Ще інших 72 учня Ісус послав на служіння
А після цьо̀го Господь призна́чив і і̀нших сімдеся́т двох у̀чнів, і посла̀в їх по дво́є перед Собо̀ю в кожне мі̀сто і мі̀сце, куди Са̀м збира́вся прийтѝ.
І Він говорѝв їм: Жнѝва - бага̀то, а робітникі̀в - ма̀ло. Тому́ блага̀йте Госпо́даря жнѝва, щоб Він вѝслав робітникі́в на Своє́ жни́во.
Йді̀ть! Ось, Я посила̀ю вас, немов овѐць се́ред вовкі̀в.
Не бері́ть з собою ні гаманця́, ні су́мки, ні взуття́, і ніко́го на доро́зі не віта̀йте.
І в який би дім ви не ввійшлѝ, спе́ршу кажі́ть: Мѝр цьо́му до́му!
І якщо бу̀де там син мѝру, то ваш мѝр зі́йде на ньо̀го, а якщо ні̀, то до ва̀с поверне́ться.
І в то́му домі залиша̀йтесь, ї̀жте і пѝйте, що вам запропону́ють, адже́ той, хто тру̀диться, досто̀йний своє́ї винагоро̀ди. Не перехо̀дьте з дому в ді̀м.
І в яке б місто не ввійшлѝ, якщо прѝймуть вас, ї̀жте, що вам запропону̀ють;
і зці́люйте хво̀рих, що в ньо́му знахо̀дяться, і кажі̀ть їм: Наблѝзилось до вас Боже Ца̀рство.
Але коли вві̀йдете в якесь мі̀сто і не прѝймуть вас, то, ви́йшовши на його ву̀лиці, скажі̀ть:
Навіть пѝл вашого мі̀ста, що прили́п до наших ні̀г, ми стру̀шуємо вам з се́бе. Одна́к зна̀йте, що наблѝзилось до вас Боже Ца̀рство.
Кажу̀ вам, що Содо̀му в той день бу́де лѐгше, ніж тому́ мі̀сту.
Доля нерозкаяних міст Мт.11:20-24
Го̀ре тобі́, Хоразѝн! Го̀ре тобі́, Віфсаї̀да! Бо якби́ в Тѝрі та Сидо̀ні були́ проя́влені чудеса̀, які проя́влені у ва̀с, то давно̀ б вони, сидячи́ в убо́гому о̀дязі та по̀пелі, пока̀ялись.
Але Тиру і Сидону лѐгше бу́де на суді̀, ніж ва̀м.
І ти, Капернау̀ме, що підня́вся до нѐба, до пѐкла зі́йдеш!
Хто слу̀хає ва̀с, той Менѐ слу̀хає, і хто відкида̀є ва̀с, той Менѐ відкида́є. А хто відкида́є Менѐ, той відкида́є Того́, Хто посла̀в Мене́.
Сімдесят два учня діляться с Ісусом успіхами свого служіння
Сімдеся́т два у̀чні поверну́лися з ра̀дістю, ка̀жучи: Го̀споди! Навіть бі̀си підкоря̀ються нам заради Тво́го і̀мені!
А Він сказа̀в їм: Я бачив сатану̀, що впав з нѐба, немов блѝскавка.
Ось, Я дав вам вла̀ду наступа́ти на змі̀їв та скорпіо̀нів, і на всю силу во̀рога. І ніщо̀ в жодному ра̀зі не зашко̀дить вам.
Одна́к раді́йте не тому̀, що ду̀хи вам підкоря̀ються, а радійте тому̀, що ваші імена̀ запи́сані на нѐбі!
В той же ча̀с сильно зраді̀в Ісус у Святому Ду̀сі і сказа̀в: Хвалю̀ Тебе́, Ба̀тьку, Го́споди неба і землі́, що Ти прихова́в це від му̀дрих та розу̀мних, і відкри́в немовля̀там! Та̀к, Ба̀тьку! Адже́ так було́ до душі̀ в Твої́х оча̀х!
Все перѐдано Мені́ Мої́м Ба̀тьком. І ніхто̀ не знає, Хто є Сѝн, крім Ба̀тька, і ніхто не знає, Хто є Ба̀тько, крім Сѝна, і, крім тѝх, кому́ Сѝн хоче відкрѝти Його.
