Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.
Ісус зці́лює в суботу чоловіка, що страждав водя́нкою
І довело́сь Йому в субо̀ту прийти́ в дім одного́ з нача̀льників фарисѐїв пої́сти хлі̀б, і вони спостеріга̀ли за Ним.
І ось, пе́ред Нѝм був один чолові̀к, що стражда́в на водя̀нку.
І, відпові̀вши, Ісус сказа̀в знавця́м Зако̀ну і фарисѐям, ка̀жучи: Чи дозволя̀ється зці̀лювати в суботу, чи ні̀?
Вони ж промо̀вчали. І, обійня̀вши, Він зцілѝв його і відпустѝв.
А до нѝх Він сказа̀в: Якщо у ко́гось із вас сѝн або ві̀л впаде́ в кринѝцю, хіба не в той же ча̀с вѝтягнете його в суботній дѐнь?
І вони не моглѝ запере́чити цього́.
Притча про гостей, запро́шених на весі́лля
Поміча̀ючи ж, як запро̀шені вибира́ли перші місця̀, Він розпові́в їм прѝтчу, ка̀жучи:
Коли ти бу́деш запро̀шений ки́мось на весі́льний бенкѐт, не займа́й пѐрше мі́сце, щоб не вѝявився се́ред запро̀шених ним хтось бі̀льш пова́жний, ніж тѝ,
і той, хто запроси́в тебѐ і його̀, підійшо̀вши, не сказа̀в би тобі́: Поступѝсь йому мі́сцем. І тоді ти з со̀ромом почне́ш займа́ти оста̀ннє місце.
Але, коли ти бу́деш запро̀шений, прийшо̀вши, займи́ оста̀ннє місце, щоб той, хто запросѝв тебе, підійшо̀вши, сказа̀в: Дру̀же! Переся́дь вѝще. Тоді тобі́ бу́де чѐсть пе́ред тими, хто сидѝть з тобою.
Бо кожен, хто підно̀сить сам себе́, бу́де принѝжений, а хто принѝжує себе́, бу́де піднѐсений.
Кого запро́шувати на засті́лля
Сказа́в же й тому̀, хто Його запросѝв: Коли ти ро́биш обі̀д чи вечѐрю, запро̀шуй не тільки свої́х дру̀зів, браті̀в, ро̀дичів і багатих сусі̀дів, щоб і вонѝ у ві́дповідь не запросѝли тебе́ і не відбула́сь тобі́ відпла̀та.
Але, коли ро́биш бенкѐт, запро̀шуй тако́ж убо̀гих, калі̀к, кульга̀вих, сліпѝх,
і бу́деш щаслѝвий, що вони не можуть відплатѝти тобі́, бо відпла̀титься тобі́ у воскресі́нні пра̀ведних.
Притча про чоловіка, що влаштував велику вече́рю Мт.22:1-14
Почу̀вши це, один з тих, хто був за столо̀м, сказа̀в Йому: Щаслѝвий то̀й, хто ї́стиме хліб у Божому Ца̀рстві!
А Він сказа̀в йому: Один чолові̀к влаштува́в велику вечѐрю і запросѝв багатьо́х.
І, коли наста́в час вечѐрі, він посла́в свого́ раба̀ сказа̀ти запро́шеним: Прихо̀дьте, бо вже все гото̀ве.
І вони всі як одѝн почали́ вибача̀тись. Пѐрший сказа̀в йому: Я купи́в по̀ле і мені́ потрі́бно піти́ огля̀нути його. Прошу̀ тебе́, вѝбач мені́.
І̀нший же сказа̀в: Я купи́в п'ять пар волі̀в і йду вѝпробувати їх. Прошу̀ тебе́, вѝбач мені́.
А і̀нший сказа̀в: Я одружѝвся і тому́ не можу прийтѝ.
І, поверну̀вшись, раб допові̀в про це своє́му госпо̀дарю. Тоді, розгні̀вавшись, госпо́дар до̀му сказа̀в своє́му рабу́: Йди шви́дше по ву̀лицях і прову̀лках мі́ста і приведи́ сюди вбо̀гих і калі̀к, і кульга̀вих, і сліпѝх.
І сказа̀в раб: Госпо̀дарю! Вѝконано, як ти наказа̀в, і ще є мі̀сце.
Госпо́дар сказа̀в рабу́: Йди по доро̀гах і до огоро̀ж і перекона̀й прийтѝ, щоб мій дім напо̀внився.
Бо кажу̀ вам, що жо̀ден з тих запро́шених людѐй не скушту̀є моє́ї вече́рі.
Ціна слі́дування за Ісусом Христом
З Нѝм йшло багато наро̀ду, і Він, оберну̀вшись, сказа̀в їм:
Якщо хтось прихо̀дить до Ме́не і не знена̀видить свого́ ба̀тька і ма̀тір, і дружѝну, і дітѐй, і браті̀в, і сестѐр, а до то́го ж і саме́ власне життя̀, той не мо̀же бути Мої́м у̀чнем.
І хто не несѐ свій хрѐст і не йдѐ за Мною, той не мо̀же бути Мої́м у̀чнем.
Бо хто̀ з вас, бажа́ючи побудува́ти вѐжу, не ся̀де спе́ршу і не підраху́є вѝтрат, чи ма̀є він, що потрі́бно для завѐршення її,
щоб, коли покладе́ її осно̀ву і не зможе завершѝти, всі, хто ба̀чить, не ста́ли смія̀тись над ним,
ка̀жучи: Цей чолові̀к почав будува̀ти і не зміг закі̀нчити?
