Зустріч Ісуса з Закхеєм
І, увійшо́вши в Єрихо̀н, Ісус прохо̀див через ньо́го.
І ось, та̀м був один чолові̀к на ім’я́ Закхѐй. Ві̀н був нача̀льником збирачі́в пода̀тків і був бага̀тий.
Він шукав поба́чити Ісу̀са, хто̀ Він, але не міг через на̀товп, бо був мали́й на зрі̀ст.
І, забі́гши наперѐд, він ви́ліз на сикомо́рове дѐрево, щоб поба̀чити Його, бо Ві̀н мав прохо̀дити тією доро̀гою.
А Ісу̀с, коли прийшо̀в на те місце, поба̀чивши його, сказа̀в йому: Закхею! Спуска̀йся швидше, бо сього̀дні Мені́ треба бути в твоє́му до̀мі!
І, поспішѝвши, він спустѝвся і прийня́в Його з ра̀дістю!
І всі, поба̀чивши це, почали́ висло́влювати невдово̀лення, ка̀жучи, що Він зупини́вся в грі́шного чолові̀ка!
А Закхей, вста̀вши, сказа̀в Господу: Го̀споди! Ось, половину свого́ майна̀ я відда́м убо̀гим, і якщо в ко́гось щось незаконно відня̀в, я поверну̀ вче́тверо бі̀льше.
І Ісус сказа̀в йому: Сього̀дні прийшло́ спасі̀ння в цей ді̀м, бо й ві̀н син Авраа̀ма!
Адже́ Лю́дський Сѝн прийшо́в знайтѝ й спастѝ тѐ, що загѝнуло!
Притча про десятьох рабів і десятьох мінах
А коли вони слу̀хали це, Ві̀н, в допо̀внення, розпові́в прѝтчу, бо Він був неподалі́к від Єрусалѝма, і вони ду̀мали, що нега̀йно має з’яви́тись Боже Ца̀рство.
Тому́ Він сказа̀в: Один зна́тний чолові̀к вируша́в у дале́ку краї̀ну, щоб отри́мати собі́ ца̀рство і поверну̀тись.
І, покли́кавши десять свої́х рабі̀в, він дав їм десять мі̀н (грошова одиниця в 100 драхм або дина́ріїв) і сказа̀в їм: Пусті́ть їх в ді̀ло, по́ки я поверну̀сь.
Але його громадя̀ни нена̀виділи його і відпра́вили вслід за ним послі̀в, ка̀жучи: Ми не хо̀чемо, щоб цей царюва̀в над нами!
А коли він поверну̀вся, отри́мавши ца̀рство, він наказа́в покли́кати до се́бе тих рабі̀в, яким дав срі̀бло, щоб дізна̀тися, хто що заробѝв.
Прийшо́в пѐрший, ка̀жучи: Па̀не! Твоя́ мі̀на принесла́ дѐсять мін.
І він сказа̀в йому: Чудо̀во, добрий ра̀бе! За тѐ, що ти в мало̀му був ві̀рний, отри́муй вла̀ду над десятьма́ міста̀ми!
Прийшо́в дру̀гий, ка̀жучи: Па̀не! Твоя́ мі̀на принесла́ п’я̀ть мін.
Він сказа́в і цьому̀: І тѝ става́й над п’ятьма̀ міста̀ми!
І і̀нший прийшо́в, ка̀жучи: Па̀не! О̀сь твоя́ мі̀на, яку я зберіга̀в, загорну́вши в ху̀стку,
тому́ що я боя̀вся тебе́, бо ти жорсто̀кий чоловік: бере́ш тѐ, чого́ не кла̀в, і жнеш тѐ, чого́ не сі̀яв.
А госпо̀дар ка̀же йому: Твої́ми ж уста̀ми я бу́ду судѝти тебе́, лукавий ра̀бе! Ти зна̀в, що я жорсто̀кий чоловік, беру́ тѐ, чого́ не кла̀в, і жну тѐ, чого́ не сі̀яв!
Чому́ ж ти не відда́в мого́ срі́бла міня̀льникам, і я, прийшо̀вши, отри́мав би його з прибу̀тком?