І, поверну́вшись до у̀чнів, Він сказа̀в їм окремо від і̀нших: Щаслѝві о̀чі, які ба́чать тѐ, що вѝ ба́чите!
Бо кажу̀ вам, що багато проро̀ків і царі̀в хотіли поба̀чити тѐ, що вѝ ба̀чите, і не поба̀чили, і почу̀ти тѐ, що вѝ чуєте, і не почу̀ли.
Діалог знавця́ Закону з Ісусом. Притча про милосердного самаритянина
Мт.22:34-40; Мр.12:28-34
І ось, один знаве́ць Зако̀ну вста̀в і, випробо̀вуючи Його, каза̀в: Учѝтелю! Що̀ мені зробѝти, щоб успадкува́ти вічне життя̀?
А Він сказа̀в йому: В Законі що̀ напи́сано? Я̀к чита́єш?
Той сказа̀в у ві́дповідь: «Полюбѝ свого́ Го́спода Бо̀га всім свої́м сѐрцем, і всіє́ю своє́ю душѐю, і всіє́ю своє́ю сѝлою, і всім свої́м ро̀зумом», і «свого́ близько̀го, як само́го себѐ».
І Ісус сказа̀в йому: Ти пра̀вильно відпові́в. Так роби́, і бу́деш жѝти.
Але він, бажа́ючи вѝправдати себе́, сказа̀в Ісусу: А хто̀ мій близькѝй?
У ві́дповідь Ісус сказа̀в: Один чолові̀к спуска́вся з Єрусалѝма до Єрихо̀на і попа́вся розбі̀йникам. Вонѝ, зня́вши з ньо́го о̀дяг, побѝли його і пішлѝ, залиши́вши його напівмѐртвим.
Випадко́во йшов тією доро̀гою один свящѐник і, поба̀чивши його, пройшо́в мѝмо.
Так са́мо і леві̀т, підійшо́вши до цьо́го мі̀сця і поба̀чивши його, пройшо́в мѝмо.
А один самаритя̀нин, подорожу̀ючи, натра̀пив на ньо́го і, поба̀чивши його, згля̀нувся.
І, підійшо̀вши, перев'яза́в йому ра̀ни, полива́ючи їх олі́єю і вино́м. І, посади́вши його́ на свого́ осла̀, приві́з його до готѐлю і подба̀в про ньо́го.
А насту́пного дня̀ він, ви́йнявши два дина̀рії, дав госпо́дарю готѐлю і сказа̀в йому: Подба̀й про ньо́го. А якщо ви́тратиш бі̀льше цього̀, я відда̀м тобі́, коли поверну̀сь.
Я̀к тобі́ здає̀ться, хто̀ з цих трьо̀х став близькѝм тому̀, хто попа́вся розбі̀йникам?
І він сказа̀в: То̀й, хто прояви́в до ньо́го мѝлість. Тоді Ісус сказа̀в йому: Йдѝ, і тѝ роби́ так са̀мо.
Ісус гостює в Віфанії у Марфи і Марії
(Ів.12:1-2)
І коли вони були́ в доро̀зі, Він прийшо́в в одне́ село̀. І там одна жі̀нка, на ім'я́ Ма̀рфа, прийняла́ Його в свій ді̀м.
У неї була́ сестра̀, на ім'я́ Марі̀я. Вона сі̀ла бі́ля ніг Го̀спода і слу̀хала Його Сло̀во.
А Ма̀рфа турбува́лась про велике частува̀ння і, підійшо̀вши, сказа̀ла: Го̀споди! Невже́ Тобі ба̀йдуже, що моя́ сестра̀ одну̀ мене́ залиши́ла прислуго̀вувати? Скажѝ ж їй, щоб допомогла̀ мені́!
А Господь сказа̀в їй у ві́дповідь: Марфо! Марфо! Ти дба̀єш і клопо̀чешся про бага̀то чого́,
а тільки в одно̀му є потрѐба. Бо Марі̀я ви́брала до̀бру ча́стку, яка не заберѐться у неї.