Або який ца̀р, йдучи́ на війну́ проти і̀ншого царя́, не ся̀де і не пора̀диться споча́тку, чи в сѝлах він з десятьма̀ ти́сячами протистоя̀ти тому̀, хто йдѐ на ньо́го з двадцятьма̀ ти́сячами?
Якщо ж ні̀, то по́ки той ще далѐко, він пошле́ до ньо́го посо̀льство проси́ти про мѝр.
Так і кожен з ва̀с, хто не відмо̀виться від всього́, що ма̀є, не мо̀же бути Мої́м у̀чнем.
Сі̀ль - до̀бра річ. Але, якщо сі̀ль втра́тить сма̀к, чѝм її вѝправити?
Вона ні в зѐмлю, ні в до̀бриво не годѝться; її викида́ють гѐть. Хто ма̀є ву́ха, щоб чу̀ти, нехай чу̀є!
Нотатки до глави
Вірш 2 – «страждав водянкою» №5203 (ὑδρωπικός) той, хто страждає водянкою (водяною хворобою, що складається з надмірного накопичення в порожнинах тіла рідкої частини крові і лімфи).
Вірш 4 – «обійнявши» №1949 (ἐπιλαμβάνομαι) хапатися, схопитися, вхопитися. Господь, взявши хворого до Себе або обійнявши його (epilabomenoV - саме має таке значення. За російським текстом неточно: «доторкнувшись»).
Вірш 12 - Коментар Грецького Нового Заповіту (Кембридж):
«Нам потрібно враховувати мовні звороти Східних мов, де частка «не» означає, як це часто зустрічається в Писанні, «не тільки, але й також», або «не стільки..., як». Серед такого роду місць там наведені також і 1Пет.3:3-4; 1Тим.2:9.
Суть таких зворотів полягає в тому, що значущість першої частини порівняння ніби занижується для того, щоб підкреслити важливість другої частини порівняння. Якщо не визнавати наявність таких зворотів, можна дійти тупикових висновків, наприклад:
1. «Старайтесь не про тлінну їжу, а про їжу, що залишається на вічне життя...» Ів.6:27. (Не заробляйте собі на життя.)
2. Коли Ізраїль відрікся від Самуїла, зажадавши царя, Бог сказав: «Адже не тебе вони відкинули, але відкинули Мене» 1Сам.8:7. Хоча у вірші 8 прямо сказано, що вони відкинули Самуїла. Тобто, відкинули не стільки Самуїла, скільки Бога.
3. Петру Ісус сказав: «Не тіло і кров відкрили тобі це, але Мій Батько...» Мт.16:17. Але на початку Петро почув про Христа все ж таки від тіла й крові, коли його брат Андрій сказав йому: «Ми знайшли Месію...» Ів.1:41. Тому Петро отримав відкриття не тільки від тіла й крові, але, швидше, від Небесного Батька.
4. «...а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто Мене послав» Мр.9:37. (Ті, хто прийняв Христа, не приймають Його, а Того, Хто Його послав).
5. «Той, хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене» Ів.12:44 (Той, хто вірує в Христа, не вірить у Нього, а в Того, Хто послав Його).
6. В тому числі і Лк.14:12-14 «коли робиш обід або вечерю, не клич своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ні багатих сусідів... Але... клич жебраків, калік, кульгавих, сліпих». Тобто, клич не тільки своїх друзів, а й...
7. «...ти збрехав не людям, а Богу» Дії 5:4. (Ананія і Сапфіра не збрехали Петру, а тільки Богу).
8. «Нехай вашою прикрасою буде не зовнішнє плетіння волосся, не золоті прикраси, не одягання пишного вбрання, 4 але невидима людина серця в нев'янучій прикрасі лагідного й миролюбного духу, що є в очах Бога дуже цінною.» 1Пет.3:3-4.
Біблійний підручник Геллі: «Ми не тлумачимо 1Пет.3:3-5 як заборону бути зовні привабливим, але бачимо тут скоріше застереження щодо надмірного приділення уваги зовнішності, пам'ятаючи, що жодні прикраси не можуть замінити краси християнського характеру».
В наших зворотах мови точніше було б перекласти цей уривок так: «Нехай прикрасою жінки буде не (тільки, стільки) зовнішнє оздоблення, як наприклад, зачіска, носіння золота, перлів чи дорогого одягу, а (скоріше) внутрішня прикраса лагідного й мовчазного духу».
Вірш 26 – «І не зненавидить». (Лопухін)"Ненавидіти" не означає: менше любити (пор. Мт.6:24), а
живити справді почуття ненависті, протилежне почуттю любові. Батько, мати та інші представлені тут як перешкоди для спілкування з Христом (пор. 12:53), так що, люблячи одного, необхідно ненавидіти інших (пор. 16:13).
(Даллас) В буквальному сенсі це не можна розуміти хоча б тому, що ненависть до ближніх була б порушенням Закону. А оскільки Ісус Сам викривав тих, хто порушують Закон, Він не міг проповідувати справжню ненависть. Мова тут йде про пріоритет любові і вірності (пор. Мат.10:37). Ті, хто став на шлях учнівства, в першу чергу повинні любити Ісуса і бути Йому вірними. В порівнянні з цим, любов до ближніх і навіть до власного життя повинна відійти «на другий план». Ті, хто слідують за Христом, всупереч бажанням своїх близьких, в їх уявленні «ненавидять» їх.