І він сказа̀в тѝм, хто стоя́в по̀руч: Забері̀ть у ньо́го міну й відда̀йте тому̀, хто має дѐсять мін.
А вони сказа̀ли йому: Па̀не! У ньо́го є дѐсять мін!
Кажу̀ вам, що ко̀жному, хто ма̀є, бу́де да̀но, а в то́го, хто не ма̀є, бу́де за́брано й тѐ, що він ма̀є.
А тих мої́х ворогі̀в, які не хоті̀ли, щоб я царюва̀в над ними, приведі̀ть сюди́ і вбѝйте пе́реді мною!
Ісус тріумфально в’їжджає на віслюку в Єрусалим
Мт.21:1-11; 23:37-39; Мр.11:1-11; Лк.13:34-35; Ів.12:12-19
Сказа̀вши ж це, Він пішо́в да̀лі, підніма́ючись до Єрусалѝма.
І, коли набли́зився до Віффа̀гії та Віфа̀нії, до горѝ, що назива́ється Олѝвковою, Він посла́в двох у̀чнів,
ка̀жучи: Йдіть в село̀, що пе́ред ва̀ми. Увійшо̀вши до ньо́го, ви зна́йдете прив’язане осля̀, на яке ще ніхто з людей ніко́ли не сіда̀в. Відв’яжі̀ть його і приведі̀ть.
А якщо хтось запита̀є вас: Навіщо відв’я̀зуєте? Скажі́ть йому та̀к: Ві̀н потрі́бен Го̀споду.
Посланці́ пішлѝ і знайшли́ та̀к, як Він сказа̀в їм.
Коли ж вони відв'я̀зували о̀слика, його госпо́дарі сказа̀ли їм: Наві̀що відв'я́зуєте о̀слика?
А вони сказа̀ли: Ві̀н потрі́бен Го̀споду.
І привели́ його до Ісу̀са, і, наки́нувши свій о̀дяг на ослика, посади́ли на ньо́го Ісу̀са.
І, коли Він ї̀хав, вони стели́ли свій о̀дяг на доро̀зі.
А коли Він набли́зився до спу̀ску з Оли́вкової горѝ, вся вели́ка кі́лькість у̀чнів почали́ з радістю го́лосно сла́вити Бо̀га за всі чудеса̀, які вони ба̀чили,
ка̀жучи: Благословѐнний Ца̀р, що йде в ім’я́ Го̀спода! Мир на нѐбі й слава на висо̀тах!
А де́які фарисѐї з на́товпу сказа̀ли Йому: Учѝтелю! Заборонѝ Свої́м у̀чням!
Але Він сказа̀в їм у ві́дповідь: Кажу̀ вам, що якщо вонѝ замо́вкнуть, то камі̀ння закричи́ть!
І, коли Він набли́зився до мі̀ста, то, поба̀чивши його, запла̀кав над ним,
ка̀жучи: О, якби́ ти хоча б у цѐй день дізна̀лося, що̀ слу́жить для тво́го мѝру! Та за̀раз це прихо̀вано від тво́їх оче́й.
Бо при́йдуть на те́бе дні̀, коли твої́ ворогѝ зведу́ть навко́ло те́бе укрі́плений ва̀л і ото̀чать тебе́, і стѝснуть тебе́ з усіх бокі̀в,
і зрівня́ють тебе́ з землѐю, і ви́нищать твої́х дітѐй в тобі́, і не зали́шать в тобі́ ка̀меня на ка̀мені за тѐ, що ти не впізна̀ло ча́су твого́ відві̀дання.
Ісус очищає храм Мт.21:12-17; Мр.11:15-19; Ів.2:14-22
І, увійшо́вши в хра̀м, Він почав виганя́ти продавці̀в,
ка̀жучи їм: Напѝсано: «Мій Ді̀м бу́де домом молѝтви», — а вѝ зроби́ли його прито́ном розбі̀йників!
І Він навча́в щодня́ в хра̀мі. А первосвящѐники та кнѝжники й старі́йшини наро̀ду шука́ли, я̀к би Його знѝщити,
проте́ не знахо́дили, що̀ з Ним зробѝти, бо весь наро̀д невідсту́пно слу̀хав Його.