Ісус прощає жінку, схоплену на перелюбі
Ісу̀с же пішов на Оли́вкову го̀ру.
А вра̀нці зно̀ву прийшо́в в хра̀м, і весь наро̀д йшов до Ньо̀го, і Він сі̀в і навча̀в їх.
І ось книжники та фарисеї веду́ть жі̀нку, спі́йману на перѐлюбі, і, поста́вивши її посерѐдині,
ка̀жуть Йому: Вчѝтелю! Ця жі̀нка спі́ймана на явній зраді чолові̀кові.
А Мойсѐй в Законі наказа̀в нам побива́ти таких камі̀нням. А Тѝ що скажеш?
Говорѝли ж це, споку̀шуючи Його, щоб знайтѝ щось для Його звинува̀чення. Але Ісу̀с, нахилѝвшись ни́зько, писа́в пальцем на землі̀.
Коли ж вони продо́вжували Його запѝтувати, Він підня́в го̀лову і сказа̀в їм: Хто̀ з вас безгрі̀шний, нехай той пѐршим кине в неї ка̀мінь.
І зно̀ву, нахилѝвшись, Він писа́в на землі̀.
Вони ж, почу̀вши це, почали́ відхо́дити один за о̀дним, почина́ючи від ста̀рших. І залиши́вся Він одѝн і жі̀нка, що стоя́ла посерѐдині.
А Ісу̀с, підня́вши го̀лову, сказа̀в їй: Жі̀нко! Дѐ вони? Ніхто́ не засудѝв тебе́?
Вона сказа̀ла: Ніхто̀, Го́споди. І Ісус сказа̀в їй: І Я̀ тебе́ не засу̀джую. Йдѝ і відтепѐр вже не грішѝ.
Свідоцтво Ісуса в храмі про Себе
І ось зно̀ву Ісус сказав до наро̀ду, ка̀жучи: «Я̀ — сві̀тло для сві̀ту; хто йде за Мно̀ю, той ніко́ли не бу́де ходи́ти в тѐмряві, але ма́тиме світло життя̀».
На цѐ фарисеї сказа̀ли Йому: Ти Са̀м про Се́бе сві̀дчиш, тому́ Твоє́ сві̀дчення не і̀стинне.
Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: Хоча Я й Са̀м про Се́бе сві̀дчу, Моє́ сві̀дчення і̀стинне; бо Я зна̀ю, зві̀дки Я прийшо̀в і кудѝ йду̀; а вѝ не зна̀єте, зві̀дки Я прийшо̀в і кудѝ йду̀.
Вѝ су́дите за зо̀внішністю; а Я̀ не суджу́ ніко̀го.
А якщо Я й суджу̀, то Мій су̀д і̀стинний, бо Я̀ не одѝн, але Я з Ба̀тьком, що посла̀в Мене́.
Та й у вашому Зако̀ні напѝсано, що сві́дчення двох людѐй і̀стинне.
Ісус говорить про свідоцтво Його Батька про Нього
Я Са̀м сві́дчу про Се́бе, і сві̀дчить про Ме́не Ба̀тько, що посла̀в Мене́.
Тоді вони запита̀ли Його: Дѐ Твій Ба̀тько? Ісус відпові̀в: Ви не знаєте ні Менѐ, ні Мого́ Ба̀тька; якби вѝ знали Менѐ, то знали б і Мого́ Ба̀тька.
Ці слова̀ Він сказав біля скарбнѝці, коли навча́в у хра̀мі; і ніхто не заарештува̀в Його, бо ще не прийшо́в Його ча̀с.
Тоді зно̀ву сказа̀в їм Ісус: Я відхо̀джу, і ви бу́дете шука̀ти Мене́, і помретѐ в своє́му гріху̀. А куди Я йду̀, туди́ ви не мо̀жете прийти́.
Тоді юдѐї почали́ говорѝти: Невже́ Він вб’є̀ Себе́, що гово̀рить: Куди Я йду̀, туди́ ви не мо̀жете прийти́?
І Він говорѝв їм: Вѝ — від нѝжніх, а Я̀ — від вѐрхніх; вѝ — від цьо̀го світу, а Я̀ — не від цьо̀го світу.
Тому́ Я й сказа̀в вам, що вѝ помретѐ у ваших гріха̀х; бо якщо ви не пові̀рите, що це Я̀, то помретѐ у ваших гріхах.
На цѐ вони каза̀ли Йому: Хто̀ Ти? Ісус сказа̀в їм: Я То̀й, Хто від поча̀тку, як і кажу̀ вам.
Бага̀то маю каза̀ти й судѝти про вас; але То̀й, Хто посла̀в Мене́, є і̀стинний, і що Я чу̀в від Ньо̀го, те й кажу̀ сві́тові.
Вони не зрозумі̀ли, що Він говорѝв їм про Ба̀тька.
Тому́ Ісус сказа̀в їм: Коли піді̀ймете Лю́дського Сѝна, тоді дізна̀єтесь, що це Я̀ і що Я нічо̀го не роблю́ від Сѐбе; але́ як навчи́в Мене́ Ба̀тько, так і говорю̀.
То̀й, хто посла̀в Мене́, — зі Мно̀ю; Він не залишѝв Мене́ одного̀, бо Я завждѝ роблю́ тѐ, що доставля́є Йому задово̀лення.
