Ісус про споку́си і про ставлення до брата, що согрішає проти тебе
Мт.18:6-10, 15-22; Мр.9:42-50
І сказа̀в Ісус Свої́м у̀чням: Неможлѝво, щоб не прийшлѝ споку́си, але го́ре тому̀, через ко́го вони прихо̀дять.
Кра̀ще було́ б йому, якби́ пові́сили йому на шию млино́вий кам'яни́й кру̀г і ки́нули його в мо̀ре, ані́ж якби́ він став ка́менем спотика̀ння для одно́го з цих малѝх.
Слідку̀йте за собою. Якщо згрішѝть проти те́бе твій бра̀т, докорѝ йому́; а якщо пока̀ється, простѝ йому.
І якщо сім разі́в на дѐнь згрішѝть проти тѐбе і сім разів на день звернѐться до те́бе, ка̀жучи: Ка̀юсь, - простѝ йому.
І сказа̀ли апо́столи Го̀споду: Збі̀льш нам ві̀ру!
А Господь сказа̀в: Якби ви мали ві̀ру як гірчи́чне зерно̀ і сказа̀ли цій шовко́виці: Вѝрвися з ко́ренем і пересади́сь в мо̀рі, - то вона послу̀халася б вас.
Ісус наставляє учнів про смирення в служінні
І хто̀ з вас, ма́ючи раба̀, який орѐ чи пасѐ, після пове́рнення його́ з по̀ля, ска̀же йому: Йди за̀раз же, сідай ї̀сти?
Навпакѝ, чи не ска̀же йому: Приготу̀й мені́ щось повечѐряти, підпережѝсь і служѝ мені́, по́ки я не пої̀м і не поп'ю̀, а після цьо̀го їж і пий са̀м?
Хіба він стане дя̀кувати цьо́му рабу́ за те, що він ви́конав нака̀з? Не ду̀маю.
Так і вѝ, коли вѝконаєте все, що вам нака̀зано, кажі̀ть: Мѝ нічо́го не варті рабѝ, бо зроби́ли тѐ, що повѝнні були́ зроби́ти.
Зцілення десяти́ прокаже́них
І ста̀лось, коли Він йшов до Єрусалѝма, Він прохо́див через Сама̀рію і Галілѐю.
І коли Він вхо́див в одне село̀, зустрі́ли Його десять прокаже́них чолові̀ків, які зупинѝлись вдалині́
і гучни́м го́лосом говорѝли: Ісу̀се, Наста̀внику! Помѝлуй нас!
І поба̀чивши їх, Він сказа̀в їм: Йді̀ть, покажі́ться свящѐникам. І коли вони йшлѝ, очѝстились.
А одѝн з них, поба̀чивши, що зці̀лений, поверну̀вся, прославля̀ючи Бо̀га гучни́м го̀лосом!
І впав обли́ччям до Його́ ні̀г, дя̀куючи Йому́! А ві̀н був самаритя̀нин.
Тоді Ісус сказа̀в: Хіба не дѐсять очи́стились? Де ж дѐв'ять?
Невже́ не знайшло́сь ніко̀го, хто поверну́вся б відда́ти сла̀ву Бо̀гу, крім цього́ чолові̀ка з іншого наро̀ду?
І сказа̀в йому: Вста̀нь, ідѝ; твоя́ ві̀ра зцілѝла тебе́!
Ісус про Свій другий прихід Мт.24:3-44; Мр.13:5-37
А фарисѐям, які запита̀ли Його, коли при́йде Боже Ца̀рство, Він відпові̀в і сказа̀в їм: Боже Ца̀рство не при́йде очевѝдним чином,
і не ска̀жуть: Ось, воно ту̀т, або: Ось, та̀м. Бо ось, Боже Ца̀рство се́ред ва̀с.
Сказа́в тако́ж у̀чням: При́йдуть дні̀, коли ви захо́чете поба̀чити хоча б один з дні̀в Лю́дського Сѝна, і не поба̀чите.
І ска̀жуть вам: Ось, ту̀т Він, або: Ось, та̀м, - не ході̀ть і не ганя̀йтесь.
Бо, як блѝскавка, спала́хуючи від одно̀го кра́ю неба, сяє до і̀ншого кра́ю неба, таким бу́де Лю́дський Сѝн у Свій дѐнь.
Але спѐршу Він пови́нен багато постражда̀ти і бути відкѝнутим цим поколі̀нням.
І як було́ в дні Но̀я, так бу́де і в дні Лю́дського Сѝна:
люди їли, пили́, одру́жувались, вихо́дили за́між, до то́го дня̀, як увійшо́в Ной в ковчѐг, і прийшо́в пото̀п і всіх вѝнищив.
Так са̀мо, як було́ і в дні Ло̀та: люди їли, пили́, купува́ли, продава́ли, сади́ли, будува́ли;
але́ в дѐнь, коли Лот ви́йшов із Содо̀му, пролили́ся з неба доще́м вого̀нь і сі̀рка і вѝнищили всіх.
Та̀к бу́де і в той дѐнь, коли з'я́виться Лю́дський Сѝн.
В той дѐнь, хто бу́де на да̀ху, а його́ речі в до̀мі, нехай той не спуска́ється забра̀ти їх; і хто бу́де на по̀лі, тако̀ж нехай не поверта́ється наза̀д.
Пам'ята̀йте про дружи́ну Ло̀та.
Бо хто бу́де намага́тися зберегтѝ своє́ життя, той його втра̀тить; а хто його втра̀тить, той збережѐ його.
Кажу̀ вам: Тієї но̀чі бу́дуть двоє на одно́му лі̀жку: одѝн бу́де за̀браний, а і̀нший - залѝшений;
дві жі̀нки бу́дуть ра́зом моло̀ти: одна̀ бу́де за̀брана, а і̀нша - залѝшена;
***(двоє бу́дуть на по̀лі: одѝн заберѐться, а і̀нший залѝшиться.)
І учні ка̀жуть Йому у ві́дповідь: Дѐ, Го̀споди? Він же сказа̀в їм: Де тру̀п, там зберу́ться і орлѝ.