Притча про кмітли́вого неві́рного управи́теля
Сказа̀в же Він і до Свої́х у̀чнів: Був один багатий чолові̀к, у якого був управи́тель до̀му, і на якого було́ донѐсено йому, що розтра́чує його майно̀.
І, поклѝкавши його, він сказа̀в йому: Що̀ це я чу̀ю про те́бе? Дай зві̀т про твоє́ управлі̀ння, бо тѝ більше не мо̀жеш управля́ти до̀мом.
Тоді управи́тель до̀му сказа̀в у собі́: Що̀ мені́ робѝти, адже́ мій госпо̀дар забира̀є в ме́не управлі́ння до̀мом? Копа̀ти не мо̀жу, проси́ти мѝлостині соро̀млюсь.
Зна̀ю, що зроблю̀, щоб прийнялѝ мене́ в свої́ домѝ, коли бу́ду усу̀нений від управлі́ння до̀мом.
І, вѝкликавши окремо кожного з боржникі̀в свого́ госпо́даря, сказа̀в пѐршому: Скі̀льки ти винен моє́му госпо̀дарю?
А той сказа̀в: Сто мір оли́вкової олі̀ї. І він сказа̀в йому: Візьми́ свою́ розпѝску, швидше сіда̀й і напишѝ: П'ятдеся̀т.
По́тім і̀ншому сказа́в: А тѝ скільки вѝнен? Він же сказа̀в: Сто мір пшенѝці. Він ка̀же йому: Візьми́ свою́ розпѝску і напишѝ: Вісімдеся̀т.
І похвалѝв госпо́дар неві́рного управѝтеля, що дога̀дливо вчини́в. Адже́ сини́ цього́ ві̀ку мудрі̀ші в пово́дженні зі свої́м поколі̀нням, ніж сини́ сві̀тла.
І Я кажу̀ вам: Набува̀йте собі́ дру̀зів непра́ведним бага̀тством, щоб, коли воно припѝниться, вони прийнялѝ вас до вічних помѐшкань.
Ві̀рний у наймѐншому і в велѝкому ві̀рний, а неві̀рний у наймѐншому неві̀рний і в велѝкому.
Тому̀, якщо в непра̀ведному багатстві ви не були́ ві̀рні, хто̀ дові́рить вам і̀стинне?
І, якщо в чужо̀му не були́ ві̀рні, хто̀ дасть вам ва̀ше?
Жоден слуга̀ не може служи́ти двом госпо̀дарям, тому́ що або одного̀ бу́де нена̀видіти, а і̀ншого любѝти, або одному́ бу́де ві̀дданий, а і̀ншим бу́де нѐхтувати. Не мо̀жете служи́ти Бо̀гу і бага̀тству.
Чу̀ли ж усе це і фарисѐї, які люби́ли гро̀ші, і вони смія̀лися з Ньо́го.
А Він сказа̀в їм: Ви виставля́єте себе́ пра̀ведниками пе́ред людьми́, але Бо̀г знає ваші серця̀. Адже́ тѐ, що вѝсоко в людѐй, є гидо̀тою в очах Бо̀га.
Зако̀н і Проро̀ки - до Іва̀на. З цьо́го ча̀су проголо́шується Радісна Зві̀стка про Боже Ца̀рство, і ко̀жен прорива̀ється в ньо́го, доклада́ючи зусѝль.
Але швѝдше нѐбо і земля̀ мину́ться, ніж одна рѝска зни́кне із Зако̀ну.
Ко̀жен, хто розлуча́ється зі своє́ю дружѝною і одру́жується з і̀ншою, той чи́нить перѐлюб, і хто одру́жується на розлу́ченій з чолові̀ком, той чи́нить перѐлюб.
Розповідь про багача і убо́гого Лазаря
Один чолові̀к був бага̀тий, одяга́вся в червонува́то-фіолѐтовий і ллянѝй о̀дяг, щодня́ розкішно веселячѝсь.
Був тако́ж один убо̀гий, на ім'я́ Ла̀зар, який лежа́в біля його ворі̀т, покритий вѝразками,
і пра́гнув наї́стися тѝм, що па́дало зі сто́лу багатія̀. І псѝ, прихо́дячи, лиза́ли його ра̀ни.
І ось поме́р убо̀гий і був відне́сений А́нгелами в обі́йми Авраа̀ма. Поме́р і багаті̀й, і був похо̀ваний.
І в пѐклі, перебува́ючи в му̀ках, він підня́в свої́ о̀чі і поба́чив зда́лека Авраа̀ма і Ла̀заря в його обі̀ймах.
І, закрича̀вши, він сказа̀в: Ба́тьку Авраа̀ме! Змѝлуйся наді мною і пошли́ Ла̀заря, щоб він вмочи́в кінець свого́ па̀льця у воду і охолоди́в мій язѝк, бо я му́чусь в цьо́му по̀лум'ї!
Але Авраам сказа̀в: Дитѝно! Згада̀й, що ти вже отрѝмав своє́ до̀бре в своє́му житті̀, а Ла̀зарь так са́мо злѐ. Тепѐр же він тут втіша̀ється, а ти му̀чишся.
До то̀го ж між на̀ми і ва̀ми встано́влена величе́зна прі̀рва, так що ті̀, що хочуть перейти́ звідси до ва̀с не мо̀жуть, а тако́ж і звідти до на̀с не перехо̀дять.
Він же сказа̀в: Тоді прошу̀ тебе́, ба̀тьку, щоб ти посла̀в його в дім мого́ ба̀тька,
бо у ме́не є п'ять браті̀в. Нехай він засві̀дчить їм, щоб і вонѝ не потра́пили до цьо́го мі́сця стражда̀ння.
А Авраам ка̀же йому: У них є Мойсѐй і Проро̀ки; нехай ї̀х слу́хають.
Він же сказа̀в: Ні̀, батьку Авраа̀ме, але якщо хтось із мѐртвих при́йде до них, пока̀ються.
Тоді Авраам сказа̀в йому: Якщо Мойсѐя і Проро̀ків не слу̀хають, то якщо хтось і з мѐртвих воскре́сне, не перекона̀ються.