Коли Він говорѝв це, багато хто пові̀рив у Нього.
Слова́ Ісуса до юдеїв, що повірили в Нього
Тоді каза̀в Ісус до юдѐїв, які пові̀рили в Ньо́го: Якщо ви бу́дете знахо̀дитись в Моє́му Сло̀ві, то ви ді̀йсно Мої́ у̀чні,
і пізна́єте і̀стину, і і̀стина зро́бить вас ві̀льними.
Вони відповілѝ Йому: Мѝ — наща́дки Авраа̀ма і ніко̀ли не були́ раба̀ми ніко́му. Я̀к же Ти ка̀жеш: Ста́нете ві̀льними?
Ісус відпові̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу̀ вам: Ко̀жен, хто ро́бить грі̀х, є рабо́м гріха̀.
Але ра̀б не перебува̀є в домі ві̀чно; сѝн перебува́є ві̀чно.
Тому́, якщо Сѝн вѝзволить вас, то ви ді̀йсно бу́дете ві̀льні.
Я зна̀ю, що ви наща́дки Авраа̀ма; одна́к шука́єте наго́ди вбѝти Мене́, бо Моє́ Сло̀во не вміща̀ється в вас.
Я кажу́ тѐ, що бачив у Мо̀го Батька; а вѝ ро́бите тѐ, що бачили у ва̀шого батька.
Вони сказа̀ли Йому у ві́дповідь: Наш ба̀тько — Авраа̀м. Ісус сказа̀в їм: Якби вѝ були́ ді́тьми Авраа̀ма, то роби́ли б діла́ Авраа̀ма.
А тепѐр ви хочете вбѝти Мене́, Людѝну, яка сказала вам і̀стину, яку почула від Бо̀га. Авраа̀м цього́ не робѝв.
Вѝ ро́бите діла̀ вашого ба̀тька. На цѐ вони сказа̀ли Йому: Ми не від блу̀ду наро́джені; одного̀ Батька маємо, Бо̀га.
Ісус сказа̀в їм: Якби Бо̀г був вашим Ба̀тьком, то ви б любѝли Менѐ, бо Я̀ від Бо̀га вѝйшов і прийшо̀в; тому що Я не Сам від Сѐбе прийшо́в, а Ві̀н посла́в Мене́.
Чому̀ ви не розумі̀єте Мої́х Слі̀в? Бо ви не мо̀жете чу̀ти Моє́ Слово.
Вѝ — від вашого ба̀тька, дия̀вола; і вѝ хочете вико́нувати прѝмхи вашого ба̀тька. Ві̀н був людиновбѝвцею від поча̀тку і не всто̀яв в і̀стині, бо нема̀є в ньому і̀стини. Коли він гово́рить брехню̀, гово́рить своє̀, бо він є обма̀нщик і батько брехні̀.
А оскі́льки Я гово́рю істину, то ви не ві̀рите Мені́.
Хто̀ з вас може звинува̀тити Мене́ в гріху̀? Якщо ж Я говорю́ і̀стину, то чому́ ви не ві̀рите Мені́?
Хто від Бо̀га, той слу̀хає Божі Слова̀. Ви тому̀ не слу̀хаєте, що ви не від Бо̀га.
Юдеї сказа̀ли Йому у ві́дповідь: Хіба́ не справедлѝво ми гово̀римо, що Ти самаритя̀нин і що в Тобі́ бі̀с?
Ісус відпові̀в: В Мені́ бі́са нема̀є; але Я шану̀ю Мого́ Ба̀тька, а ви ганьбитѐ Мене́.
Однак Я не шука̀ю Своє̀ї слави, є̀ Той, Хто шука̀є і су̀дить.
І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Хто збережѐ Моє́ Сло̀во, той в жодному ра̀зі не поба́чить смерті наві̀ки.
На цѐ юдеї сказа̀ли Йому: Тепер ми зрозумі̀ли, що бі̀с в Тобі́. Авраа̀м помер і проро̀ки, а Ти ка̀жеш: Хто збережѐ Моє́ Сло̀во, той в жодному ра̀зі не зазна́є смерті наві̀ки.
Невже́ Тѝ бі̀льший за нашого ба́тька Авраа̀ма, який помѐр? І проро̀ки поме́рли. Кѝм Ти Себе́ ро̀биш?
Ісус відпові̀в: Якщо Я Са̀м Себе́ прославля̀ю, то Моя́ сла̀ва — ніщо̀. Менѐ прославля́є Мій Ба̀тько, про Якого ви гово̀рите, що Він ваш Бо̀г.
Але ви не зна̀єте Його, а Я ж зна̀ю Його; і якщо скажу́, що не зна̀ю Його, то бу́ду брехуно̀м, поді́бним до ва̀с. Але Я зна̀ю Його і зберіга́ю Його Сло̀во.
Авраа̀м, ваш ба̀тько, сильно зраді̀в, що він поба̀чить Мій дѐнь; і поба̀чив, і зраді̀в!
На цѐ сказа̀ли Йому юдѐї: Тобі̀ ще немає п’ятдесяти́ ро̀ків, і Ти бачив Авраа̀ма?
Ісус сказа̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Перш ніж народи́вся Авраа̀м, Я̀ є.
Тоді вони взяли́ камі̀ння, щоб кѝнути в Ньо́го; та Ісус схова̀вся і ви́йшов з хра̀му.