ свої́х браті̀в.

33 А Петро сказа̀в Йому: Го̀споди! З Тобо̀ю я готовий іти й до в'язнѝці, й на смѐрть!

34 Та Ісус сказа̀в: Кажу̀ тобі́, Пѐтре, ще не проспіва̀є сьогодні пі́вень, як ти трѝчі зрече́шся того́, що зна̀єш Мене́.

35 І Він сказа̀в їм: Коли Я посила́в вас без гаманця̀, і без доро́жньої су̀мки, і без взуття̀, хіба ви ма̀ли в чо́мусь неста̀чу? Вони відповіда̀ли: Ні в чо̀му.

36 Тоді Він сказа̀в їм: Але́ тепѐр, хто має гаманѐць, той нехай ві̀зьме його, так са́мо й су̀мку. І то̀й, у ко́го немає меча̀, нехай прода́сть свій о̀дяг і ку̀пить меч;

37 бо кажу̀ вам, що має вѝконатись на Мені́ це напѝсане: «І був зарахо́ваний до злочѝнців». Адже́ тѐ, що напѝсано про Ме́не, підхо́дить до завѐршення.

38 А вони сказа̀ли: Го̀споди! Ось, тут два мечі̀. І Він сказа̀в їм: Цього́ доста̀тньо.

Молитва Ісуса в Гефсиманському саду Мт.26:36-46; Мр.14:32-42

39 І, вѝйшовши, Він пішо́в за звичкою на Оли́вкову го̀ру, а за Ним пішли і Його у̀чні.

40 А, прийшо́вши на те мі̀сце, Він сказа̀в їм: Молі̀ться, щоб не потра́пити в споку̀су.

41 І Сам відійшо̀в від них приблизно на відстань ки́нутого ка̀меню, і, ставши на колі̀на, молѝвся,

42 ка̀жучи: Батьку! Якщо Ти хо̀чеш, пронеси́ цю чашу мимо Мѐне! Одна́к не Моя̀ воля, а Твоя̀ нехай зді̀йсниться!

43 І з’яви́вся Йому́ А̀нгел з неба та змі̀цнював Його.

44 А, перебува́ючи в бо́лісній боротьбі̀̀, Він став ще завзя̀тіше моли́тись, і Його пі̀т був, немов кра́плі кро̀ві, що па́дали на зѐмлю.

45 І, вста̀вши після моли́тви, Він прийшо́в до у̀чнів і знайшо́в їх, що вони спа̀ли від сму́тку,

46 і сказа̀в їм: Чому́ ви спитѐ? Вста̀ньте й молі̀ться, щоб не потра́пити в споку̀су.

Юда видає Ісуса. Арешт Ісуса Мт.26:47-56; Мр.14:43-52; Ів.18:1-11

47 Коли Він ще говорѝв, ось з’яви́вся на̀товп, а попе́реду ньо́го йшов один з Дванадцятѝ, якого зва́ли Ю̀да. І він підійшо́в до Ісу̀са, щоб поцілува̀ти Його.

48 А Ісус сказа̀в йому: Ю̀до! Ти поцілу̀нком зра́джуєш Лю́дського Сѝна?

49 А ті, що були́ з Нѝм, поба̀чивши, що̀ має ста̀тися, сказа̀ли Йому: Го̀споди! Чи не вда́рити нам мечѐм?

50 І один з нѝх вда́рив первосвяще́ницького раба̀ й відсі́к йому́ праве ву̀хо.

51 Тоді Ісус сказа̀в у ві́дповідь: Облѝште, до̀сить! І, доторкну́вшись до його ву̀ха, Він зцілѝв його.

52 А первосвящѐникам і нача́льникам хра́мової охоро̀ни, і старі̀йшинам, що зібра́лись проти Ньо̀го, Ісус сказа̀в: Немов на розбі̀йника ви ви́йшли з меча̀ми та кия̀ми.

53 Коли щодня̀ Я був з вами в хра̀мі, ви не підніма̀ли на Ме́не ру̀к. Але це — ваш ча̀с і влада тѐмряви.

Зречення Петра Мт.26:69-75; Мр.14:66-72; Ів.18:15-18, 25-27

54 І вони, взя̀вши Його, повелѝ і привели́ до дому первосвящѐника. А Петро йшов слі́дом зда̀лека.

55 А коли вони розпали́ли вого̀нь посере́д дво̀ру і сіли ра̀зом, сів і Петро̀ се́ред них.

56 І одна служнѝця, поба́чивши його, що він сиди́ть біля вогню̀, і придивѝвшись до ньо́го, сказа̀ла: І цѐй був з Ним!

57 Але він відмо̀вився, ка̀жучи: Я не зна̀ю Його́, жі̀нко!

58 А трохи пізні̀ше побачив його і̀нший і сказа̀в: І тѝ з них! Та Петро сказа̀в йому: Чолові̀че, я не з нѝх!

59 Але мину́ло бли́зько годѝни, і хтось і̀нший став наполе́гливо ствѐрджувати: Точно і цѐй був з Ним, бо й він галілѐянин!

60 Та Петро сказа̀в: Чолові̀че, я не зна̀ю, про що ти гово̀риш! І в той са́мий ча̀с, коли він ще говорѝв, заспіва́в пі̀вень.

61 І Господь, оберну̀вшись, погля̀нув на Петра́, і згада̀в Петро слово Го̀спода, як Він сказа̀в йому: Перш ніж заспіва́є пі̀вень, ти тричі зречѐшся Мене́.

62 І, вѝйшовши зві́дти, Петро гірко запла̀кав.

Суд над Ісусом перед Верховним Судом Мр.14:53-65;

Ів.18:12-14, 19-24

63 А чолові̀ки, які трима̀ли Ісуса, насміха̀лися з Ньо́го й бѝли Його́;

64 і, накри́вши Йому облѝччя, вони запѝтували Його, ка̀жучи: Пророку̀й, хто вда̀рив Тебе́?

65 І багато і̀ншого, злосло́влячи, говорѝли проти Ньо́го.

66 А коли настав дѐнь, зібра́лися старійшини наро̀ду, первосвящѐники та кнѝжники, і ввели́ Його до сво́го Верхо́вного Су̀ду,

67 ка̀жучи: Якщо Ти Христо̀с, скажѝ нам. А Він сказа̀в їм: Якщо скажу̀ вам, ви ж ніза́що не пові̀рите.

68 А якщо запита̀ю, ви в жодному разі не відповістѐ.

69 Та відтепе́р Лю́дський Сѝн сиді́тиме право̀руч біля Божої Могу̀тності.

70 Тоді всі сказа̀ли: То, зна̀чить, Ти Божий Сѝн? А Він сказа̀в їм: Ви самі̀ ка́жете, що Я̀.

71 Вони ж сказа̀ли: Якѐ ще нам потрібне сві̀дчення? Адже́ ми самі̀ почу́ли з Його у̀ст.